ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
14.09.2015
Справа N 826/411/15
Про визнання нечинним та скасування розпорядження
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді Кузьменка В.А.,
суддів Арсірія Р.О., Гарника К.Ю.,
за участю секретаря Калужського Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства "Трансшип" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Кабінету Міністрів України
треті особи
1. Міністерство інфраструктури України
2. Державне підприємство "Класифікаційне товариство регістр судноплавства України"
3. Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна"
4. Представництво Американського бюро судноплавства
5. Приватне акціонерне товариство "Регіональне управління в Україні Російського морського регістру судноплавства"
про визнання нечинним та скасування розпорядження
Обставини справи:
Підприємство "Трансшип" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, ТОВ "Трансшип") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із ухвалення Розпорядження від 01 жовтня 2014 року N 1114-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172"; 2) визнати нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року N 1114-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172"; 3) з метою недопущення порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції" зобов'язати Кабінет Міністрів України уповноважити на здійснення технічного нагляду в Україні не менше ніж 3 (три) класифікаційні товариства, які є членами Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (англ. International Association of Classification Societies, IACS) шляхом внесення відповідних змін до розпорядження N 172 від 06 березня 1996 року та укладання угод з відповідними класифікаційними товариствами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/411/15 та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року залучено до участі у справі Міністерство інфраструктури України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі по тексту - третя особа 1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року залучено до участі у справі Державне підприємство "Класифікаційне товариство регістр судноплавства України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі по тексту - третя особа 2).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року залучено до участі у справі Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна" (далі по тексту - третя особа 3), Представництво американського бюро судноплавства (далі по тексту - третя особа 4) та Приватне акціонерне товариство "Регіональне управління в Україні Російського морського регістру судноплавства" (далі по тексту - третя особа 5) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
В судовому засіданні 26 серпня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника третьої особи 4, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 26 серпня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172" від 01 жовтня 2014 року N 1114-р внесено зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172, шляхом виключення абзацу дев'ятого.
Позивач вважає, що розпорядження відповідача від 01 жовтня 2014 року N 1114-р ухвалене з порушенням встановленої процедури та компетенції відповідача, порушує права та охоронювані інтереси позивача.
Відповідач та треті особи 1 та 2 проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав відповідності оскаржуваного розпорядження вимогам законодавства та відсутності порушеного права позивача.
Треті особи 4 та 5 письмових пояснень з приводу пред'явлених позовних вимог до суду не надали.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Абзацом першим статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
Абзацом четвертим статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорів України здійснюється класифікаційним товариством за дорученням Кабінету Міністрів України.
Наведені правові норми надають Кабінету Міністрів України повноваження у сфері технічного нагляду за морськими суднами, зокрема шляхом прийняття відповідних розпоряджень.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172-р встановлено, що з метою забезпечення безпеки судноплавства доручити здійснення технічного нагляду за суднами, які мають право плавання під прапором України, згідно з вимогами міжнародних договорів України з оформленням відповідних документів від імені Уряду України таким класифікаційним товариствам (за їхньою згодою): Регістр судноплавства України; Американське Бюро судноплавства (American Bureau of Shipping), США; Бюро Верітас (Bureau Veritas), Франція; Німецький Ллойд (Germanischer Lloyd), ФРН; Грецький Регістр судноплавства (Hellenic Register of Shipping), Греція; Дет Норске Верітас (Det Norske Veritas Classification as), Норвегія.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172" від 01 жовтня 2014 року N 1114-р внесено зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172, а саме виключено абзац дев'ятий, яким з переліку класифікаційних товариств, які здійснюють технічний нагляд за суднами, які мають право плавання під прапором України, згідно з вимогами міжнародних договорів України з оформленням відповідних документів від імені Уряду України, виключено Російський Морський Регістр судноплавства, Російська Федерація.
Резолюцією А.739 (18) від 04 листопада 1993 року Міжнародна морська організація прийняла "Руководство по предоставлению полномочий организациям, действующим от имени администрации".
Резолюцією А.739 (18) від 04 листопада 1993 року передбачене право адміністрації (Уряду країни) доручити проведення перевірок призначеним інспекторам або класифікаційним товариствам.
Отже, делегування є правом, а не обов'язком адміністрації і здійснюється адміністрацією у випадку доцільності такого делегування.
