ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.11.2014
Справа N 4/48/5022-411/2012
Про визнання за позивачем права на
землекористування земельною ділянкою
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Божок В.С., суддів Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Об'єднання співвласників багато квартирного будинку "Злагода-В", м. Тернопільна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року у справі господарського суду Тернопільської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд", м. Тернопіль про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", м. Тернопіль до 1. Тернопільської міської ради, м. Тернопіль; 2. Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Добробуд", м. Тернопіль про визнання за позивачем права на землекористування земельною ділянкою; визнання недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 року N 183; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003 року між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд" та додаткових угод до нього від 17.03.2004 року та від 03.04.2007 року за участю представників позивача: Авдєєнко В.В., відповідача-1: не з'явився, відповідача-2: не з'явився, відповідача-3: не з'явився встановив:
Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку "Злагода-В" (далі за текстом - ОСББ "Злагода-В") звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, товариства індивідуальних забудовників "Добробуд" (далі за текстом - ТІЗ "Добробуд"), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Добробуд" (далі за текстом - ТОВ "Компанія "Добробуд"), про визнання за позивачем права на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002 року N 4/5/103 під розташування 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами-стоянками; визнання недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 року N 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери"; визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003 року між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд" та додаткових угод до нього від 17.03.2004 року та від 03.04.2007 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано за ОСББ "Злагода-В" право на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002 року N 4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.10.2003 року в редакції змін, внесених договором про внесення змін до договору оренди від 03.04.2007 року; в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003 року в редакції змін, внесених угодою від 06.02.2004 року - відмовлено; визнано недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 року N 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року було скасовано та прийнято нове, яким в позові ОСББ "Злагода-В" в частині визнання за ОСББ "Злагода-В" права на землекористування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002 року N 4/5/103 під будівництво 35-ти квартирного житлового будинку по проспекту С. Бандери, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003 року між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд" та додаткових угод до нього від 17.03.2004 року та від 03.04.2007 року - відмовлено; в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 року N 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року скасовано, а рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року залишено без змін.
11.06.2013 року ТОВ "Компанія "Добробуд" звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року за нововиявленими обставинами.
Вказану заяву мотивовано наявністю нововиявлених обставин, які є суттєвими для вирішення даної справи та які не були відомі відповідачу-3 на момент розгляду справи, зокрема, тим, що відповідно до реєстраційної справи ОСББ "Злагода-В", реорганізації СК "Злагода" в означене ОСББ не відбулось, тобто позивач у справі не є правонаступником СК "Злагода", а відтак прав на землекористування земельною ділянкою, площею 4300 кв.м., що була предметом спірного договору оренди та була передана від ТІЗ "Добробуд" до СК "Злагода", ОСББ "Злагода-В" не набуло; до того ж, з листа начальника головного управління Держземагентства у Тернопільській області вбачається, що земельна ділянка площею 0,0223 га, що належить на праві оренди ТІЗ "Добробуд" не входить в межі земельної ділянки, площею 0,5080 га, яку передано в оренду ОСББ "Злагода-В".
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 року в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року - відмовлено, рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року - залишено без змін.
Ухвалу місцевого господарського суду мотивовано тим, що відсутність правонаступництва у кооперативів не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, так як врахування їх судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення у справі ніж те, яке було прийнято, та вони не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, яке переглядається.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 року було скасовано, заяву ТОВ "Компанія "Добробуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року - задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року - скасовано, в задоволенні позову ОСББ "Злагода-В" - відмовлено.
Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що вказані в заяві ТОВ "Компанія "Добробуд" обставини відповідають ознакам нововиявлених і мають істотне значення для справи, оскільки відсутність правовідносин правонаступництва між позивачем та СК "Злагода" може вказувати на повну відсутність у позивача прав та охоронюваних законом інтересів, які могли б бути порушені укладенням як спірного договору оренди землі у відповідних редакціях, так і прийняттям оспорюваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради, яким ТІЗ "Добробуд" надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою пр. С.Бандери для будівництва 6-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-офісного центру; відтак, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що земельна ділянка площею 4300 кв.м. (що включала в себе і ділянку площею 223 кв.м., на якій відповідачем-3 здійснювалось будівництво) в будь-який спосіб надавалась безпосередньо позивачу, то тільки відносини правонаступництва між СК "Злагода" та ОСББ "Злагода-В" могли мати своїм наслідком наявність у позивача права на земельну ділянку площею 4300 кв.м., в яку входить згадана вище земельна ділянка площею 223 кв.м.; якщо ж відносини правонаступництва були відсутні, то позивач не має прав на вказану земельну ділянку площею 223 кв.м. чи охоронюваних законом інтересів щодо неї, а отже укладення правочинів щодо вказаної земельної ділянки та прийняття оспорюваного рішення міськвиконкому, яким врегульовано умови її забудови, не потягло порушення прав та інтересів позивача; до того ж, виділена позивачу у встановленому ст. 42 Земельного кодексу України порядку згідно із рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012 року N 6/18/15 земельна ділянка площею 0,5080 га не включає в себе спірну ділянку площею 223 кв.м., що спростовує висновки, покладені в основу рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року і свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСББ "Злагода-В" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року, а рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року та ухвалу від 25.07.2013 року залишити без змін.
