КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
Посилення відповідальності за
порушення гарантій працівникам,
призваним на військову службу
Законом України від 03.11.2015 р. № 734 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення встановлених законом гарантій працівникам, призваним на військову службу» (набрав чинності з 26 листопада 2015 р.) унесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до абзацу п'ятого ст. 265 КЗпП недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тягне за собою накладення на суб'єктів господарювання штрафу в десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (сьогодні - 13780 грн).
Стаття 41 КУпАП доповнена ч. 7 такого змісту: порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобіліваційну підготовку та мобілізацію», тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн).
Відповідно до ст. 119 КЗпП працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, де вони працювали на час призову, неза-лежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більш ніж на строк укладеного контракту зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Гарантії, визначені ч. 3 і 4 цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили в полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їхнього взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їхнього звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом підчас мобілізації, на особливий період, за.рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», визначений Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженим постановою-Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105 (із змінами, внесеними постановою від 04.11.2015 р. № 911, що набрали чинності з 12 листопада 2015 p.).
Чинність цієї постанови поширюється на таких громадян України:
які починаючи з 18 березня 2014 р. були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
з 8 лютого 2015 р. були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;
з 11 червня 2015 р. були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.
Відповідно до ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Державна служба України з питань праці (Держпраці), в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 ст. 265 КЗпП, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені ч. 2 цієї статті, накладаються Держпраці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконання постанови Держпраці з накладення штрафів, передбачених ст. 265 КЗпП, покладається на Державну виконавчу службу. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Порядок накладення штрафів відповідно до ст. 265 КЗпП сьогодні перебуває на узгодженні із зацікавленими державними органами.
Слід зауважити, що ст. 265 КЗпП не зазначено строків давності для притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності. Таким чином, має бути застосовано загальні строки давності, встановлені ст. 114 Податкового кодексу України (три роки). Отже, відсутність сьогодні порядку накладання штрафів не звільняє від відповідальності суб'єктів господарювання в майбутньому.
Адміністративне стягнення відповідно до ст. 38 КУпАП може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а якщо правопорушення триває, - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладене не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а якщо правопорушення триває, - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Оскільки незабезпечення гарантій, установлених ст. 119 КЗпП, є правопорушенням, що триває (за винятком випадків, коли таке порушення усунене), посадові особи суб'єкта господарювання можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 7 ст. 41 КУпАП упродовж трьох місяців з моменту виявлення правопорушення (дати проведення перевірки). У разі усунення порушення строк давності буде відлічуватися з дати усунення порушення (коли порушення перестало бути таким, що триває).
Головний спецаліст,
Едуард КОНОВАЛОВ
"Праця i зарплата" N 46 (962), 09 грудня 2015 р.
Передплатний iндекс: 30214