Як обліковувати виготовлення комп'ютера власними силами
Первісна вартість основних засобів залежно від способу отримання визначається відповідно до п.п. 4-10 р. II НП(С)БОДС 121 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202 та р. III Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб'єктів державного сектору, затвердженого наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11 (далі - Методрекомендації з бухобліку ОЗ).
До первісної вартості самостійно виготовлених (створених) основних засобів включаються витрати, понесені суб'єктом держсектору на виготовлення (створення) з урахуванням витрат, передбачених п. 3 р. III цих Методрекомендацій. Але які саме витрати формують собівартість виготовленого об'єкта ОЗ не визначено ні НП(С)БОДС 121, ні Методрекомендаціями з бухобліку ОЗ.
Оскільки вже через 3 місяця запрацює Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 18.05.2012 р. № 568, то можна скористатися його нормами при визначенні собівартості. Так виробнича собівартість продукції включає: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До складу витрат, що формують виробничу собівартість включають:
- прямі матеріальні витрати тобто вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу об'єкта витрат;
- прямі витрати на оплату праці: зарплату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- інші прямі витрати: всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, орендна плата за земельні ділянки, амортизація, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку тощо.
Такий же підхід висловлює ДКСУ у листі від 14.04.2015 р. № 14-13/129-8839. Зважаючи на специфіку виготовлення комп'ютера, для цього потрібні лише комплектуючі та обізнаний спеціаліст, що його збере. Як правило, в штаті . бюджетної установи немає посад працівників, які ремонтують комп'ютерну техніку й можуть зібрати комп'ютер. Тому немає підстав включати заробітну плату працівника бюджетної установи, який виготовив комп'ютер включати до собівартості виготовлення.
Однак інколи це може зробити в позаробочий час обдарований працівник, до функціональних обов'язків якого це не входить чи стороння фізособа. У цьому випадку з такою особою можна укласти договір цивільно-правового характеру, згідно з яким оплатити послуги як винагороду за цивільно-правовим договором.
Отже, до складу виробничої собівартості включають вартість необхідних комплектуючих і деталей а також винагороду фізособі за виготовлення комп'ютера та ЄСВ нарахований на неї.
Усі витрати на виготовлення комп'ютера накопичуються на субрахунку 141 «Капітальні інвестиції в основні засоби», що випливає з п. 1.1 Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ, наведеній у додатку 2 до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611. Однак бухгалтерське проведення з цього підпункту не підходить. Адже в дебет субрахунку 141 має відноситися вартість використаних комплектуючих та деталей, а також витрати на оплату й нарахування ЄСВ (якщо було укладено ЦПД на виготовлення комп'ютера). Підставою для зарахування виготовленого комп'ютера в склад основних активів буде Акт прийняття передачі основних засобів (типової форми № ОЗ-1) і для нарахування амортизації - Акт введення в експлуатацію.