КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
30.09.2014 р.
Справа N 875/86/14
Про визнання протиправними дій
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Глущенко Я. Б., суддів - Пилипенко О. Є., Романчук О. М., при секретарі - Строяновській О. В. (за участю: позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - Г. В. А., Р. Б. Ю.), розглянувши по першій інстанції у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій, скасування постанови N 1236 від 27 вересня 2014 року, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
29 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Центральної виборчої комісії, у якому просив визнати відмову відповідача в реєстрації його кандидатом у народні депутати по виборчому округу N 32 протиправною та такою, що порушує його конституційні права, скасувати постанову Центральної виборчої комісії N 1236 від 27 вересня 2014 року "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1", зобов'язати Комісію прийняти документи для реєстрації та зареєструвати його кандидатом у народні депутати України по згаданому виборчому округу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови в реєстрації його як кандидата у народні депутати у зв'язку із не зазначенням у заяві про самовисування того, що в разі обрання його депутатом він припинить діяльність, несумісну з мандатом народного депутата, а також через відсутність в автобіографії відомостей про громадянство та часу проживання на території України.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, стверджуючи, що визначені в оскаржуваному рішенні невідповідності змісту заяви та автобіографії вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України" являються підставою для відмови в реєстрації кандидата.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Колегією суддів установлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 27 вересня 2014 року N 1236, за наслідками розгляду заяви та інших документів, поданих позивачем до Комісії, йому було відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі N 32.
Зазначене рішення мотивоване тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України". Так, в оскаржуваній постанові Комісією зазначено, що на порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 55 Закону заява ОСОБА_1 про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. За таких обставин, зазначає Комісія, указаний документ не є заявою про самовисування в розумінні приведеної норми Закону. Крім того, в постанові стверджується, що подана разом із заявою автобіографія позивача не містить відомостей щодо громадянства із зазначенням часу проживання на території України, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а відтак цей документ не являється автобіографією кандидата у народні депутати України в розумінні цієї норми.
Юридичною підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати були приписи пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", згідно з якими Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Не погоджуючись із указаним рішенням Центральної виборчої комісії, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія виходить із наступного.
Порядок висування і реєстрації кандидатів у народні депутати України визначено статтями 52 - 62 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Статтею 52 вказаного Закону встановлено, що право висування кандидатів у депутати в одномандатних виборчих округах реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.
Обговорюючи мотивацію відмови Центральної виборчої комісії в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України, колегія суддів зазначає, що пунктами 1 та 2 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, таких документів як:
- заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації кандидатом у депутати, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згодою на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);
- автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 22 вересня 2014 року до Центральної виборчої комісії було подано відповідну заяву про самовисування та інші документи, передбачені частиною 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", в тому числі автобіографію. Зі змісту заяви слідує, що позивачем надано згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, зазначено, що іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, він не має, так само як і належних йому підприємств та корпоративних прав.
Таким чином, в указаній заяві позивачем не вказано, що він зобов'язується, у разі обрання депутатом, припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна із мандатом народного депутата України.
У той же час, зі змісту автобіографії, поданої до Комісії, слідує, що позивачем не зазначено про те, що він є громадянином України та часу проживання на території держави.
Обговорюючи зміст заяви про самовисування та автобіографії, досліджених судом, колегія суддів зазначає, що наведені недоліки в цих документах не можна розцінювати як такі, що перешкоджали відповідачу зареєструвати позивача. Окрім того, приналежність позивача до громадянства України вбачається з наданої ним Комісії ксерокопії паспорта громадянина. А дані про проживання на території держави протягом останніх п'яти років встановлюються не з відомостей, викладених у автобіографії претендента у кандидати в депутати, а в інший спосіб, такий як направлення до компетентних органів відповідних запитів.
Також, колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати являється саме відсутність документів, зазначених, зокрема, в частині 2 статті 55 Закону, в тому числі, відсутність заяви про самовисування та автобіографії, а не невідповідність цих документів вимогам щодо їх змісту.
Отже, згідно вказаної норми, правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати могла бути лише відсутність (неподання) заяви про самовисування та автобіографії, а не оформлення таких із деякими порушеннями частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", які підлягали виправленню відповідно до частини 3 статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2014 року у справі N 875/66/14.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в реєстрації позивача як кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 32 з міркувань, викладених у постанові Центральної виборчої комісії N 1236 від 27 вересня 2014 року.
Таким чином, згадана постанова відповідача є протиправною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.
Колегія суддів зауважує, що позивач просив суд визнати протиправною відмову Центральної виборчої комісії в реєстрації його кандидатом у народні депутати України, а також скасувати спірну постанову Комісії (без визнання її протиправною).
У той же час, виходячи із положень частини 2 статті 162 КАС України, судова колегія вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії N 1236 від 27 вересня 2014 року, позаяк оскарження дій щодо відмови в реєстрації, які проявились у відповідному рішенні, фактично являється незгодою позивача із самим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Обговорюючи вимоги позивача про зобов'язання Центральної виборчої комісії прийняти подані ним документи для реєстрації його кандидатом у народні депутати України та про зобов'язання зареєструвати його, судова колегія вважає, що перша вимога задоволенню не підлягає, оскільки подані позивачем документи вже були прийняті Комісією і вона не відмовляла йому в їх прийнятті, а задоволення ж другої вимоги призведе до протиправного втручання суду в дискреційні повноваження цього колегіального органу, передбачені статтею 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Одночасно, зважаючи на встановлення факту порушення прав позивача у зв'язку із протиправною відмовою в реєстрації кандидатом у народні депутати України, наявні підстави для захисту права позивача шляхом зобов'язання Центральної виборчої комісії повторно розглянути подані ним документи для реєстрації кандидатом у депутати і прийняти рішення, передбачене частиною 6 статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 10 статті 107 цього Закону реєстрація кандидатів у депутати закінчується за двадцять п'ять днів до дня голосування. За частиною 3 статті 17 Закону останнім днем строку, який відповідно до цього Закону має закінчитися у зв'язку з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.
Таким чином, останнім днем реєстрації кандидатів для участі в позачергових виборах народних депутатів України, призначених на 26 жовтня 2014 року, є 30 вересня 2014 року. Зазначена обставина підтверджує можливість Центральної виборчої комісії у встановлений законом строк повторно розглянути подані позивачем документи та винести рішення, передбачене частиною 6 статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у вищевикладених межах.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 172, 177 КАС України, суд постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 27 вересня 2014 року N 1236 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1".
Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 32 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року та прийняти рішення, передбачене частиною 6 статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
У решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги - з моменту постановлення рішення за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України через Київський апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом двох днів з дня її проголошення.
Головуючий, суддя: Я. Б. Глущенко
Судді:
О. Є. Пилипенко
О. М. Романчук