ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.07.2015 N 5
Про схвалення Пропозицій Вищого господарського суду України
щодо вдосконалення конституційного регулювання питань
здійснення правосуддя та функціонування судової влади
Розглянувши Пропозиції щодо вдосконалення конституційного регулювання питань здійснення правосуддя та функціонування судової влади, керуючись пунктом 7 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пленум Вищого господарського суду України постановляє:
Схвалити Пропозиції щодо вдосконалення конституційного регулювання питань здійснення правосуддя та функціонування судової влади (додаються).
Голова Вищого господарського суду України Б. Львов
Секретар пленуму Вищого господарського суду України Л. Рогач
Схвалено
Постанова пленуму Вищого господарського суду України
09.07.2015 N 5
Пропозиції
Вищого господарського суду України щодо
вдосконалення конституційного регулювання питань
здійснення правосуддя та функціонування судової влади
У Вищому господарському суді України обговорено питання, пов'язані з підготовкою Конституційною Комісією, утвореною Указами Президента України від 03.03.2015 N 119/2015, від 31.03.2015 N 190/2015, законопроекту про внесення змін до Конституції України в частині удосконалення конституційного регулювання здійснення правосуддя та функціонування судової влади.
У зв'язку з цим Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити, що внесення змін до Конституції України щодо організації системи органів судової влади та їх функціонування повинно бути виваженим та підпорядкованим гарантіям права кожного на справедливий суд, забезпечення доступу до правосуддя, реалізації принципів верховенства права та правової визначеності. Оновлення конституційних приписів має ґрунтуватися на положеннях Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рекомендаціях Ради Європи та її органів, ураховувати зобов'язання України, закріплені в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, і орієнтуватися на довгострокові перспективи розбудови держави, євроінтеграційні процеси розвитку правового регулювання суспільних відносин.
Вищий господарський суд України вбачає за доцільне висловити пропозиції з окремих концептуальних питань, що обговорюються у процесі конституційної реформи.
1. Юрисдикція судів
Підтримуючи актуальність і важливість запровадження на законодавчому рівні альтернативних (позасудових) способів вирішення спорів, яке може потребувати уточнення припису частини другої статті 124 Конституції України, зазначаємо про необхідність збереження гарантій доступу до правосуддя і реалізації права на справедливий судовий розгляд, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 55 Конституції України.
У багатьох документах Європейського Союзу та Ради Європи викладено позицію про те, що забезпечення кращого доступу до правосуддя повинно включати можливість застосування як судових, так і позасудових методів урегулювання спорів. Тож держави мають вживати заходів щодо сприяння та заохочення використання суб'єктами правовідносин позасудових можливостей примирення. Проте такі заходи не повинні створювати для сторін перешкод у реалізації їх права на звернення до суду, оскільки право на доступ до правосуддя і на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є однією з основних ознак демократичного суспільства, фундаментальним принципом права Європейського Союзу (зокрема, Директива Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу від 21.05.2008 N 2008/52/ЄС про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних та комерційних спорах, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 14.05.81 N R(81)7 щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя, від 16.09.86 N R (86) 12 щодо заходів з попередження та зменшення надмірного робочого навантаження в судах, від 08.01.93 N R(93)1 про ефективний доступ до закону і правосуддя для найбіднішого населення тощо).
2. Побудова національної судової системи
У розгляді питання про визначення конституційних принципів побудови національної судової системи та забезпечення ефективності її функціонування і держави в цілому слід виходити з важливості збереження засадничих положень щодо організації системи судів, передбачених статтею 125 Конституції України, а саме: єдності; внутрішньосистемної і територіальної розгалуженості; наявності підсистем спеціалізованих судів, очолюваних відповідними вищими спеціалізованими судами; моноцентризму судової влади, що реалізується через Верховний Суд України. При цьому в Основному Законі повинні бути закріплені такі положення щодо Верховного Суду України, які б визначали його статус як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, що у законодавчо встановленому порядку забезпечує однакове застосування норм права судами, усуває колізії у розмежуванні юрисдикцій судів, а також здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією та законами України.