ТОВ "Компанія "Добробуд" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-3 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року було скасовано, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 30.09.2014 року постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2014 року було скасовано, а справу - направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2014 року було порушено касаційне провадження та призначено справу до розгляду на 29.10.2014 року.
ТОВ "Компанія "Добробуд" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу та доповнення, в яких відповідач-3 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року - без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2014 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідачів - 1, -2.
05.11.2014 року в судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року - скасувати, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 25.07.2013 року залишити без змін.
Відповідачів згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційних скарг, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставнинами" від 26.12.2011 року N 17 роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.
Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" від 09.04.2009 року N 01-08/204 господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При цьому, слід враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Так, з рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012 року, вбачається, що задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права на землекористування земельною ділянкою, місцевий господарський суд виходив з того, що передачі ОСББ "Злагода-В" підлягає земельна ділянка у межах закріплених за цілісним житловим комплексом, якою в даному випадку є площа ділянки 4300 кв. м, в яку входить спірна земельна ділянка площею 223 кв. м.
При цьому під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2005 року між ТІЗ "Добробуд" та СК "Злагода" було укладено договір, відповідно до якого у зв'язку із закінченням будівництва 35-ти квартирного житлового будинку з гаражами-стоянками та прийняттям його в експлуатацію згідно державного акта і рішення виконавчого комітету міської ради N 197 від 10.03.2004 року ТІЗ "Добробуд" безоплатно передає вищевказаний об'єкт та закріплену земельну ділянку СК "Злагода", який в свою чергу зобов'язувався укласти договори зі всіма експлуатаційними організаціями, підтримувати споруди в належному стані. Згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 29.03.2005 року ТІЗ "Добробуд" передало, а СК "Злагода" прийняв на баланс будівлі, а також технічну документацію на будинок та інші споруди.
Відтак, апеляційним господарським судом вірно зазначено, що існування відносин правонаступництва між СК "Злагода" та ОСББ "Злагода-В" має суттєве значення для правильності вирішення даної справи, оскільки саме СК "Злагода" на баланс було передано житловий будинок та земельну ділянку.
Так, за результатами перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно реєстраційної справи ОСББ "Злагода-В" не є правонаступником СК "Злагода", оскільки реорганізації СК "Злагода" в ОСББ не відбулось, а відтак і прав на землекористування земельною ділянкою площею 4 300 кв.м., що була предметом спірного договору оренди та передана від ТІЗ "Добробуд" саме СК "Злагода", позивач не набув, з огляду на те, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у іншої особи.
До того ж, апеляційним господарським судом також з'ясовано, що виділена позивачу у встановленому ст. 42 Земельного кодексу України порядку згідно із рішенням Тернопільської міської ради від 05.01.2012 року N 6/18/15 земельна ділянка площею 0,5080 га не включає в себе спірну ділянку площею 223 кв.м., що спростовує висновки про передачу позивачу земельної ділянки у межах закріплених за цілісним житловим комплексом площею 4 300 кв.м., в яку входить спірна земельна ділянка площею 223 кв.м., покладені в основу рішення господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 року і свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Поряд з цим судом апеляційної інстанції вірно враховано, що заявник та інші учасники судового процесу не посилались на обставину відсутності правонаступництва позивача за даними його реєстраційної справи, як на матеріально - правовий факт. Дана обставина також не була предметом дослідження судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, що вбачається із змісту рішення, а відтак не могла бути встановлена в разі виконання вимог процесуального закону.
Матеріалами справи підтверджено, що дані реєстраційної справи ОСББ "Злагода-В" були отримані лише під час розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом справи N 819/249/13-а за позовом ТОВ "Компанія "Добробуд" до Тернопільської міської ради, Головного управління Держземагентства в Тернопільській області, ОСББ "Злагода-В" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, що розглядалась Тернопільським окружним адміністративним судом, в процесі розгляду якої було винесено ухвалу про забезпечення доказів від 21.05.2013 року, після чого суду було надано реєстраційну справу ОСББ "Злагода-В", з якою зміг ознайомитись і представник відповідача-3.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про наявність нововиявлених обставин у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України і відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 4300,00 кв.м., відведеною рішенням Тернопільської міської ради від 27.12.2002 року N 4/5/103 під розташування 35-ти квартирного житлового будинку по пр. С. Бандери у м. Тернополі.
