ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.10.2014 р. N 875/74/14,
N А/800/48/14
Про скасування постанови Центральної виборчої комісії
від 22 вересня 2014 року N 1058</A>
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Цвіркуна Ю. І. (суддя-доповідач), Ланченко Л. В., Пилипчук Н. Г., при секретарі судового засідання - Бовкуні В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії, третя особа - кандидат у народні депутати України - ОСОБА_4, про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 22 вересня 2014 року N 1058, встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 22 вересня 2014 року N 1058 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року" в частині реєстрації ОСОБА_4 кандидатом в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі N 37 в порядку самовисування.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги і просив їх задовольнити, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні.
Представник третьої особи підтримав позицію представника відповідача і просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши докази у справі, колегія суддів встановила наступне.
22 вересня 2014 року Центральною виборчою комісією прийнято постанову N 1058 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року".
Згідно із Додатком до постанови Центральної виборчої комісії від 22 вересня 2014 року N 1058, яким визначено перелік кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Дніпропетровської області, відповідачем зареєстровано ОСОБА_4 кандидатом в народні депутати у одномандатному виборчому окрузі N 37 в порядку самовисування.
Звертаючись з позовом до адміністративного суду, позивач вважає, що реєстрація кандидатом у народні депутати ОСОБА_4 по одномандатному виборчому округу N 37 в порядку самовисування здійснена відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки тягне за собою юридичні наслідки у вигляді порушення вимог Конституції України, Закону України "Про вибори народних депутатів України", Закону України "Про статус народного депутата України".
Так, позивачем вказано, що реєстрація кандидатом у народні депутати ОСОБА_4 по одномандатному виборчому округу N 37 в порядку самовисування порушує його права як учасника виборчого процесу, що звернувся до Центральної виборчої комісії із заявою про самовисування та реєстрацію кандидатом у народні депутати України в тому самому виборчому окрузі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент звернення до суду з відповідним позовом позивач не набув статусу кандидата у народні депутати та звернувся до суду як суб'єкт виборчого процесу - виборець, яким не доведено порушення його виборчих прав оскаржуваною постановою Центральної виборчої комісії.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень третьою особою порядку передвиборної агітації з використанням службового становища.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.
Особливості провадження у справах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом, визначені у статтях 172 - 179 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про вибори народних депутатів України" суб'єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) Центральна виборча комісія, а також інша виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону; 3) партія, що висунула кандидата у депутати; 4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 5) офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.
Суд першої інстанції, з посиланням на положення частини другої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку, що позивач - суб'єкт виборчого процесу, як виборець, не навів жодних доказів та документальних підтверджень того, що оскаржуваною постановою Центральної виборчої комісії від 22 вересня 2014 року N 1058 в частині реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України порушено його права, свободи та законні інтереси.
Однак суд першої інстанції, зазначаючи у своєму рішенні про те, що позивач є суб'єктом виборчого процесу як виборець, а не як кандидат у народні депутати України, неналежним чином перевірив такі дані.
Позивачем до апеляційної скарги додано копію постанови Центральної виборчої комісії від 28 вересня 2014 року N 1293 "Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року".
Згідно із Додатком до постанови Центральної виборчої комісії від 28 вересня 2014 року N 1293, яким визначено перелік кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року в одномандатних виборчих округах, утворених у межах Дніпропетровської області, відповідачем зареєстровано ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі N 37 в порядку самовисування.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач є суб'єктом виборчого процесу тільки як виборець, помилковий.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень третьою особою порядку передвиборної агітації з використанням службового становища, а саме в частині зазначення в передвиборній програмі, що він є діючим народним депутатом України.
Статтею 76 Конституції України передбачено, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Аналогічні положення містить і стаття 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Отже, інших обмежень права громадянина України бути обраним народним депутатом України чинним законодавством України не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.
Частиною другою статті 68 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено форми, у яких може проводитися передвиборна агітація.
Судом першої інстанції, з посиланням на положення статті 11 Закону України "Про вибори народних депутатів України", вірно зазначено, що право проведення передвиборної агітації є невід'ємною складовою конституційних принципів вільних виборів та загального виборчого права.
Згідно із частиною першою статті 76 Закону України "Про вибори народних депутатів України" кандидату у депутати, крім кандидата у депутати, який є Президентом України або народним депутатом України, не може бути відмовлено у звільненні на період передвиборної агітації від виконання виробничих або службових обов'язків за місцем роботи з наданням неоплачуваної відпустки.
Отже, частина перша статті 76 цього Закону закріпила важливу правову гарантію діяльності кандидатів у народні депутати - право на звільнення від виконання виробничих або службових обов'язків з наданням неоплачуваної відпустки.
Однак це правило не поширюється на кандидата у депутати, який є Президентом України або народним депутатом України. Ці особи на період виборчого процесу не можуть бути звільнені від виконання ними своїх обов'язків в зв'язку з їх особливим правовим статусом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень третьою особою даного Закону, а тому підстави для скасування постанови Центральної виборчої комісії від 22 вересня 2014 року N 1058 в частині реєстрації ОСОБА_4 кандидатом у народні депутати України в порядку самовисування відсутні.
При цьому в недодержання пункту 2 частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції під час прийняття постанови не вирішив чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Так, обґрунтовуючи висновок про правомірність рішення Центральної виборчої комісії, суд першої інстанції, крім іншого, мотивував судове рішення тим, що позивач не набув статусу кандидата у народні депутати України, зареєстрованого у порядку, встановленому відповідним Законом.
Втім, такий мотив, враховуючи встановлені обставини у суді апеляційної інстанції, є помилковим, що є підставою для зміни судового рішення.
В силу статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Згідно із частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції і виключити у ньому з мотивувальної частини посилання на те, що позивач не набув статусу кандидата у народні депутати України, зареєстрованого у порядку, встановленому Законом України "Про вибори народних депутатів України".
З огляду на положення статей 94, 172 - 179 КАС України та статей 4, 9 Закону України "Про судовий збір" з скаржника (позивача) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 36, 54 грн.
Керуючись статтями 172 - 179, 196, 198, 201, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року змінити, виключивши у мотивувальній частині постанови посилання на те, що позивач не набув статусу кандидата у народні депутати України, зареєстрованого у порядку, встановленому Законом України "Про вибори народних депутатів України".
В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", символ звітності 255.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. І. Цвіркун
Судді:
Л. В. Ланченко
Н. Г. Пилипчук