ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
14.10.2014 р. N К/800/49363/13
(Ухвала скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
10.02.2015)
Про визнання бездіяльності протиправною та
зобов'язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ" до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області та Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року позов задоволено: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "РІФ" помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів в сумі 20047 грн. 12 коп. протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області направити подання до Головного управління Державної Казначейської служби України у Рівненській області про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів в сумі 20047 грн. 12 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "РІФ"; зобов'язано Головне управління Державної Казначейської служби України у Рівненській області на підставі подання Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів перерахувати на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ" N 2600789 в РОД "Райффайзен банк Аваль" МФО 333227 надмірно зараховані до бюджету кошти у розмірі 20047 грн. 12 коп.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду 05 вересня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ" є платником єдиного податку та взяте на облік в Управлінні пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області з 12 вересня 1997 року за реєстраційним номером 1717021-4545.
Позивачем, як юридичною особою, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувався єдиний податок, 42 % з якого відповідно до Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" N 727/98 від 03 липня 1998 року (далі по тексту - Указ N 727/98) Державна казначейська служба України перераховувала до Пенсійного фонду України. Крім того, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV (далі по тексту - Закон N 1058), позивачем сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2 %.
В червні 2011 року Управлінням пенсійного фонду України в м. Рівне проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої складений акт N 246 від 17 червня 2011 року, із змісту якого вбачається, що при перевірці зафіксована переплата до пенсійного фонду у розмірі 20047 грн. 12 коп.
23 січня 2013 року позивач звернувся з листом N 3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області з проханням повернути суму переплати, який залишився без задоволення у відповідності до листа N 1364/04 від 31 січня 2013 року.
07 травня 2013 року ТзОВ "РІФ" направлено лист N 31 до ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби з проханням направити подання до Держказначейства про повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів у розмірі 20047 грн. 12 коп. у відповідності до Порядку N 226.
На що листом N 1248/20-212 від 24 травня 2013 року ДПІ у м. Рівному відмовлено позивачеві з посиланням на відсутність інформації щодо наявності переплати до Пенсійного фонду.
Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач заявив цей позов.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ч. 30 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV Управлінні пенсійного фонду повинно повернути надмірно сплачені страхові внески страхувальнику або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, тому в задоволені позову відмовив.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва" N 727/98 від 03 липня 1998 року (чинного на час виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.
Оскільки позивач під час накопичення спірної суми був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина єдиного податку зараховувалась Управлінням Пенсійного фонду на погашення зобов'язань з їх сплати.
У даній справі спір зводиться до встановлення права на повернення частини єдиного податку, яка перерахована до органу Пенсійного фонду, і за розміром перевищує суму належних до сплати страхових внесків за відповідний період.
Згідно із частиною 30 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.
Згідно із підпунктом 17 пункту 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, чинної до 31 грудня 2010 року, передбачалось, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
З 01 січня 2011 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 27 вересня 2010 року, якою затверджено Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів.
Згідно із пунктом 4 зазначеного Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування (далі - рахунок органу Пенсійного фонду), відповідно до встановленого розміру єдиного внеску; помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно із частинами 3, 4 статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком.
Таким чином, відсутні підстави для повернення коштів, сплачених страхувальниками у складі єдиного податку та перерахованих органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, оскільки зазначені кошти за своєю природою не є страховими внесками, у зв'язку з чим на них не поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.
Отже, обов'язок сплачувати єдиний податок не залежить від сплати страхових внесків особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
При цьому сплата єдиного податку, якщо його розмір розраховано правильно, унеможливлює для платника вплив на подальший рух відповідних коштів, адміністрування яких віднесено до повноважень спеціальних владних суб'єктів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції залишив поза увагою вказані положення законодавства, що призвело до порушення ним норм матеріального права.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що сума коштів у розмірі 20047 грн. 12 коп., яку позивач просить повернути як надмірно сплачені страхові внески, складаються з коштів, сплачених у складі єдиного податку та перерахованих органом Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 05 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: