ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.10.2014 р. N К/9991/71685/12
Про визнання протиправним та
скасування пункту 2 вимоги
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Черпіцької Л. Т., Розваляєвої Т. С., Маслія В. І., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року у справі N 2а/2570/541/2012 за позовом Куликівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги, встановила:
У лютому 2012 року Куликівський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 31.01.2012 року N 1-25/110.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області безпідставно зроблено висновки про придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (офісного паперу А-4, генератора - defiant dgg 2800) та послуг з комплексного разового прибирання приміщень, за цінами, що перевищують середню ринкову вартість цих товарів та послуг, визначених за експертизою, оскільки розмір завданих збитків визначений на підставі суб'єктивної думки, а на час проведення перевірки відсутній нормативно-правовий акт, який встановлює загальну процедуру визначення (розрахунку) збитків, завданих державі та/або об'єкту контролю внаслідок порушення посадовими особами об'єкта контролю вимог нормативно-правових актів.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 2 вимоги Ніжинської об'єднаної державної фінансової інспекції від 30.01.2012 р. N 1-25/110.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 2.35 плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на 4 квартал 2011 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 21.10.2011 N 39, від 25.10.2011 N 40, від 31.10.2011 N 43, контрольно-ревізійним відділом в Куликівському районі проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Куликівського районного центру зайнятості за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 N 10-24/49, який підписано об'єктом контролю із запереченнями, на які Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області надано висновок від 25.01.2012 року N 1-24/97.
На підставі висновків акту перевірки Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області Куликівському районному центру зайнятості направлено вимогу про усунення порушень від 31.01.2012 року N 1-25/110, згідно з п. 2 якої: ревізією придбання товарно-матеріальних цінностей (офісного паперу А-4, генератора - Defiant Dgg 2800) та послуг з комплексного разового прибирання приміщень, встановлено їх придбання за цінами, що перевищують середню ринкову вартість цих товарів та послуг, визначених за експертизою, проведеною Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою (висновок експерта від 25.11.2011 року N ЧК-397), внаслідок чого Центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 27058,30 грн. Враховуючи викладене, ДФІ в Чернігівській області вимагає забезпечити відшкодування вищезазначених збитків у спосіб, визначений чинним законодавством України, в тому числі за рахунок винних осіб.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено закупівлю товарів та послуг з порушенням принципу ефективності, визначеного Методикою формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Державного центру зайнятості від 04.10.2007 року N 75, чим Куликівському районному центру зайнятості було завдано збитків, що призвело до зайвих касових та фактичних видатків. Пункт 2 вимоги відповідача про усунення порушень від 31.01.2012 року N 1-25/110 є законним, та прийнятим на підставі та в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування п. 2 зазначеної вимоги задоволенню не підлягають.
Між тим, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що різниця між середньою ринковою вартістю придбаного майна та ціною, за якою його було фактично придбано позивачем, не є збитками в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України.
Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <...> (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2013 року N 21-40а14, 13 травня 2013 року N 21-89а14, 20 травня 2014 року N 21-93а14.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак з підстав викладених вище.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: