ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
29.10.2014 р. N К/9991/32940/12
Про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі - Весельської Т. Ф., Винокурова К. С., Олексієнка М. М., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Південної митниці Державної митної служби України на постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року, встановила:
У квітні 2011 року ОСОБА_4 пред'явив зазначений позов, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України (далі - Держмитслужба) від 23 березня 2011 року N 508-к в частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України з підстав порушення ним Присяги державного службовця (далі - Присяга); поновити його на посаді головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці Держмитслужби (далі - Південна митниця); стягнути з Південної митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; витребувати з Південної митниці довідку про розмір його заробітної плати за останні 6 місяців перед звільненням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що його звільнено всупереч статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року N 2805-IV (чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Статут), з огляду на те, що Південна митниця службове розслідування не провела, а посилання в спірному наказі на пункт 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон N 3723-XII) є безпідставним, оскільки жодного порушення Присяги він не допустив.
Посилаючись на те, що для його звільнення не було ні фактичних, ні юридичних підстав, просив позов задовольнити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Держмитслужби від 23 березня 2011 року N 508-к в частині звільнення ОСОБА_4 з посади головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Іллічівськ" Південної митниці. Поновлено його на цій посаді та стягнуто з Південної митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2011 року. В частині поновлення на посаді та стягнення заробітку в межах одного місяця постанову допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року постанову суду першої інстанції змінено щодо підстав задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги Південна митниця посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Звільнення ОСОБА_4 мотивовано тим, що відповідно до наказу Держмитслужби від 9 березня 2011 року N 175 була проведена перевірка правильності митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються на адресу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Мета-Плюс", ПП "Сідіософтпром", ПП "Сідісофтпром" в зоні діяльності Південної митниці, в ході якої встановлено порушення ним вимог статті 40 Митного кодексу України, пунктів 2.6 та 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом Держмитслужби від 1 квітня 2002 року N 174, та Технологічної схеми здіснення митного контролю при проведенні ідентифікаційного огляду товарів декларантом в зоні діяльності Південної митниці, затвердженої наказом Південної митниці від 2 липня 2008 року N 255, а також пунктів 2.2, 2.5, 2.10, 2.11 його посадової інструкції, затвердженої начальником Південної митниці 4 січня 2010 року, що вказує на несумлінне виконання ним своїх службових обов'язків. Тож, оскільки за висновком відповідача позивачем порушено Присягу при виконанні своїх службових обов'язків, то, відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 30 Закону N 3723-XII, його перебування на державній службі в митних органах України припинено.
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, Законом N 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Положення Закону N 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту.
Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону N 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.
Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою наказом Держмитслужби від 13 серпня 2010 року N 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Тож, оскільки у спірних правовідносинах відповідач безпідставно кваліфікував порушення позивачем службової дисципліни як порушення Присяги, чим позбавив права на належний захист своїх законних прав та інтересів, то суди прийшли до обґрунтованого висновку про протиправність рішення про припинення перебування позивача на державній службі та скасували його.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 липня 2014 року (справа N 21-267а14), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу Південної митниці Державної митної служби України відхилити, а постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді:
Т. Ф. Весельська
К. С. Винокуров
М. М. Олексієнко