ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.11.2014 N К/800/54145/14
Про перерахунок та стягнення
одноразової грошової допомоги
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Ємельянової В.І., Кочана В.М., Рецебуринського Ю.Й., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року по справі N 2а-2955/11/1609 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату третя особа Державне казначейство України про перерахунок та стягнення одноразової грошової допомоги, встановив:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа Державне казначейство України про перерахунок та стягнення одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідачами порушено її право на отримання грошової допомоги у розмірі встановленому частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-ХІІ), оскільки при нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідач неправильно визначив склад грошового забезпечення.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходила військову службу за контрактом у Полтавському обласному військовому комісаріаті.
Відповідно до акту медико-соціальної експертної комісії від 27 травня 2010 року N 0198644 серії 7-66 ТЕ ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Наказом від 14 липня 2010 року N 143 ОСОБА_4 звільнено з військової служби у відставку відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за частиною 6 пункту "б" (за станом здоров'я) та 14 липня 2010 року виключено зі списків особового складу військового комісаріату.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 15 жовтня 2010 року позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 42 місячного грошового забезпечення в сумі 34020 грн.
Не погоджуючись з розміром одноразової грошової допомоги, ОСОБА_4 звернулася до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону N 2011-ХІІ Кабінету Міністрів України надано право визначати умови виплати одноразової грошової допомоги, а тому ОСОБА_4 одноразова грошова допомога виплачена у належному розмірі.
Суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону N 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону N 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року N 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Постанова N 499), згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам II групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.
Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас частиною другою статті 9 Закону N 2011-XII елементи грошового забезпечення визначено по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон N 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Пунктами 3, 7 Постанови КМУ N 499 визначені уповноважений орган та головний розпорядник коштів в процедурі оформлення документів для призначення та виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 16 Закону N 2011-ХІІ.
Відповідно до вказаної норми, Полтавський обласний військовий комісаріат є уповноваженим органом, який приймає документи у заявника, готує висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та в 15-денний термін надсилає пакет документів до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України, яке приймає рішення щодо проведення такої виплати та перераховує необхідні для цього кошти.
Оскільки як встановлено судами, позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 34020 грн., то виплаті підлягає одноразова грошова допомога в розмірі 42-місячного грошового забезпечення, яке вона отримувала на день звільнення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного частиною 2 статті 9 Закону N 2011-XII, з урахуванням виплаченої суми.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про часткове задоволення вимог позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 1 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року скасувати.
Ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа Державне казначейство України про перерахунок та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в частині неврахування ОСОБА_4 при визначенні суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат провести розрахунок та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 42-місячного грошового забезпечення, яке вона отримувала на день звільнення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням виплачених сум, а Міністерство оборони України перерахувати Полтавському обласному військовому комісаріату необхідні для виплати кошти.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді
Кочан В.М.
Рецебуринський Ю.Й.