Як компенсувати роботу працівників закладів і установ у вихідний день
Режим роботи (зокрема, й у вихідні дні) затверджує роботодавець або вповноважена ним особа за погодженням із профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у правилах внутрішнього розпорядку або графіках виходу на роботу. Вихідні дні визначаються залежно від установленого на підприємстві для відповідної категорії працівників режиму робочого часу.
Робота у вихідні дні забороняється, а залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілки установи лише у виняткових випадках, визначених ч. 2 ст. 71 КЗпП, для:
1) відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Компенсація за роботу у святкові (неробочі), вихідні дні є обов'язковою для підприємств (установ, організацій) усіх форм власності й господарювання, у т. ч. для закладів охорони здоров'я державної та комунальної форм власності (див. лист Мінсоцполітики від 09.12.2014 р. № 922/13/155-14).
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.
Але спосіб компенсації роботи у вихідний день (надання іншого дня відпочинку чи підвищена оплата) визначається за угодою сторін трудового договору в наказі про залучення працівника до роботи у вихідний день. Підвищеній оплаті в подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день, якщо вона не компенсована наданням іншого дня відпочинку.
Відповідно до ст. 107 КЗпП робота у вихідний , день (як і робота у святковий і неробочий день) оплачується у подвійному розмірі:
- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
При визначенні годинної ставки для оплати відпрацьованих годин у святкові, неробочі, вихідні дні місячний посадовий оклад працівника ділиться на місячну норму тривалості робочого часу, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для певного підрозділу (працівника).
Для працівників, які працюють за змінними графіками й робота у святкові та неробочі (вихідні) дні включається до місячної норми робочого часу, оплата праці провадиться відповідно до норм ст. 107 КЗпП України, а саме - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, яка не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в такому випадку працівником не буде повністю відпрацьована встановлена йому норма робочого часу.
На підприємствах (установах, організаціях), зупинення роботи на яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно із графіком змінності (виходу на роботу).