Крім того, істотне значення для правильного вирішення спору має і факт наявності у позивача порушеного або оспорюваного відповідачами права чи охоронюваного законом інтересу, оскільки позивачем також були заявлені вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 09.10.2003 року між Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд", та додаткових угод до нього і визнання недійсним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 року N 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери".
В п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року N 9 вказано, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відтак, саме вчиненням правочину (договору оренди) повинно бути порушено права позивача.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" таке об'єднання є юридичною особою, а згідно з ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки Тернопільською міською радою та ТІЗ "Добробуд" було укладено 09.10.2003 року та додаткові угоди до нього 17.03.2004 року та 03.04.2007 року, а ОСББ "Злагода-В" створено лише 22.02.2006 року, державна реєстрація якого проведена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради N 178 від 22.02.2006 року та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.
Відтак, апеляційний господарський суд правомірно зауважив, що відсутність у позивача цивільної правоздатності на момент вчинення оспорюваного правочину унеможливлює задоволення позову в частині визнання недійсним правочину, що був укладений до створення самого позивача, якщо тільки позивач не є правонаступником СК "Злагода".
В даному випадку, з огляду на встановлені судами обставини справи, відсутність правовідносин правонаступництва між позивачем та СК "Злагода" вказує на відсутність у позивача прав та охоронюваних законом інтересів, які могли б бути порушені укладенням як спірного договору оренди землі у відповідних редакціях, так і прийняттям оспорюваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради, яким врегульовано умови її забудови, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що земельна ділянка площею 4300 кв.м. (що включала в себе і ділянку площею 223 кв.м.) в будь-який спосіб надавалась безпосередньо позивачу.
Крім того, необхідно відзначити, що позивачем не доведено і наявність підстав для визнання такого правочину недійсним, з огляду на додержання сторонами договору всіх вимог, передбачених приписами Цивільного кодексу України, і відсутності порушень права позивача.
До того ж, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору оренди від 09.10.2003 року та додаткових угод до нього, стороною якого він не є і права якого не порушені, в 2012 році, тобто майже через 9 років після його укладення.
Поряд з цим, оспорюване рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.02.2010 року N 183 "Про розгляд звернення ТІЗ "Добробуд" з питань будівництва за адресою просп. Степана Бандери" вже було предметом розгляду в адміністративних судах, де позовні вимоги були обгрунтовані порушенням прав ОСББ "Злагода-В", за результатами якого постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року у справі N 2-а-1970/3417/11 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012 року у справі N 23351/12 у скасуванні вказаного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради було відмовлено.
Слід зазначити, що оспорюваним рішенням виконавчий комітет Тернопільської міської ради надав ТІЗ "Добробуд" містобудівні умови і обмеження відповідно до будівельних норм і правил, тобто, в даному випадку виконавчий комітет реалізував делеговані державою владні повноваження в галузі контролю за будівництвом та забудовою населених пунктів, що ніяким чином не стосується прав чи інтересів позивача.
Також суд касаційної інстанції відзначає, що в предмет доказування у даній справі при розгляді справи по суті не входило встановлення факту наявності чи відсутності правонаступництва ОСББ "Злагода-В" від СК "Злагода", оскільки при винесенні рішення від 31.07.2012 року господарський суд першої інстанції виходив з презумпції наявності такого правонаступництва, з огляду на редакцію статуту ОСББ, де містилось положення про згадане правонаступництво, яку в подальшому було визнано незаконною та скасовано адміністративним судом.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що вищевказані обставини є нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони існували на момент вирішення спору по суті, як матеріально-правові факти, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи та мають істотне значення для вирішення даної справи, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки у позивача відсутні права на спірну земельну ділянку чи будь-які охоронювані законом інтереси щодо вказаної ділянки, а наявність будь-яких інших прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які б порушувались оспорюваними правочином чи рішенням міськвиконкому, позивачем не доведена та матеріалами справи не підтверджена.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року є законною та обґрунтованою, при винесені судового акту фактичні обставини встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.
Посилання ОСББ "Злагода-В" в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріальнеого і процесуального права та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року у справі N 4/48/5022- 411/2012 - залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді:
Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга