ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01.09.2014 р.
Справа N 800/381/14
Про визнання протиправними дій
Суддя Вищого адміністративного суду України Юрченко В. П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій, встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій.
В обґрунтування доводів позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинено незаконні дії, а саме: 22.02.2014 відповідач вчинив дії з ухвалення Постанови відповідача від 22.02.2014 N 757-VII "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України", які в частині ухвалення її пункту 2 були протиправними, оскільки суперечили ч. 4 ст. 17 "Строки призначення та проведення виборів" Закону України "Про вибори Президента України", яка станом на 22.02.2014 мала таку редакцію: "4. Позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня: 1) проголошення Президентом України особисто заяви про свою відставку на засіданні Верховної Ради України; 2) опублікування рішення Верховної Ради України про підтвердження неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 3) опублікування рішення Верховної Ради України про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; 4) прийняття постанови Верховної Ради України про призначення позачергових виборів у зв'язку із смертю Президента України".
Позивач просив: визнати дії відповідача з ухвалення Постанови Верховної Ради України від 22.02.2014 N 757-VII "Про самоусунення Президентом України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України" в частині її пункту 2 протиправними.
Вивчивши матеріали позову та доданих матеріалів, вважаю, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулює стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) актів Вищої ради юстиції;
3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;
4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Статтею 75 Конституції України встановлено, що парламент - Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Здійснюючи свої повноваження, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією; голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто (ч. 3 ст. 84, п. 3 ч. 1 ст. 85, ст. 91 Конституції України): Тобто, законотворчість є основною функцією Верховної Ради України.
Статтею 82 Конституції України встановлено, що порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України та законом про Регламент Верховної Ради України. Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI затверджено Регламент Верховної Ради України. Відповідно до розділу IV Регламенту Верховної Ради України стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення. Тобто, здійснення окремих стадій законодавчого процесу віднесено до виключної компетенції Верховної Ради, яка при цьому реалізує свою нормотворчу функцію, а не владні управлінські функції.
З огляду на приписи КАС України, у адміністративного суду відсутня компетенція підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 3 КАС України визначено поняття, зокрема, під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під терміном "суб'єкт владних повноважень" визначено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначив предметом позову дії відповідача при здійсненні законотворчої діяльності. Разом з тим, законотворча діяльність не є владною управлінською функцією, а визначений позивачем предмет спору виходить за межі адміністративної юстиції.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Пунктом 1 частини третьої статті 17 зазначеного Кодексу встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України (стаття 150 Конституції України).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання чинності.
Таким чином, позовні вимоги, що ґрунтуються на порушенні відповідачем встановленої процедури прийняття законів, не належать до юрисдикції Вищого адміністративного суду України, а даний спір не є справою адміністративної юрисдикції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до тимчасово виконуючого обов'язки Президента України Т. О. В. про визнання дій протиправними.
Керуючись статтями 18, 24, 107, 109, 171-1 КАС України, ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.
Суддя: В. П. Юрченко