Пунктом 2 "Руководства по предоставлению полномочий организациям, действующим от имени администрации" встановлено, що адміністрація має право провести перевірку класифікаційного товариства, яке звернулося до неї з пропозицією стати повноважним представником адміністрації, на дотримання вимог, передбачених Резолюцією А.739 (18) від 04 листопада 1993 року.
Додаток N 1 до Резолюції А.739 (18) від 04 листопада 1993 року містить перелік мінімальних стандартів для класифікаційних товариств, які можуть від імені адміністрацій.
Отже, усі класифікаційні товариства повинні відповідати заявленим Міжнародною морською організація вимогам.
Додаток N 2 до Резолюції А.739 (18) від 04 листопада 1993 року містить елементи, які мають бути включені в угоду між адміністрацією та класифікаційними товариствами.
Порядок розірвання, як і порядок укладення, угод стосовно делегування повноважень адміністрації класифікаційним товариствам Резолюцією А.739 (18) від 04 листопада 1993 року не передбачений.
Отже, укладення та розірвання угод з класифікаційними товариствами здійснюється за внутрішнім правом країни адміністрації з урахуванням положень Резолюції А.739 (18) від 04 листопада 1993 року.
З урахуванням положень Резолюції А.739 (18) від 04 листопада 1993 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 06 березня 1996 року N 172-р.
Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172-р встановлено, що з метою забезпечення безпеки судноплавства доручити здійснення технічного нагляду за суднами, які мають право плавання під прапором України, згідно з вимогами міжнародних договорів України з оформленням відповідних документів від імені Уряду України таким класифікаційним товариствам (за їхньою згодою): Регістр судноплавства України; Американське Бюро судноплавства (American Bureau of Shipping), США; Бюро Верітас (Bureau Veritas), Франція; Німецький Ллойд (Germanischer Lloyd), ФРН; Грецький Регістр судноплавства (Hellenic Register of Shipping), Греція; Дет Норске Верітас (Det Norske Veritas Classification as), Норвегія.
Абзацом другим пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172-р визначено, що Мінінфраструктури та Держрибагентство повинні укласти відповідно до їх компетенції двосторонні угоди із зазначеними класифікаційними товариствами за формою, встановленою Міжнародною морською організацією (Резолюція ІМО А.739(18).
Отже, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172-р надано доручення на укладення угод з класифікаційними товариствами на виконання статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України.
З наведених підстав вбачається, що оскаржуване розпорядження відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі та у межах повноважень, визначених Конституцією та Законами України.
Суд також приходить до висновку, що Резолюція А.739 (18) від 04 листопада 1993 року та розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172-р передбачають укладення угод із класифікаційними товариствами лише за їх згодою, примусове укладення таких договорів законодавством не передбачене.
Отже, вимога позивача зобов'язати Кабінет Міністрів України уповноважити на здійснення технічного нагляду в Україні не менше ніж 3 (три) класифікаційні товариства, які є членами Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (англ. International Association of Classification Societies, IACS) шляхом внесення відповідних змін до розпорядження N 172 від 06 березня 1996 року та укладання угод з відповідними класифікаційними товариствами є безпідставною та необґрунтованою.
Необхідно також зазначити, що членство в IACS не є обов'язковою умовою згідно Резолюції А.739 (18) від 04 листопада 1993 року для делегування повноважень адміністрації класифікаційному товариству.
Позивач обґрунтовуючи позов зазначає, що розпорядження відповідача від 01 жовтня 2014 року N 1114-р ухвалене з порушенням процедури та сталої практики прийняття подібного рішення. Позивач посилається на безпідставність, незаконність та необґрунтованість виключення Російського морського регістра судноплавства з переліку класифікаційних товариств, які здійснюють технічний нагляд за суднами під прапором України.
Позивач стверджує, що під час припинення укладених з Американським бюро судноплавства та Бюро Верітас угод в діях Кабінету Міністрів України вбачалася чітка процедура, порядок якої не дотримано при припиненні угоди з Російським морським регістром судноплавства.
Позивач зазначає, що розірванню угод з класифікаційними товариствами мають передувати зустрічі представників сторін, на яких обговорюються причини можливого припинення дії угоди та умови недопущення цього (якщо це вбачається можливим), лише у разі невиконання умов (усунення порушень) класифікаційним товариством Міністерство інфраструктури України надсилає до класифікаційного товариства листи-повідомлення про припинення угоди.
Такі твердження позивача суд вважає безпідставними на підставі наступного.
