КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент соціального захисту інвалідів
Щодо опіки та піклування над повнолітніми особами
ПИТАННЯ 1: Чи має право особа, яка є працівником органу внутрішніх справ і перебуває на державній службі, бути призначеною опікуном над недієздатним родичем? Які дії потрібно вчинити та до яких органів звернутися для оформлення такої опіки?
ВІДПОВІДЬ 1: Статтями 63 і 64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та п. 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 р. № 34/166/131/88, зареєстрованим у Мін'юсті України 17.06.99 р. за № 387/3680 (далі - Правила), встановлено вимоги та обмеження щодо призначення фізичних осіб опікунами.
Зокрема, особа може бути опікуном лише за наявності в неї повної цивільної дієздатності та її письмової заяви. Крім того, опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна (ст. 63 ЦК).
При цьому опікуном не може бути фізична особа: поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки; яка перебуває на обліку або лікується в психоневрологічному та/або наркологічному закладі; засуджена за скоєння тяжкого злочину (ст. 64 ЦК, п. 3 Правил).
Отже, на законодавчому рівні не закріплено обмежень щодо призначення особи опікуном у зв'язку з її перебуванням на державній службі в органах внутрішніх справ.
Права, обов'язки та відповідальність опікунів, заборони та обмеження щодо вчинення ними правочинів визначено ст. 67, 68 і 71-73 ЦК, а також іншими нормативно-правовими актами, якими регулюються відносини у сфері опіки над повнолітніми недієздатними особами.
Призначення фізичної особи опікуном повнолітньої недієздатної особи згідно зі ст. 60 ЦК і ст. 241 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦпК) провадиться в судовому порядку за поданням органу опіки та піклування.
Виходячи зі змісту ст. 236 і 241 ЦПК, питання про призначення особи опікуном вирішується судом за місцем проживання потенційної підопічної особи, а якщо остання перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.
Водночас сьогодні законодавче не визначено механізму призначення фізичної особи опікуном повнолітньої недієздатної особи.
З огляду на викладене для вирішення відповідного питання особі, яка виявила бажання стати опікуном повнолітньої недієздатної особи, слід звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання потенційної підопічної особи, а якщо остання перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі. - за місцезнаходженням цього закладу, для отримання відповідних роз'яснень.
ПИТАННЯ 2: Які повноваження мають органи опіки та піклування щодо призначення опікуна повнолітній недієздатній особі?
ВІДПОВІДЬ 2: Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК і ч. 1 ст. 241 ЦПК опікун повнолітній недієздатній особі призначається судом за поданням органу опіки та піклування.
Водночас за статтею 122 ЦПК суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої й оформленої в порядку, встановленому ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог.
При цьому законодавством не встановлено обов'язку органів опіки та піклування звертатися до суду із заявою про призначення опікуна недієздатній особі, а також обмежень щодо права фізичної особи звертатися до суду за призначенням її опікуном,
Під час підготовки подання про призначення тієї чи іншої особи опікуном недієздатної особи органами опіки та піклування мають братися до уваги такі законодавчі вимоги:
опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника; фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (ст. 63 ЦК);
опікуном недієздатної особи не може бути фізична особа, поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (ст. 64 ЦК).
Статтею 64 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
ПИТАННЯ 3: Чи можна призначити спеціальні заклади та їхніх працівників опікунами недієздатних осіб, які перебувають у цих закладах?
ВІДПОВІДЬ 3: Статтями 63 і 64 ЦК установлено вимоги та обмеження щодо призначення опікуна.
Зокрема, опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, котра може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При цьому опікуном не може бути фізична особа, позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Водночас ст. 66 ЦК передбачає, що спеціальний заклад здійснює опіку над фізичною особою, яка перебуває в цьому закладі та якій не призначено опікуна.
При цьому законодавством не передбачено ухвалення рішення суду щодо призначення спеціальних закладів, їхніх адміністрацій чи посадових осіб опікунами недієздатних осіб чи покладення на спеціальні заклади або конкретних працівників цих закладів (із зазначенням їхніх посад чи без цього) завдань щодо здійснення опіки над такими недієздатними особами.
На законодавчому рівні не закріплено обмежень щодо призначення фізичної особи опікуном у зв'язку з тим, що вона є працівником тієї чи іншої установи, підприємства чи організації, в тому числі закладу охорони здоров'я, закладу соціального захисту населення тощо.
Ухвалення судами ршюнь щодо призначення спеціальних закладів, їхніх адміністрацій чи посадових осіб опікунами суттєво ускладнює здійснення органами опіки та піклування завдань щодо опіки над недієздатними особами, в тому числі з питань звітування, надання дозволів на вчинення правочинів від імені недієздатних осіб тощо, а також може призвести до зловживань у цій сфері.
Щодо механізму здійснення спеціальними закладами опіки над недієздатними особами, в тому числі одержання та розпорядження їхніми доходами, то сьогодні законодавче такий механізм не регулюється.
Водночас, ураховуючи практику, спеціальні заклади здійснюють опіку над недієздатними особами в межах визначених за ними повноважень і з урахуванням прав та обов'язків, які покладаються законодавством на опікунів (у тому числі щодо дбання про збереження та використання майна підопічного в його інтересах (ч. 1 ст. 72 ЦК, пп. 4.2 п. 4 Правил); самостійного здійснення витрат, потрібних для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди в разі втрати годувальника, доходів від майна підопічного тощо (ч. 3 ст. 72 ЦК, пп. 4.9 п. 4 Правил).
Питання призначення недієздатним особам, які перебувають на повному державному утриманні, пенсій і державних соціальних допомог та їхнього одержання регулюються спеціальним законодавством (наприклад, закони України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наказ Мінпраці, Мінфіну та МОЗ України від 30.04.2002 р. № 226/293/169 «Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тощо).
Правила є чинними лише в частині положень, що не суперечать ЦК, ЦПК та іншим нормативно-правовим актам з відповідних питань, які мають вищу юридичну силу.
Алла КУЦА,
завідувач сектора
"Праця i зарплата" N 29 (945), 05 серпня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214