ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.10.2014 р.
Справа N 875/159/14,
N А/800/197/14
Про визнання протиправними дій, скасування
постанови від 29.09.2014 р. N 1333
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Винокурова К. С., суддів - Кочана В. М., Пасічник С. С., при секретарі судового засідання - Сперкач Т. В. (за участю представників сторін: представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача В. О. Ю.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у справі N 875/159/14 за позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій, скасування постанови від 29.09.2014 р. N 1333 та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 29.09.2014 р. N 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20" в частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Крім того, позивач у своїх вимогах просив зобов'язати ЦВК повторно розглянути заяву про самовисування та додані до неї документи для реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанови ЦВК від 29.09.2014 р. N 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20" в частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Крім того, суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 11 КАС України, зобов'язав ЦВК зареєструвати ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року на підставі поданих документів, з урахуванням виправленої заяви про самовисування.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 05 жовтня 2014 року представник ЦВК звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 24 вересня 2014 року позивач подав до Центральної виборчої комісії заяву про реєстрацію його кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214 на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року.
Постановою Центральної виборчої комісії України від 29.09.2014 року N 1333 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20", позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі N 214.
Зазначена постанова відповідача в частині відмови в реєстрації ОСОБА_5 мотивована тим, що заява про самовисування зазначеної особи суперечить вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон), а саме: не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України або зазначення того, що така діяльність не здійснюється.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, свій висновок обґрунтовував тим, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновками суду першої інстанції погоджується частково.
Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Частиною другою статті 55 Закону встановлено, що ЦВК реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 60 Закону ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Варто зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 55 Закону ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі N 214 відповідно до частини другої статті 55 Закону Позивачем особисто пред'явлено паспорт та подано, а ЦВК прийнято, такі документи: заява про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографія кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата; передвиборна програма кандидата у депутати в паперовому вигляді та на електронному носії.
При цьому, заява про самовисування ОСОБА_5 містить посилання на те, що позивач не має іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України.
Рішення Відповідача про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_5 мотивоване тим, що у поданій заяві про самовисування не міститься зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає такий висновок ЦВК передчасним, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 60 Закону помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Отже, якщо відсутність певних відомостей у поданих документах може бути розцінена як помилка, або якщо наявність відповідної інформації в документах не можна встановити через окремі неточності, такі обставини не тягнуть за собою неналежність відповідних документів і не є підставою для відмови у реєстрації особи як кандидата.
На думку колегії суддів відсутність у заяві Позивача зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка несумісна з мандатом народного депутата України, слід розцінювати, як неточність.
Такий висновок ґрунтується на наступному.
Вимога, щодо зазначеного зобов'язання стосується певної встановленої законом форми наданих Позивачем документів (заяви про самовисування), але не стосуються тих відомостей щодо особи, які беззаперечно не дозволяють їй претендувати на статус кандидата у депутати.
До відомостей, які підтверджують наявність у особи права на обрання депутатом, належать дані, які визначені ст. 9 Закону України (вік не менше 21 року, проживання в Україні не менше п'яти років тощо). Крім того, особа не може бути зареєстрована кандидатом у народні депутати за виявленням обставин, передбачених ч. 1 ст. 60 Закону, а саме втрата громадянства, визнання недієздатним, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо умисного злочину.
Відповідно, зазначені відомості є принципово важливими для ідентифікації заявника, як особи, що має право бути обраною народним депутатом, і, відповідно відсутність таких відомостей унеможливлює таку ідентифікацію.
Слід розрізняти відомості, відсутність яких не дає можливість встановити обставини, що безумовно унеможливлюють отримання статусу кандидата у народні депутати, та відомості, які хоча і є обов'язковими для повідомлення, проте безпосередньо не впливають на право особи бути обраним народним депутатом. Відсутність останніх на момент первинної подачі документів, на думку колегії суддів, не тягне за собою обов'язкову та остаточну відмову в реєстрації кандидатом, без надання можливості їх виправлення та/або уточнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону підставою для однозначної відмови є саме відсутність документів, зазначених у частині другій статті 55 цього Закону тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України є тільки складовим елементом необхідним для подання відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону документів, а саме заяви про самовисування кандидату.
Твердження Відповідача про те, що відсутність в документі певного складового елементу є обставиною, яка рівнозначна факту відсутності такого документу взагалі, є самостійним тлумаченням положень закону з боку Відповідача. Таке тлумачення не ґрунтується на безпосередньому змісті норми закону, щодо підстав для відмови.
Таким чином, відсутність саме певних елементів поданих документів не є окремою підставою для відмови в реєстрації кандидатом. Проте, слід зазначити, що їх наявність є обов'язковою в силу Закону.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 60 помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Відповідно слід зробити висновок, що в даному випадку відсутність певного складового елементу, тим більше його неточне формулювання, в поданих документах слід розцінювати як виявлену неточність.
Таким чином, Позивач мав право на виправлення таких неточностей у відповідності з ч. 3 ст. 60 Закону, а оскаржуване рішення Відповідача було передчасним та таким, що було винесено без врахування зазначеного права.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання ЦВК зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України, враховуючи наступне.
Слід зазначити, що такі повноваження є дискреційними та пов'язуються з вчиненням ЦВК сукупності дій, які лежать поза межами перевірки судом у цій справі. Таким чином, прийняття рішень про реєстрацію кандидата у народні депутати відноситься до виключної компетенції Відповідача як колегіального органу
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 199, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року змінити.
Третій абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: "Повторно розглянути заяву ОСОБА_5 щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України".
В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
К. С. Винокуров
В. М. Кочан
С. С. Пасічник