Угода про надання права на проведення конвенційного нагляду для зареєстрованих в України суден між Урядом України та Американським бюро судноплавства підписана 05 грудня 1996 року.
Матеріалами справи, а саме листами від 12 серпня 2003 року N 2/27-9-1952 та від 15 жовтня 2008 року N 7363/27/14-08, підтверджено та не спростовано позивачем, що угоду з Американським бюро судноплавства припинено через те, що Американське бюро судноплавства не проводило технічний нагляд за суднами під прапором України та не видавало класифікаційні свідоцтва для суден під українським прапором з 2001 року. На підставі пункту 6.8.2 угоду від 05 грудня 1996 року припинено через недоцільність укладення нової угоди, враховуючи положення резолюції.
Інформація про оскарження припинення угоди з боку Американського бюро судноплавства відсутня.
Окрім того, питання припинення угоди про надання права на проведення конвенційного нагляду для зареєстрованих в України суден від 05 грудня 1996 року не є предметом розгляду цієї справи.
Угода про делегування повноважень на надання послуг з конвенційної сертифікації суден, що зареєстровані в Україні між Міністерством транспорту України та Бюро Верітас підписана 25 липня 1996 року.
Листом від 14 серпня 2003 року N 2/18-14-1979 Міністерство транспорту України повідомило Бюро Верітас про припинення угоди від 25 липня 1996 року на підстав пункту 6.8.2 угоди, згідно якого дія угоди припиняється через 6 місяців після надсилання однією зі сторін письмового повідомлення іншій стороні.
З листа від 15 жовтня 2008 року N 7364/27/14-08 вбачається та не спростовано позивачем, що угоду з Бюро Верітас припинено також через наявні порушення умов угоди та Кодексу торговельного мореплавства України з боку Бюро Верітас.
Докази усунення порушень з боку Бюро Верітас матеріали справи не містять.
У випадку не згоди Бюро Верітас з припиненням угоди від 25 липня 1996 року, Бюро Верітас може звернутися за захистом своїх прав до суду.
Інформація про оскарження припинення угоди з боку Бюро Верітас відсутня.
Окрім того, питання припинення угоди про делегування повноважень на надання послуг з конвенційної сертифікації суден, що зареєстровані в Україні від 25 липня 1996 року не є предметом розгляду цієї справи.
Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що чіткий порядок розірвання і укладення угод стосовно делегування повноважень адміністрації класифікаційним товариствам Резолюцією А.739 (18) від 04 листопада 1993 року та чинним законодавством не передбачений.
Стосовно посилання позивача на безпідставність, незаконність та необґрунтованість виключення Російського морського регістру судноплавства з переліку класифікаційних товариств суд зазначає наступне.
У своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що Російський морський регістр судноплавства виключений з переліку класифікаційних товариств згідно з вимогами міжнародних договорів України з оформленням відповідних документів від імені уряду України, у зв'язку з тим, що протягом строку дії угоди Російським морським регістром судноплавства постійно порушувалися умови угоди, а саме: на судна під прапором України видавалися документи без жодних правових підстав (видача таких документів не передбачена угодою); незаконно та безпідставно здійснювалися класифікація та технічний огляд суден внутрішнього плавання; Російським морським регістром судноплавства створено на території України окремі юридичні особи, що незаконно, посилаючись на угоду, здійснювали класифікацію та огляд суден під прапором України (положеннями угоди не передбачено право угоди Російського морського регістру судноплавства надавати послуги згідно угоди через треті юридичні особи).
16 жовтня 1996 року між Міністерством транспорту України та Російським морським регістром судноплавства підписано угоду про делегуванням Міністерством транспорту України Російському морському регістру судноплавства повноважень на виконання сертифікації суднохідних організацій та суден, зареєстрованих на Україні.
Пунктом 6.8.1 угоди від 16 жовтня 1996 року передбачено, що якщо умови угоди порушуються однією зі сторін, інша сторона повинна повідомити про це в письмовому вигляді сторону, яка порушує умови угоди, щоб сторона, яка порушує умови угоди мала можливість протягом 90 днів усунути порушення. Після закінчення цього строку у випадку, якщо порушення не усунуто, сторона, яка про них повідомила має право негайно розірвати угоду.
Пунктом 6.8.2. угоди від 16 жовтня 1996 року передбачено, що угода не обмежена строком і може бути розірвана за ініціативою будь-якої зі сторін через 12 місяців після письмового повідомлення іншої сторони.
