Нові соціально-трудові гарантії для мобілізованих і строковиків
(коментар до Закону України від 14.05.2015р. № 433-VIII,
далі - Закон № 433)
Нарешті прийнятий Закон № 433, який запрацював з 11.06.2015 р., і майже вирішив питання щодо збереження місця роботи (посади) та компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу (далі - строковики). Які ж новації приніс цей Закон?
По-перше, починаючи з 11.06.2015 р. за стройовиками також зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток, оскільки відповідні зміни були внесені до ч. 3 ст. 119 КЗпП.
Водночас корективи внесено й до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, згідно з якими, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 119 КЗпП, тепер відсутні підстави для припинення трудового договору. Але Закон № 433 не передбачає можливості застосувати цю норму за попередні періоди. Тож й підстав для поновлення тих працівників, яких було звільнено до 11.06.2015 р. у зв'язку з їх призовом на строкову військову службу, начебто немає. Незважаючи на те, що норма щодо збереження середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, була введена з 08.02.2015 р. Законом України від 15.01.2015 р. № 116-VIII, вона суперечила п. 3 ст. 36 КЗпП.
Ті ж роботодавці, що не звільняли працівників, призваних на строкову військову службу, можуть спробувати включити до Звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Звіти про фактичні витрати) також і цю категорію працівників. Але не факт, що вони отримають таку компенсацію.
Адже Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. № 105 (далі - Порядок № 105), не передбачає можливості компенсації витрат на в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу. Він визначає лише порядок компенсації для працівників, призваних під час мобілізації на особливий період. Тому, місцеві органи праці та соціального захисту населення можуть не приймати Звіти про фактичні витрати, якщо в них включені фактичні витрати на виплату середнього заробітку строковикам. Принаймні, доки не будуть внесені відповідні зміни до Порядку № 105.
Також треба враховувати, що бюджетна програма 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» не передбачає компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову службу. Тому тут можуть виникнути складнощі ще з пошуком додаткових джерел для здійснення видатків та такі цілі, а також виникає необхідність внести зміни до Закону про Держбюджет-2015.
Зверніть увагу! Мінсоцполітики дотримується позиції, що роботодавець повинен спочатку нарахувати середній заробіток і виплатити в установлені ст. 115 КЗпП строки, а потім подати Звіт про фактичні витрати для отримання компенсації з бюджету (див. лист Мінсоцполітики від 07.05.2015 р. № 525/13/84-15 ).
По-друге, змінилося й визначення періоду, протягом якого надаються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП, працівникам, призваним на військову службу.
Раніше за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, гарантії мали зберігатися на «строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року». Починаючи з 11.06.2015 р. такі гарантії роботодавець має забезпечувати «на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації».
Отже, поки працівника не буде демобілізовано, роботодавець вимушений зберігати місце роботи, посаду і звертатися за компенсаціями із бюджету середнього заробітку працівникам, яких призвано (мобілізовано, укладено ними контракт) на військову службу.
Тому може траплятися ситуація, коли у одного з мобілізованих працівників річний строк служби з початку мобілізації минув, приміром, 01.06.2015 р. і з цієї дати роботодавець більше не зберігає за ним місце роботи й посаду, навіть попри те, що він ще не встиг демобілізуватися й має право звільнити на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП. А в іншому випадку, для мобілізованого працівника, у якого річний термін мав закінчитися 11.06.2015 р., роботодавець уже вимушений зберігати місце роботи й посаду й виплачувати компенсацію з бюджету - до дати фактичної демобілізації.
По-третє, для тих мобілізованих працівників, що підлягали демобілізації, але на дату демобілізації продовжили військову службу, уклавши контракт на проходження подальшої військової служби, тепер не просто зберігаються місце роботи, посада, але також і компенсується із бюджету середній заробіток.
Гарантії продовжуються на термін не більше ніж на строк укладеного контракту. При цьому виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку має проводитися за рахунок коштів Держбюджету України в порядку, визначеному Урядом. Це передбачає оновлена ч. 4 ст. 119 КЗпП. Зазначена норма у редакції (чинній до 11.06.2015 року) зобов'язувала зберігати середній заробіток за рахунок роботодавців, тобто без отримання компенсації.
Проте, зважаючи на позицію Мінсоцполітики, не вийде у червні 2015 року включати до Звітів про фактичні витрати фактичні витрати в межах середнього заробітку мобілізованих працівників, які до демобілізації уклали контракти на проходження військової служби. Адже щоб цей механізм працював, необхідно внести зміни до того самого Порядку № 105. Та й Звіт про фактичні витрати за червень роботодавці мають подавати до 15 липня 2015 року.
Підсумовуючи вищесказане, починаючи з 11.06.2015 р. роботодавці:
1) зберігають місце роботи (посаду) і виплачують компенсацію у межах середнього заробітку працівникам, призваним на строкову службу;
2) зберігають місце роботи (посаду) і виплачують компенсацію у межах середнього заробітку до дати фактичної демобілізації працівникам, призваним на військову службу під час демобілізації на особливий період;
3) виплачують компенсацію у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам, які на дату демобілізації уклали контракт на проходження військової служби - на строк укладання такого контракту.