КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ
В ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА
Особливості застосування та механізм обчислення
коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску
Складовою системних реформ в Україні є зміна підходів до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який є одним з основних чинників навантаження на фон доплати праці роботодавця.
З 13 березня 2015 р. набрав чинності Закон України від 02.03.2015 p. № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 219), яким передбачено зменшення навантаження на фонд оплати праці.
Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) доповнено новим пунктом 9-5. Згідно з цим пунктом платниками єдиного внеску до 31 грудня 2015 р. під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або під час нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах розмір єдиного внеску (встановлений ч. 5 та абзацом другим ч. 6 ст. 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону), застосовується з понижуючим коефіцієнтом. Це можливо, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20% і більше порівняно із середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 р. у розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці (далі - СП(зо)м) становитиме не менш ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 р. (далі - СмП(зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховано виплати, не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 р. (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.
Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно за такою формулою:
Коефіцієнт = СмБН(зо)2014 / БН(зо),
де СмБН(зо)2014 - це середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 р. у розрахунку на одну застраховану особу - сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника у 2014 р./СмК(зо)2014;
БН(зо) - це база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 р./кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 p., яким нараховано виплати; СмК(зо)2014 - це середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 р. - сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховано виплати в кожному місяці у 2014 р./кількість звітних місяців платника у 2014 p.;
СмП(зо)2014 - це середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 р. - сума нарахованого єдиного внеску за 2014 р./кількість звітних місяців платника у 2014р./СмК(зо)2014;
СП(зо)м - це середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 р./кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 p., яким нараховано виплати.
Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення становитиме менш ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.
Коефіцієнт застосовується, в тому числі, під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.
Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, зазначеними абзацом сьомим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, які виплачують грошове забезпечення.
Розрахований коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.
Для розрахунку коефіцієнта показники за 2014 р. визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог Закону № 2464.
У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це у звіті.
Слід зауважити, що платник єдиного внеску, який застосував коефіцієнт та не сплатив нарахованого єдиного внеску в установлені Законом № 2464 строки, позбавляється права в майбутньому застосовувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).
З 1 січня 2016 р. під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені ч. 5 та абзацом другим ч. 6 ст. 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.
Законом № 219 надано можливість застосовувати понижуючий коефіцієнт платникам, які були утворені або розпочали фінансово-господарську діяльність упродовж 2014 р., для розрахунку таких показників:
СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 р. у розрахунку на одну застраховану особу;
СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 p.;
СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 р.
Використовуються дані з урахуванням кількості звітних місяців у 2014 р., тобто в тому разі, якщо платником єдиного внеску нараховано заробітну плату та/або винагороди за цивільно-правовими договорами хоча б в одному місяці 2014 р. та дотримано умов, визначених Законом № 219, він має право на застосування понижуючого коефіцієнта. У разі застосування коефіцієнта платник розраховує показники пропорційно до числа звітних місяців 2014 р.
З огляду на те, що Закон № 219 набрав чинності в березні 2015 p., визначені ним умови для застосування понижуючого коефіцієнта застосовуються до доходів, нарахованих за весь цей місяць.
Водночас Законом № 219 визначено, що понижуючий коефіцієнт застосовується, в тому числі, під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи, тобто за місцем роботи за сумісництвом роботодавець має право застосувати понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску, згідно з якою оподатковується дохід сумісника.
Крім того, слід відзначити, що понижуючий коефіцієнт не застосовується:
до ставки єдиного внеску для платників, які виплачують грошове забезпечення (34,7 %);
ставки єдиного внеску для підприємств, установ, організацій для працюючих інвалідів (8,41%);
ставки єдиного внеску для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС (5,3%);
ставки єдиного внеску для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (5,5%);
усіх ставок єдиного внеску у вигляді утримання (3,6%, 6,1%, 2,6%, 2%, 2,85%).
Олег ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ
в. о. начальника
"Праця i зарплата" N 15 (931), 15 квітня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214