Листом від 16 серпня 2013 року N 4753/27-14-13 Міністерство інфраструктури України повідомило Російський морський регістр судноплавства про порушення останнім умов угоди від 16 жовтня 1996 року, а саме видача Російським морським регістром судноплавства свідоцтв відповідності, які не передбачені угодою від 16 жовтня 1996 року.
Відповідач зазначає, що порушення викладені в листі від 16 серпня 2014 року Російським морським регістром судноплавства не усунені.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Російський морський регістр судноплавства листом від 21 жовтня 2014 року N 321-09-255459 підтверджує отримання листа від 16 серпня 2013 року.
У зв'язку із неусуненням порушень визначених в листі від 16 серпня 2013 року, листом від 31 липня 2014 року N 844/27/10-14 Міністерство інфраструктури України повідомило Російський морський регістр судноплавства про розірвання угоди від 16 жовтня 1996 року. Пропозиції Російського морського регістру судноплавства, які викладені в листі від 23 вересня 2013 року, не підтверджують усунення порушень з боку Російського морського регістру судноплавства.
Отже, Позивачем не спростовано посилання відповідача на порушення Російським морським регістром судноплавства умов угоди, жодних документів, які вказують на виконання Російським морським регістром судноплавства зауважень уряду України матеріали справи не містять. Уряд України мав правові підстави для виключення Російського морського регістру судноплавства зі списку визначених класифікаційних товариств.
Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що у випадку не згоди Російського морського регістру судноплавства з рішенням про припинення угоди від 16 жовтня 1996 року, таке рішення могло бути оскаржене Російським морським регістром судноплавства в судовому порядку.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Водночас позивачем не наведено яким чином та які саме його права та інтереси порушено спірним розпорядженням.
Посилання позивача на те, що без класифікаційних документів, виданих класифікаційним товариством - членом IACS - судновласник не може отримати банківське фінансування під заставу судна, а також, що судна із класифікаційними документами, виданими товариствами, які не є членами IACS, підлягають більш суворішому контролю з боку адміністрації портів при виконанні судозаходів спростовуються наступним.
Позивач не навів суду жодних норм законодавства, які б підтверджували його твердження.
Доводи позивача про можливість порушення його прав внаслідок реалізації оскаржуваного розпорядження суд вважає помилковими та зауважує, що судовому захисту в даному випаду підлягає порушене право, а не ймовірність його порушення у майбутньому.
При цьому колегія суддів роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права оскаржити будь-які рішення чи дії відповідача чи інших осіб, які є наслідком прийняття оскаржуваного розпорядження, за умови настання негативних наслідків.
Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що за даними міжнародної системи ЕКВАЗІС судно позивача "Аліна" з липня місяця 2014 року зареєстровано під прапором Грузії - тобто на дату винесення оскаржуваного розпорядження порушення прав позивача, в частині судна "Аліна" відсутнє.
Посилання позивача на відсутність вільного вибору класифікаційного товариства спростовується наступним.
Як встановлено судом, з аналізу статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України, розпорядження від 06 березня 1996 року N 172-р та Резолюції А.739 (18) від 04 листопада 1993 року слідує, що судновласник має право обрати будь-яке класифікаційне товариство, яке має відповідне доручення Кабінету Міністрів України, та з яким укладено договір про делегування повноважень Уряду України класифікаційному товариству.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172-р здійснювати технічний нагляд за суднами, які мають право плавання під прапором України, мають право: Регістр судноплавства України; Американське Бюро судноплавства (American Bureau of Shipping), США; Бюро Верітас (Bureau Veritas), Франція; Німецький Ллойд (Germanischer Lloyd), ФРН; Грецький Регістр судноплавства (Hellenic Register of Shipping), Греція; Дет Норске Верітас (Det Norske Veritas Classification as), Норвегія.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що угоди з Американським бюро судноплавства та Бюро Верітас припинені з ініціативи Уряду України.
Отже, судновласники можуть обрати класифікаційне товариство із 3 товариств.
Таким чином, з урахуванням не доведення позивачем наявності порушеного права та протиправності оскаржуваного розпорядження, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Підприємства "Трансшип" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання нечинним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року N 1114-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 1996 року N 172" нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Кабінетом Міністрів України доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Підприємства "Трансшип" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Підприємства "Трансшип" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді
Р.О. Арсірій
К.Ю. Гарник