ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25.09.2014 р. N К/800/23928/14
Про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Олендера І. Я. (доповідача), Бутенка В. І., Лиска Т. О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А2622 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, встановив:
У січні 2014 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача - Військової частини А2622 щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільнення, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без врахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова N 889) та здійснити перерахунок і виплату вказаної грошової допомоги з урахуванням Постанови N 889 та виплачених раніше сум.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач має право на врахування до грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою N 889.
У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано спеціальні норми законодавства, які визначають порядок виплати і розмір оспорюваних виплат, а саме пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року N 595, пункт 38.6 наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року N 595.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Позивач проходив службу у Збройних Силах України, на посаді начальника групи організації, планування та безпеки соціального зв'язку - заступника начальника відділу захисту інформації та криптології штабу територіального управління "Північ".
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.12.2013 року N 894 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до наказу командира військової частини А 0197 від 27.12.2013 року N 300 (а. с. 5) позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 27 календарних років військової служби.
Згідно вимог спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 року N Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 року N Д-9ДСК військова частина А0197 (м. Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013 року, а військова частина А2622 (м. Чернігів) визначена правонаступником військової частини А0197 (м. Чернігів), що підтверджується довідкою від 17.12.2013 року N 1907 (а. с. 11). При цьому, до розміру грошової допомоги при звільненні позивачу військовою частиною А0197 не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою N 889.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України від 20.12.91 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 2011-XII) цим Законом визначаються основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, соціального та правового захисту, а також гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону N 2011-XII, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону N 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону N 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року N 161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Судами встановлено, і ця обставина не заперечувалася під час розгляду справи відповідачем, що позивач отримував щомісячну винагороду з квітня по липень 2013 року у розмірі 20 %, а з серпня по грудень 2013 року у розмірі 40 % місячного грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена Постановою N 889, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, а тому, з огляду на вимоги статті 9 Закону N 2011-XII, така повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
З огляду на вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року N 595 та пункт 38.6 наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року N 595, а підлягає застосуванню ч. 2 ст. 9 Закону N 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що їх його ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Військової частини А2622 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі N 825/126/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:
І. Я. Олендер
В. І. Бутенко
Т. О. Лиска