ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
22.10.2014 р. N К/9991/58802/12

Про визнання протиправними дій, визнання
протиправними та скасування рішень

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Чумаченко Т. А., Смоковича М. І., Сороки М. О., при секретарі - Головко О. В. (за участю представника відповідача (Львівської митниці) П. А. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів, встановила:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивач на умовах укладеного контракту N 2009/ЕХ/01 придбала прокат плоский з вуглецевої сталі з цинковим покриттям, без вмісту дорогоцінних металів, покритий полімерним покриттям, марка сталі DX-51D+Z, в рулонах, завширшки 1250 мм, товщина листа 0,5 мм, країна походження EU, вага нетто 14924 кг, а також прокат плоский з вуглецевої сталі з цинковим покриттям, без вмісту дорогоцінних металів, покритий полімерним покриттям, марка сталі DX-51D+Z, в рулонах, завширшки 1250 мм, товщина листа 0,5 мм, країна походження EU, вага нетто 15613 кг.

19 жовтня 2010 року митним брокером позивача для здійснення митного оформлення товару (прокат плоский з вуглецевої сталі з цинковим покриттям, без вмісту дорогоцінних металів, покритий полімерним покриттям, марка сталі DX-51D+Z, в рулонах, завширшки 1250 мм, товщина листа 0,5 мм, країна походження EU, вага нетто 14924 кг) подано вантажну митну декларацію N 209000012/2010/015979, в якій визначено вартість товару за першим методом (ціною договору) в сумі 110988,36 грн. на підставі рахунку-фактури (інвойсу) від 18 жовтня 2010 року, наданого продавцем товару - підприємством "Андалузія Сп", в якому вартість 1 кг товару становить 0,94 доларів США, загальна вартість - 14028,56 доларів США.

Згідно з цінником від 24 грудня 2009 року, виданим на 2010 рік, ціна бляхи покритої (прокату чи металу) залежить від товщини прокату (0,8 - 1,1) і складає 720 - 1020 доларів США за тонну.

Під час митного оформлення товару у відповідача виникли сумніви щодо заявленої митної вартості, у зв'язку з чим прийнято рішення від 19 жовтня 2010 року N 209000006/2010/400145/1 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, відповідно до якого вартість товару визначена в розмірі 1,33 доларів США за кілограм.

19 жовтня 2010 року відповідачем складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 209000012/0/00679, та в декларації митної вартості позивача N 209000012/2010/015979 зроблено запис про необхідність подання додаткових документів: висновку щодо вартісних характеристик, підготовленого спеціальними експертними організаціями; цінової інформації зовнішньо-торгівельних організацій, біржових органів про вартість товару або сировини.

Декларант ознайомлений із вищезазначеним записом.

Також 22 жовтня 2010 року митним брокером позивача для митного оформлення товару (прокат плоский з вуглецевої сталі з цинковим покриттям, без вмісту дорогоцінних металів, покритий полімерним покриттям, марка сталі DX-51D+Z, в рулонах, завширшки 1250 мм, товщина листа 0,5 мм, країна походження EU, вага нетто 15613 кг) було подано вантажну митну декларацію N 209000012/2010/016249, в графі 42 вказано сплачену суму за товар в розмірі 116112,38 грн., вартість товару визначено за першим методом на підставі рахунку-фактури на товар (інвойсу) від 21 жовтня 2010 року, наданого продавцем товару - підприємством "Андалузія Сп", в якому вартість 1 кг бляхи покритої (прокату чи металу) становить 0,94 доларів США, загальна вартість - 14167,68 доларів США.

Згідно з цінником від 24 грудня 2009 року, виданим на 2010 рік, ціна бляхи покритої (прокату чи металу) залежить від товщини прокату (0,8 - 1,1) і складає 720 - 1020 доларів США за тонну.

Під час митного оформлення товару у відповідача виникли сумніви щодо заявленої митної вартості, у зв'язку з чим прийняте рішення від 22 жовтня 2010 року N 209000006/2010/400151/1 про визначення митної вартості товару за третім методом, відповідно до якого вартість товару визначена в розмірі 1,33 доларів США за кілограм.

В декларації митної вартості N 209000012/2010/016249 відповідачем зроблено запис про необхідність подання додаткових документів: висновку щодо вартісних характеристик, підготовленого спеціальними експертними організаціями; цінової інформації зовнішньо-торгівельних організацій, біржових органів про вартість товару або сировини.

Позивачем на виконання вимог митного органу додатково надано видаткові та податкові накладні, які стосуються продажу придбаного металопрокату на внутрішньому ринку України, прайс-листи виробника та експортну вантажну митну декларацію.

Відповідачем митне оформлення ввезених товарів здійснено стосовно вантажної митної декларації N 209000012/2010/015979 за шостим (резервним) методом, про що прийняте рішення про визначення митної вартості N 209000006/2010/400145/1 від 19 жовтня 2010 року, та стосовно вантажної митної декларації N 209000012/2010/016249 за третім методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), про що прийнято рішення про визначення митної вартості N 209000006/2010/400151/1 від 22 жовтня 2010 року.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем рішеннями про визначення митної вартості товару N 209000006/2010/400145/1 та N 209000006/2010/400151/1, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями статті 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 вищезазначеного Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 339 від 9 квітня 2008 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару мають повноваження витребовувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому відмовляючи в задоволенні позовних вимог стосовно рішення про визначення митної вартості N 209000006/2010/400145/1 від 19 жовтня 2010 року за шостим (резервним) методом, суди не надали оцінку підставам для витребування відповідачем документів та не дослідили, які саме відомості ці документи мають підтвердити або які розбіжності у поданих для митного оформлення товару документах усунути.

Крім того, судами встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення про визначення митної вартості N 209000006/2010/400151/1 від 22 жовтня 2010 року за третім методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач керувався наявною в ціновій базі ЄАІС ДМСУ інформацією щодо подібних товарів, оформлених 08 жовтня 2010 року за вантажною митною декларацією N 209000012/2010/015122.

Разом з тим, відповідно до статті 269 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, застосування митним органом лише відомостей Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України не є достатнім для об'єктивного визначення митної вартості товару за третім методом, так як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, необхідних для висновку про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

При цьому судами не встановлено чи здійснював відповідач таке порівняння при винесенні оскаржуваного рішення N 209000006/2010/400151/1 від 22 жовтня 2010 року.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - скасувати.

Справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: