ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
21.10.2014 р. N К/800/41135/13

Про стягнення переплати пенсії

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А. О. (доповідач), Донець О. Є., Мороз В. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області до відповідача ОСОБА_3 про стягнення переплати пенсії, встановив:

18.03.2013 р. управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області (далі Пенсійний фонд) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 13327,40 грн. переплати пенсії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Згідно приписів ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В постанові Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі 21-204а13 (Постанова N 21-204а13) зазначено наступне:

"Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень."

Таким чином, з огляду на зміст постанови Верховного Суду України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на позови органів Пенсійного фонду щодо стягнення суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, оскільки вказані спори повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Враховуючи, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів не входить в обговорення питання щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_3 13327,40 грн.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р. у цій справі скасувати та закрити у ній провадження.

Роз'яснити управлінню Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області, що справи про стягнення коштів розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Логвиненко

О. Є. Донець

В. Ф. Мороз