ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
17.09.2014 р. N 826/10393/14

(Постанову скасовано на підставі Постанови
Київського апеляційного адміністративного суду
N 826/10393/14 від 04.12.2014)

Про визнання протиправним та скасування рішення

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді - Саніна Б. В., при секретарі судового засідання - Дмитрієвій В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Київської міської ради, 2. Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення (за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_3 (довіреність), від відповідача-1 - П. Є. В. (довіреність), від відповідача-2 - М. Е. Е. (довіреність), від третьої особи - 1. ОСОБА_6 (довіреність), 2. ОСОБА_7 (довіреність)), встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ОСОБА_1) до Київської міської ради (надалі - Відповідач-1/КМР), Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Відповідач-2/ДЗР ВО КМР (КМДА), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення КМР N 701/4139 від 29.04.2010 р. "Про передачу громадянці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2" (надалі - Рішення N 701/4139).

21.07.2014 р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду, також було залучено третю особу без самостійних вимог на стороні Відповідача - ОСОБА_2 (надалі - Третя особа/ОСОБА_2).

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити, зазначає про порушення Відповідачем положень Конституції України, Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) під час прийняття Рішення N 701/4139. Зокрема, представник Позивача зазначає що Третій особі було відведено земельну ділянку, на якій з 1956 року проживає його родина, та на якій в 2006 р. було збудовано капітальний будинок. Крім того, представник Позивача зазначає, що під час отримання дозволу на відведення земельної ділянки відповідними дозвільними органами не було враховано наявність капітальної будівлі на такій земельній ділянці, та без виходу на земельну ділянку встановлено відсутність будь-який капітальних будівель.

При цьому, представник Позивача вказав, що його довіритель дізнався про порушене право після того, як звернувся до КМР із заявою від 15.10.2013 р. щодо передання йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, однак йому було повідомлено, що зазначену земельну ділянку було передано у власність іншій фізичній особі, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

В судове засідання з'явився представник Відповідача-1, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час прийняття Рішення N 701/4139. При цьому Відповідач-1 вказує, що станом на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2, інформації про правовий статус земельної ділянки, а саме наявності речових прав на цю земельну ділянку, в земельному кадастрі не було.

В судове засідання з'явився представник Відповідача-2, який проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити, з огляду на те що Рішенням N 701/4139 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2 за рахунок земель не наданих у власність.

В судове засідання з'явились представники Третьої особи, проти позовних вимог заперечили в повному обсязі, просять суд в задоволені адміністративного позову відмовити, з огляду на те що ОСОБА_2 набула право на дану земельну ділянку відповідно до закону, що підтверджується відповідним Рішення N 701/4139, натомість, Позивачем не було надано до суду допустимих доказів що ОСОБА_1 дійсно побудував даний будинок, та що дана земельна ділянка знаходиться на праві користування у сім'ї Позивача.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які повідомили суду інформацію щодо проживання сім'ї Позивача за адресою АДРЕСА_2. Крім того, свідки вказали інформацію щодо фактичного розміщення будівлі Позивача за даною адресою.

17.09.2014 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст якої було виготовлено та підписано 30.09.2014 р. (в зв'язку із перебуванням судді на лікарняному).

Суд розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи, та вирішення спору по суті, керуючись власним внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) (надалі - Закон N 280/97), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Пунктами а), в) та "г" ч. 1 ст. 9 ЗК України до повноважень КМР у галузі земельних відносин на її території віднесено право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Більше того, п. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой України" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону N 280/97 вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону N 280/97, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

29.04.2010 р. КМР було винесено Рішення N 701/4139, яким зокрема було вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2;

- передати громадянці ОСОБА_2, у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Водночас, 15.10.2013 р. Позивачем була подана заява до КМР про передання йому безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

13.11.2013 р. Позивачем було отримано відповідь з ДЗР ВО КМР (КМДА) за N 057025-23943, з якої вбачається, що відповідно до Рішення N 701/4139 зазначену Позивачем на схемі земельну ділянку було передано у власність іншій фізичній особі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із зазначенням наступної адреси АДРЕСА_2.

Вважаючи, що Рішення N 701/4139 порушує права та інтереси Позивача, останній листом від 26.11.2013 р. звернувся до КМР для вирішення даного питання. Однак, листом ДЗР ВО КМР (КМДА) N 08/281-1794 від 06.12.2013 р. Позивачу було повідомлено, що Рішення N 701/4139 виконано, і КМР не має підстав для скасування чи зміни свого рішення.

Натомість, 25.12.2013 р. працівниками ДЗР ВО КМР (КМДА) було проведено обстеження земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2, та зафіксовано про фактичну наявність у ОСОБА_1 нерухомого майна на даній земельній ділянці та зазначено, що частина нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, знаходиться в межах земельної ділянки, що визначені проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_2.

Однак з огляду на те, що після складення відповідного Акту ДЗР ВО КМР (КМДА) та станом на час звернення Позивача до суду питання щодо відміни оскаржуваного рішення, Відповідачем-1 на сесії не розглядалось, Позивач звернувся до адміністративного суду за захистом свої прав.

