ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30.10.2014 N К/800/57873/13,
N К/800/24663/14
Про скасування наказу
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Лиски Т. О. (доповідач), Бутенка В. І., Олендера І. Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - начальник Південної митниці - Г. В. А., про скасування наказу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Південної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та від 16 квітня 2014 року, встановила:
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа - начальник Південної митниці Г. В. А., у якому просив скасувати наказ N 77-о від 07 червня 2013 року, винесений начальником Південної митниці Міністерства доходів і зборів України - Г. В. А. 07 червня 2013 року "Про припинення перебування на державній службі".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено. Скасовано наказ Південної митниці N 77-о від 07 червня 2013 року про припинення перебування на державній службі в митних органах України головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Роздільна" ОСОБА_3.
Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, ухвалено додаткову постанову по справі, якою зобов'язано Південну митницю Міністерства доходів і зборів України поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міністерства доходів і зборів України.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Південна митниця Міністерства доходів і зборів України звернулася з касаційними скаргами, в яких просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційних скарг, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Південної митниці Міндоходів від 07 червня 2013 року N 77-о "Про припинення перебування на державній службі", за порушення присяги державних службовців у відповідності до вимог пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" було припинено 07 червня 2013 року перебування на державній службі ОСОБА_3, головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Роздільна" Південної митниці Міністерства доходів і зборів України.
Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало подання митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів України, відповідно до якого 06 червня 2013 року о 19 год. 28 хвилин в пункті пропуску "Кучурган-Первомайськ" у зоні діяльності митного поста "Роздільна", співробітниками Управління Служби безпеки України в Одеській області розпочалось проведення оперативно-слідчих заходів стосовно посадових осіб Державної прикордонної служби, Державної служби екологічного контролю та Південної митниці за підозрою отримання ними хабара під час виконання своїх посадових обов'язків. Під час проведення оперативних заходів у головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Роздільна" південної митниці Міндоходів ОСОБА_3 було виявлено та вилучено готівкові кошти у сумі близько 1000 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами не доведено факту вчинення позивачкою протиправного винного діяння, яке могло б свідчити про порушення нею Присяги державного службовця, з чим погоджується й судова колегія Вищого адміністративного суду України та вважає за необхідне вказати таке.
Так, правовий статус державних службовців митної служби, в тому числі підстави припинення такої служби, врегульовано Митним кодексом України, законами України "Про державну службу" та "Про Дисциплінарний статут митної служби України".
Преамбулою Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України "Про дисциплінарний статут митної служби України" від 06 вересня 2005 року N 2805-IV, встановлено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень; регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".
Разом з тим згідно з частини 2 статті 569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (далі - Закон N 3723-XII) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Відповідно ж до частини 1 статті 571 Митного кодексу України посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу державного службовця, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Зокрема, у частині 2 статті 17 Закону N 3723-XII наведено текст Присяги: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону N 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року N 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція), пунктом 1.1 якої визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Згідно з абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.
За пунктом 1.4 Інструкції з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону N 3723-XII, Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.
Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 31 Статуту, ст. ст. 14, 17, 30 Закону N 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч. 2 ст. 22 Статуту, ч. 2 ст. 9 Закону N 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення.
У пункті 6 частини 1 статті 30 Закону N 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання й порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою, тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.
Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Однак, в порушення наведених приписів законодавства відповідачами службове розслідування стосовно позивача не проводилось.
При цьому, спірний наказ не містить обґрунтувань та вказівок на докази, що підтверджували б вчинення позивачем таких порушень, які б потягли за собою застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний наказ N 77-о від 07 червня 2013 року Південної митниці Міністерства доходів і зборів України є протиправним та незаконним й таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадках, якщо, зокрема, суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, яка набрала законної сили 10 жовтня 2013 року, вирішено право позивача, а саме встановлена незаконність, протиправність наказу Південної митниці N 77-а від 07 червня 2013 року про припинення перебування на державній службі в митних органах України головного інспектора відділу митного оформлення N 1 митного поста "Роздільна" ОСОБА_3, та скасований цей наказ.
Проте оскільки відсутність способу виконання судового рішення, а саме зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді, унеможливлює примусове виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для ухвалення додаткової постанови та з обраним способом виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року по справі N 815/4858/13-а, яка набрала законної сили 10 жовтня 2013 року.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційні скарги Південної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та від 16 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: