ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
05.11.2014 N 826/13088/14
Про визнання протиправними та скасування пункту 1 і підпункту 1 пункту 3
Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого
Постановою від 02 липня 2014 року N 219, в певних частинах
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Добрівської Н.А., Шейко Т.І., за участю представників: позивача - Кучерук Н.С. (довіреність від 01.09.2014р. б/н), відповідача - Жамбровського М.С. (довіреність від 15.04.2014р. N 9.1-22/420), третьої особи - Гришиної Н.В. (довіреність від 06.06.2014р. N 180-07-43-14), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комуністичної партії України до Кабінету Міністрів України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна реєстраційна служба України, - про визнання протиправними та скасування пункту 1 і підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Постановою від 02 липня 2014 року N 219, в певних частинах, - ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Комуністична партія України (далі - позивач, КПУ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМ України) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним і скасувати пункт 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Постановою КМ України від 02 липня 2014 року N 219, в частині наділення Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстру) повноваженнями реалізувати державну політику з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань;
2) визнати протиправним і скасувати підпункт 1 пункту 3 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Постановою КМ України від 02 липня 2014 року N 219, в частині віднесення до основних завдань Укрдержреєстру реалізацію державної політики з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено Державну реєстраційну службу України (Держреєстрслужба).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що КМ України, наділивши Держреєстрслужбу повноваженнями реалізовувати державну політику з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, вийшов за межі своїх повноважень з урахуванням того, що з 01 січня 2013 року чинне законодавство таким терміном не оперує. Наявність порушеного права позивачем обґрунтовується поданим до нього позовом, в тому числі Держреєстрслужбою, про заборону політичної партії із посиланням на спірні норми. При цьому дотримання строку звернення до суду обґрунтовується позивачем тим, що про порушення своїх право йому стало відомо після порушення провадження в рамках зазначеної адміністративної справи.
Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що спірна Постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому зазначив, що при прийнятті спірної Постанови були закріплені вже встановлені приписи законодавства, які права позивача не порушують.
Третя особа в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що термін "об'єднання громадян" міститься в Конституції та ряді чинних законів, зокрема в Законі України "Про політичні партії в Україні", що свідчить про законність спірної Постанови, яка права позивача не порушує.
У судовому засіданні 05 листопада 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 05 листопада 2014 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи в судовому засіданні 05 листопада 2014 року заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
В ході розгляду справу судом було встановлено наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року N 219, (далі - Положення) Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику, зокрема з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення до основних завдань Укрдержреєстру відноситься, зокрема реалізація державної політики з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань.
Вказана Постанова КМ України набрала чинності 05 липня 2014 року.
Згідно даних Реєстру політичних партій, розміщений на Офіційному сайті Міністерства юстиції України (http://www.minjust.gov.ua/31094#), позивач є політичною партією (N з/п 109).
Згідно положень ст.36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
В силу ст. 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05 квітня 2001 року N 2365-ІІІ (далі - Закон N 2365) політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Частиною першою ст. 11 Закону N 2365 передбачено, що реєстрацію політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження, зокрема нормативно-правових актів органів виконавчої влади, правила цієї статті поширюються також на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною другою цієї статті право оскаржити нормативно - правовий акт має особа, щодо якої застосований цей акт, а також особи, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Зазначене положення кореспондується із положенням, закріпленим в частині першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, суд не проводить перевірку нормативно-правового акта, зокрема на предмет його законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили, якщо під час судового розгляду встановить, що особа не має право на звернення до адміністративного суду відповідно до частини другої ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутність такого права є підставою для відмови в задоволенні позову.
Водночас, позивач є учасником правовідносин, що регулюються спірним нормативно-правовим актом, з урахуванням того, що Укрдержреєстр було подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про заборону діяльності КПУ із посиланням на спірні норми Положення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями позовної заяви та ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі N 826/9751/14 від 11 липня 2014 року.
При цьому колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не порушено строк звернення до суду з урахуванням відліку шестимісячного строку звернення до суду з моменту, коли до позивач були застосовані спірні норми при подачі відповідної позовної заяви до суду.
При перевірці законності спірної Постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року N 794-VІІ (далі - Закон N 749) КМ України у сфері вдосконалення державного управління та державної служби, зокрема утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи.
В силу ч. 1 ст. 21 Закону N 749 КМ України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
Нормами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року N 3166-VI (далі - Закон N 3166) закріплено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
В силу ч. 3 ст. 3 Закону N 3166 положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
Частиною другою ст. 41 Закону N 794, яка кореспондується із ст. 117 Конституції України, встановлено, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 49 Закону N 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Параграфом 32 "Загальні вимоги" Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року N 1156), передбачено, що проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.
Пунктом 5 Параграфу 33 "Головний розробник, розробник та заінтересовані органи" проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).
Згідно Довідки про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" проект постанови КМ України від 02 липня 2014 року N 219 був погоджений без зауважень - Міністром фінансів України та Міністром економічного розвитку і торгівлі України 28 травня 2014 року.
Проект розроблено з метою забезпечення відповідності Положення про Державну реєстраційну службу України вимогам Конституції України та норма законів України, в частині правового статусу Укрдержреєстру, його завдань і функцій.
З огляду на викладене, КМ України реалізуючи державну політику, зокрема у сфері прав громадян щодо свободи об'єднань, затвердив своїм нормативно - правовим актом Положення про Укрдержреєстр, визначивши його завдання та повноваження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Посилання позивача на вживання у спірному нормативно-правовому акті терміну "реєстрація (легалізація) об'єднання громадян, інших громадських формувань", вживаному у Законі України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року N 2460-ХІІ, який втратив чинність 01 січня 2013 року, як на перевищення відповідачем своїх повноважень при прийнятті нормативно-правового акта відхиляються колегією суддів, як безпідставні, оскільки вказаний термін вживається в ряді Законів, зокрема в ст. 2 Закону N 2365, в ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV, та не суперечить нормам ч. 1 ст. 12 Закону Україні "Про громадське об'єднання" від 22 березня 2012 року N 4572-VI, які, в свою чергу, відсилають до зазначених норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 171, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Комуністичної партії України відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Головуючий суддя О.В. Дегтярьова
Судді:
Н.А. Добрівська
Т.І. Шейко