ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30.09.2014 р. N К/800/65255/13
Про визнання протиправним та скасування рішення
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання - Левіної А. А. (за участю: прокурора - Ч. В. А., представника відповідача - Д. О. С., представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеон А" - К. В. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом заступника прокуратура м. Києва до Київської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома", Товариство з обмеженою відповідальністю "Валеон А", про визнання протиправним та скасування рішення, встановив:
У лютому 2011 року заступник прокурора м. Києва звернувся з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради N 105/105 від 28 серпня 2008 року в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади по вул. Володимирська, 86, літ. А та вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома", Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеон А", відповідно.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року (Ухвала N 2а-1803/11/2670), позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Київської міської ради N 105/105 від 28 серпня 2008 року в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади по вул. Володимирська, 86, літ. А у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома"; в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 квітня 2012 року (Ухвала N К/9991/66832/12) судові рішення у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради N 105/105 від 28 серпня 2008 року "Про передачу нежилих будинків комунальної власності у власність інвесторам" в частині передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома" нежилого будинку комунальної власності територіальної громади, що розташоване за адресою: м. Києва, вул. Володимирська, 86, літ. А., площею 489,20 м2; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в позові, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В запереченнях ТОВ "Валеон А" просив скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи - ТОВ "Валеон А", перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Отже в касаційному провадженні вирішується питання щодо правомірності відмови судами у позові про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради N 105/105 від 28 серпня 2008 року "Про передачу нежилих будинків комунальної власності у власність інвесторам" в частині передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеон А".
Судами встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність", згідно якого інвестиційна діяльність здійснюється шляхом роздержавлення та приватизації.
Відповідно до цього Закону передача у власність об'єкту інвестиції можливе виключно в тому випадку, якщо існує сам інвестиційний договір.
Встановивши, що з ТОВ "Валеон А" укладено інвестиційний договір N 049-13/1/79, що останнім надано Київській міській раді усі необхідні документи, передбачені розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 31 серпня 2001 року N 1820, для оформлення права власності на нежитлову будову комунальної власності по вул. Б. Хмельницького 78, літ. А, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про правомірність передачі комунального майна у власність вказаній юридичній особі.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.
Як встановлено судами, рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року N 528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року N 528/1189, при проведенні інвестиційного конкурсу питання набуття права власності на майно (будинки, споруди, приміщення, горища тощо), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (у т. ч. району) може вирішуватись шляхом надання цього майна у власність або довгострокову оренду переможцеві інвестиційного конкурсу у відповідності до даного Положення після реалізації інвестиційного проекту та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію у встановленому порядку. Підставою оформлення права власності або довгострокової оренди на майно є акт державної комісії щодо прийняття об'єкта в експлуатацію.
Відхиляючи посилання позивача на невідповідність оскарженого рішення зазначеному пункту Положення, суди зазначили, що останнє значно звужує права суб'єктів господарювання щодо можливості отримання у право власності нежитлові будівлі, які перебувають у комунальній власності, встановлюючи додаткові вимоги, у порівнянні з розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 31 серпня 2001 року N 1820.
Між тим згідно із преамбулою Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року N 528/1189, це Положення прийнято, в тому числі, відповідно до статей 4, 5, 16 Закону України "Про інвестиційну діяльність", з метою створення сприятливих умов для впровадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва, запровадження відкритих економічних методів залучення додаткових коштів для виконання програм соціально-економічного розвитку міста Київська міська рада.
Тобто норми вказаного Положення є спеціальними для відносин, які виникають в сфері інвестиційної діяльності, і саме пунктом 4.1 вказаного Положення вирішено питання щодо набуття права власності на майно, тоді як застосоване судами Положення від 31 серпня 2001 року N 1820 стосується лише оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином судами не застосовано до спірних правовідносин ті норми матеріального права, якими вони врегульовані.
Зокрема, приписом зазначеного пункту 4.1 умовами набуття права власності визначено реалізацію інвестиційного проекту та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію у встановленому порядку.
Проте, помилково відхиливши зазначене Положення, судами не досліджено вказані в ньому обставини, не вирішено питання що є реалізацією інвестиційного проекту в розумінні чинного законодавства, не досліджено відповідний проект, його етапи, умови та порядок виконання, не з'ясовано які документи свідчать про реалізацію проекту тощо.
Висновки судів про те, що інвестиційний проект не реалізувався, оскільки договори підписані в день винесення оскаржуваного рішення, при цьому без встановлених вищезазначених обставин, є припущенням та не свідчать про повний та всебічний розгляд судами всіх обставин справи.
Приписи положень ст. ст. 159, 161 КАС України вказують на те, що обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції, маючі визначені статтею 189 КАС України повноваження щодо дослідження нових доказів і встановлення нових обставин, касаційний суд вважає правильним скасувати рішення апеляційного суду, і справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року в частині залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року щодо відмови в позові скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: