ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
04.10.2012 N К/9991/38657/12
Про скасування податкової консультації
та визнання її недійсною
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Маринчак Н.Є., Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., при секретарі: Сачко Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року по справі N 2а-15680/11/2070 за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"(надалі - ДПЗ "Електроважмаш") до Державної податкової служби у Харківській області (надалі -ДПС у Харківській області) про скасування податкової консультації та визнання її недійсною, - встановив:
У листопаді 2011 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкову консультацію ДПС у Харківській області N 4580/10/15-430 від 14.10.11 р. через її необґрунтованість та невідповідність нормам матеріального права і зобов'язати відповідача надати позивачу нову податкову консультацію у відповідності до норм матеріального права та з урахуванням висновків суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р., в задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкової консультації N 4580/10/15-430 від 14.10.11 р. та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкову консультацію N 4580/10/15-430 від 14.10.11 р. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПС у Харківській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДПС у Харківській області, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкової консультації N 580/10/15-430 від 14.10.11 р., суд апеляційної інстанції діяв цілком правильно та обгрунтовано.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції та вважає, що вона підлягає змінені з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні"та Податковим кодексом України.
Згідно з ст.52 Податкового кодексу України контролюючі органи за зверненням платників податків надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач звернувся до ДПС України за отриманням податкової консультації з відповідним листом N 254/2-65 від 13.09.11 р., в якому поставив запитання стосовно того, чи повинен суб'єкт господарювання розраховувати та сплачувати екологічний податок за металевий брухт, котрий утворюється у власній виробничій діяльності суб'єкта господарювання? чи повинен суб'єкт господарювання розраховувати та сплачувати екологічний податок за об'єми металевого брухту, котрий утворився у власній виробничій діяльності суб'єкта господарювання та переробляється самим суб'єктом господарювання (використання у власному виробництві)? чи повинен суб'єкт господарювання розраховувати та сплачувати екологічний податок за об'єми металевого брухту, котрий передається іншому суб'єкту господарювання згідно раніше укладених договорів?
Вказаний лист ДПС України перенаправила до ДПА у Харківській області, відповідно листа N 1539/6/15-2116 від 22.09.11 р., яка і надала позивачу письмову податкову консультацію N 4580/10/15-430 від 14.10.11 р., в якій платнику податків було роз'яснено питання практичного застосування положень Розділу VIII ПК України у розрізі поставлених питань. У зазначеному листі ДПА Харківської області зазначило, що відповідно п.242.1.3 ст.242 ПК України об'єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів. Під розміщенням відходів розуміється зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами (п.14.1.223 ст.14 Кодексу). Таким чином, суб'єкт господарювання повинен розраховувати та сплачувати екологічний податок за весь обсяг металевого брухту, який тимчасово зберігається (розміщується) на власних територіях у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (крім металевого брухту як вторинної сировини для суб'єктів, які мають відповідну ліцензію).
Додатково позивачу було роз'яснено, що розмір екологічного податку розраховується із застосуванням ставок податку, визначених в ст.246 Кодексу, в залежності від класу небезпеки (рівня небезпечності) відходів та з урахуванням коефіцієнтів до ставок податку.
Під визначенням податкова консультація, наведеним у п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, слід розуміти, допомогу контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що індивідуальна податкова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків. Тобто, індивідуальна податкова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації.
Так, зокрема, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.06.2010 р. N 781/11/13-10 (п.1.1) стосовно індивідуальних правових актів зазначив, "Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами".
Однак, в таких консультаціях податківці часом уникають прямої відповіді на запитання і просто посилаються на раніше виданий лист вищого органу, який має узагальнюючий характер.
Отже, рекомендація стосовно конкретної ситуації, що виникла у певному податковому періоді у платника податків має чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання податкового органу надати позивачу нову податкову консультацію у відповідності до норм матеріального права та з урахуванням висновків суду, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що дані вимоги заявлені передчасно, оскільки відповідно до абз.2 п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду
За таких обставин, оскільки на час звернення позивача до суду з даною вимогою не існувало підстав для надання нової податкової консультації, судом обгрунтовано визнано ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки право позивача на отримання нової консультації не порушено.
Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись статтями 220, 221, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, - ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: Н.Є. Маринчак
Судді:
М.І. Костенко
О.І. Степашко