ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.10.2014
Про визнання дій протиправними, скасування
вимоги та зобов'язання утриматись від певних дій
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, скасування вимоги та зобов'язання утриматись від певних дій, встановила:
У серпні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені за вимогою від 9 серпня 2013 року N Ф-964 на суму 1194 грн. 3 коп., визнати таку вимогу протиправною та скасувати її, зобов'язати управління ПФУ утриматись від дій та винесення рішень щодо нарахування та виставлення вимог зі сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та стягнути шкоду (збитки) в сумі 5000 грн.
На обґрунтування позовних вимог послався на те, що він займається підприємницькою діяльністю, отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII), обрав спрощену систему оподаткування, а отже, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 4 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2014 року (Ухвала N К/800/63333/13), позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо прийняття вимоги від 9 серпня 2013 року N Ф-964 про стягнення з нього недоїмки в сумі 1194 грн. 3 коп. та скасував зазначену вимогу.
Своє рішення суд першої інстанції, із висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, обґрунтував тим, що оскільки позивач має статус пенсіонера за віком, який дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, то прийняття рішення та скерування вимоги від 9 серпня 2013 року N Ф-964 про стягнення з нього недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафу та пені в сумі 1194 грн. 3 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.
Управління ПФУ не погодилось з ухвалою суду касаційної інстанції та звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 55 Закону N 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI.
На обґрунтування заяви додало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року (справа N К/800/33413/13), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
У цій ухвалі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах відповідно до Закону N 796-XII та обчислену відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) і не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 55 Закону N 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами (далі - Закон N 1788-XII) та Законом N 1058-IV з наступними змінами.
Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону N 1788-XII та частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV у редакціях, чинних на час виникнення спірних відносин, пов'язувалося, зокрема, з досягненням 60 років.
Пунктом першим частини першої статті 9 Закону N 1058-IV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.
У пункті 13 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону N 796-XII, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Разом з тим відповідно до статті 15 Закону N 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом N 796-XII або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону N 1788-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років); соціальні пенсії.
Частиною першою статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом N 3609-VI, які набрали чинності з 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.
Статтею 26 Закону N 1058-IV та статтею 12 Закону N 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 60 років). Відповідно до статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.
У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону N 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону N 1058-IV. Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії, зокрема, у постанові від 15 квітня 2014 року (справа N 21-25а14).
Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В. В. Кривенко
Судді:
М. І. Гриців
М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
О. Б. Прокопенко
О. О. Терлецький