В судовому засіданні було встановлено поважною причину пропуску звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України (чинної на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки) передбачено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України (чинної на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України (чинної на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

При цьому, відповідно до п. 1.1 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого на IX сесії XXIII скликання Київської міської ради рішенням N 313/1747 від 14 березня 2002 року "Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" (чинного на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки) (надалі - Порядок N 313/1747) порядок набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві розроблено з метою впорядкування та оперативного вирішення земельно-правових питань з урахуванням специфіки м. Києва як столиці України, удосконалення процедури набуття права на землю.

Пунктом 7.1 Порядку N 313/1747 (чинної на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки) передбачено, що громадянин, який виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки, мета її використання і склад сім'ї (якщо ділянка передбачається для житлового будівництва).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 (надалі - Проект землеустрою) ОСОБА_2 подала до Голови Київської міської ради Ч. Л. М. Заяву (вх. N З-22464 від 09.10.2008 р.) про передачу їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в Оболонському районі.

Суд приймає до уваги посилання Позивача, що заява ОСОБА_2 не містить вказівки про місце розташування земельної ділянки, як того вимагає положення ст. 118 ЗК України та п. 7.1 Порядку N 313/1747. Крім того, до заяви ОСОБА_2 не надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що є порушенням ст. 118 ЗК України.

Водночас, ні Відповідачі ні представник Третьої особи не надали ґрунтовних пояснень щодо підстав розроблення Проекту землеустрою саме за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до п. 7.3 Порядку N 313/1747 особа передає до управління земельних ресурсів: письмову згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки або її частини (у разі якщо намічувана для відведення ділянка потребує такого вилучення); ксерокопію паспорта громадянина; довідку про склад сім'ї (форма 3), якщо ділянка передбачається для житлового будівництва.

В ч. 9 ст. 118 ЗК України (чинної на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки) проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Більше того, в п. 7.4 Порядку N 313/1747 передбачено, що Управління земельних ресурсів узагальнює подані матеріали і готує запити до Головкиївархітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції із зазначенням умов та обмежень використання земельних ділянок, які мають міститись у їх висновках.

Пунктом 7.5 Порядку N 313/1747 передбачено, в що місячний термін з дня отримання запитів Головкиївархітектура, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міська санітарно-епідеміологічна станція подають до управління земельних ресурсів висновки щодо відведення земельної ділянки відповідно до своєї компетенції із зазначенням умов та обмежень використання землі відповідно до ст. 111 ЗК України та інших нормативно-правових актів, при цьому розгляд запитів здійснюється всіма переліченими органами одночасно.

В п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 677 від 26.05.2004 р. (надалі - Порядок N 677), визначено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

В матеріалах Проекту землеустрою містяться листи та висновки від головних управлінь Виконавчого органу КМР (КМДА), державних установ та організацій, щодо погодження даного проекту, зокрема:

- лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ВО КМР (КМДА) N 09-14828 від 22.12.2009 р.;

- Висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ВО КМР (КМДА) N 19-13419 від 17.11.2009 р.;

- лист Комунальної організації "Центр містобудування та архітектури" N 4344 від 13.11.2009 р.;

- висновок Київської міської санепідстанції N 8306 від 27.11.2009 р.;

- лист Головного управління екології та охорони природних ресурсів ВО КМР (КМДА) N 071/04-4-22/6688 від 07.12.2009 р., в якому (серед іншого) зазначено, що земельна ділянка вільна від капітальної забудови;

- лист Головного управління екології та охорони природних ресурсів ВО КМР (КМДА) N 071/07-7-10/7276 від 21.12.2009 р., в якому зазначено що зелені насадження представлені переважно деревами плодових порід та яким погоджено висновок N 999 обстеження зелених насаджень розташованих на земельній ділянці від 07.12.2009 р., складених комісією Управління охорон навколишнього природного середовища ВО КМР (КМДА);

- лист Державної служби з питань національної культурної спадщини N 22-3879/9 від 11.12.2009 р.

- висновок щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданого Головним управлінням земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) (до справи N А-16354) N 05-5520 від 14.12.2009 р.

Водночас, як вбачається із змісту Висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ВО КМР (КМДА) N 19-13419 від 17.11.2009 р., він містить містобудівні обмеження та умови землекористування, серед яких було чітко вказано про необхідність отримання гр. ОСОБА_2 згоди землекористувача (відділ комунального господарства при виконкомі Пуща-Водиця) та отримання згоди Оболонської РДА, як замовника містобудівної документації. Крім того, в листі КП "Центр містобудування та архітектури" N 15-3680 від 17.11.2009 р. зазначається, на необхідності отримання згоди Оболонської РДА, як замовника містобудівної документації.

Однак, як вбачається із листа N 104-66/з/-1609 від 29.08.2014 р. Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, в період з 2009 р. по 2014 р. гр. ОСОБА_2 не зверталась до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про надання згоди на погодження Проекту землеустрою.

Крім того, суд приймає до уваги посилання Позивача, що матеріали Проекту землеустрою не містять згоди землекористувача (відділ комунального господарства при виконкомі Пуща-Водиця) на відведення земельної ділянки, або уточненого висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ВО КМР (КМДА), в якому б було вилучене вказане містобудівне обмеження.

Як наслідок, суд погоджується із доводами Позивача, що матеріали Проекту землеустрою не містять всіх необхідних погоджень, що є порушенням положень ч. 9 ст. 118 ЗК України (чинної на момент подання ОСОБА_2 заяви про виділення земельної ділянки), п. 9 Порядку N 677 та п. 7.4 Порядку N 313/1747.

Крім того, суд критично ставиться до пояснень КМР та третьої особи щодо відсутності капітальної будівлі, на земельній ділянці, щодо якої гр. ОСОБА_2 розроблявся Проект землеустрою, з огляду на наступне.

Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.08.2013 р. по справі N 759/11835/13-ц встановлено, що ОСОБА_9 є власником житлового будинку літ. "А" загальною площею 117,6 кв. м (житловою площею 37,6 кв. м) по АДРЕСА_1. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_9 відчужив житлову будівлю по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на підставі відповідних нотаріальних договорів (від 04.10.2013 р. та від 10.10.2013 р.).

Крім того, в Акті обстеження земельної ділянки ДЗР ВО КМР (КМДА) від 25.12.2013 р. було встановлено, що у ОСОБА_1 наявне нерухоме майно на земельній ділянці на АДРЕСА_2. При цьому, в даному Акті зазначено, що частина нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 і яке зареєстроване за адресою АДРЕСА_1, знаходиться в межах земельної ділянки, що визначені Проектом землеустрою.

Одночасно, відповідно до наданого Технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа N 110713-1) вбачається, що житловий будинок за літерою "А" було збудовано в 2006 р.

Більше того, із наданих представником ДЗР ВО КМР (КМДА) в судовому засіданні документів (витягу із бази даних міського земельного кадастру від 19.08.2014 р., растр аерофотозйомки 2013 р. та матеріалів супутникової фотозйомки від 2007 р.), вбачається факт розміщення будівлі на земельній ділянці, щодо якої гр. ОСОБА_2 розроблявся Проект землеустрою.

Факт наявності житлового будинку по АДРЕСА_1 з 2006 р. підтверджено додатково поясненнями свідків. Крім того, свідки підтвердили факт проживання з 1956 року за даною адресою родини ОСОБА_1 та ОСОБА_9.

Як наслідок, суд погоджується із доводами представників Позивача, що під час надання висновків головними управліннями ВО КМР (КМДА), державними установами та організаціями не було враховано, що на земельній ділянці, щодо якої гр. ОСОБА_2 розроблявся Проект землеустрою, з 2006 р. фактично знаходилася житлова будівля, яка належала ОСОБА_9 (а з 2013 р. - Позивачу).

Водночас, суд приймає до уваги лист Головного управління держсанепідемслужби м. Києва N 4871 від 26.08.2014 р. в якому зазначається, що огляд земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_2 не проводився, ділянка вивчалась на підставі наданих матеріалів.

Таким чином, суд погоджується із доводами Позивача, що відповідні висновки та листи, які надавались в порядку передбаченому положеннями ч. 9 ст. 118 ЗК України та п. 7.4 Порядку N 313/1747, були надані без з'ясування всіх фактичних обставин.

Крім того, враховуючи наявність рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.08.2013 р. по справі N 759/11835/13-ц, нотаріальних договорів купівлі-продажу нерухомості та Технічного паспорту на житлову будівлю, суд критично ставиться до пояснень Третьої особи про протиправність будівництва житлової будівлі на земельній ділянці, яка була виділена гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 434 від 05.11.2004 року (надалі - Порядок N 434), даний порядок визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.

Відповідно до п. 4.1 Порядку N 434 висновок природоохоронного органу про результати розгляду матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки оформляється на бланку цього органу за встановленою в додатку 2 до Порядку формою.

Водночас, наявний в Проекті землеустрою лист Головного управління екології та охорони природних ресурсів ВО КМР (КМДА) N 071/04-4-22/6688 від 07.12.2009 р. не відповідає затвердженій в додатку 2 до Порядку N 434 формі висновку.

Розглянувши наявні в справі матеріали, суд критично сприймає посилання Відповідачів та Третьої особи, що Рішення N 701/4139 не стосується прав та інтересів Позивача.

Так, із матеріалів справи вбачається наявність у Позивача права власності на житлову будівлю, підтверджено право власності у гр. ОСОБА_1 житлової будівлі. При цьому в судовому засіданні, Відповідачі та Тертя особа заперечували лише щодо законності розміщення будівлі на земельній ділянці, проте ні Тертя особа, ні Відповідачі не заперечували факт розміщення будинку Позивача на земельній ділянці, яка була в подальшому передана Київською міською радою гр. ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч. 1, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З врахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позву.

З огляду на вищевказане, керуючись положеннями ст. 2, ст. 11, ст. 69, ст. 71, ст. 86, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 КАС України, суд постановив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради N 701/4139 від 29.04.2010 р. "Про передачу громадянці ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2".

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 185 - 187 КАС України.

Суддя: Б. В. Санін

Документи що посилаються на цей