У формуванні наявної в Україні судової системи враховано: по-перше, європейські стандарти здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом протягом розумного строку, забезпечення доступу до правосуддя та гарантій права на судовий захист; по-друге, міжнародний досвід щодо децентралізації судової влади шляхом створення окремих спеціалізованих судів з різних судових юрисдикцій, у тому числі й на рівні вищих судових інстанцій, як, приміром, у Німеччині, Франції, Польщі, Австрії, Литві та інших державах.
В основу інстанційного розмежування національних судів покладено функціональність, тобто суд кожної інстанції виконує свою особливу функцію: суд першої інстанції здійснює розгляд справи по суті (з'ясовує характер спірних відносин, досліджує та оцінює докази, застосовує право і здійснює правову кваліфікацію, на підставі якої вирішує спір); суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, оцінюючи як правильність встановлення фактичних обставини справи, так і правильність застосування норм права; суд касаційної інстанції усуває помилки у правозастосуванні, не вдаючись до перевірки фактичних обставин справи.
Верховний Суд України посідає окреме місце в судовій системі як найвищий судовий орган, що виконує особливу функцію із забезпечення єдності судової системи. Процесуальні форми реалізації цієї функції визначаються законом і спрямовуються на забезпечення єдності судової практики та єдності національної судової системи в цілому.
Вищим господарським судом України враховано також позицію Венеціанської комісії щодо необхідності посилення ролі Верховного Суду України, а не ліквідації тих чи інших судових установ. Зокрема, у пункті 25 Спільного висновку Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія) і Дирекції з технічного співробітництва Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 18.10.2010 N 588/2010 зазначено, що попередня ситуація, коли всі справи міг переглянути Верховний Суд України, була нераціональною і призвела до його втягнення у процес розгляду незначних справ, а також висловлено рекомендацію, що було б раціональніше визначити юрисдикцію Верховного Суду України щодо розгляду справ, у яких існує невизначеність закону або ж розглядаються надзвичайно важливі питання.
Ліквідація вищих спеціалізованих судів з покладенням відповідних повноважень суду касаційної інстанції на Верховний Суд України призведе до його надмірного перевантаження і, як наслідок, до ускладнення реалізації права на доступ до правосуддя та права на розгляд справи протягом розумного строку, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наприклад, внаслідок надмірного зосередження у Верховному Суді України повноважень суду касаційної інстанції парламент був змушений передати апеляційним судам повноваження з розгляду касаційних скарг, що накопичилися у Верховному Суді України (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ").
3. Спеціалізація судів
Вищий господарський суд України вважає, що конституційний принцип спеціалізації судів є одним з базових принципів побудови системи судів та її подальшого розвитку.
Спеціалізація судів створює необхідні передумови для їх ефективної діяльності та здійснення кваліфікованого судочинства на засадах верховенства права, надає додаткові гарантії справедливого правосуддя і розцінюється в світовій практиці як засіб підвищення якості правосуддя, його доступності для населення та дієвості судової системи. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів, закон у деяких сферах став настільки складним, що належний розгляд справ потребує вищого ступеня спеціалізації. Зокрема, серед основних напрямів спеціалізації вона називає господарське (економічне, фінансове) право, право інтелектуальної власності, справи про банкрутство тощо (пункти 4, 5, 8 - 13, 28, 46 Висновку КРЄС від 13.11.2012 N 15 (2012)).
Доцільність існування спеціалізованих судів, покликаних вирішувати окремі категорії спорів, підтверджує і міжнародний досвід, який свідчить про значну різноманітність і вузьку специфіку спеціалізованих судів. Так, спеціалізовані суди з розгляду комерційних спорів функціонують, зокрема, в Австрії, Бельгії, Португалії, Франції.
Стосовно функціонування спеціалізованих судів в Україні Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія) зазначала про доцільність поділу судів на чотири групи: цивільні, господарські, кримінальні та адміністративні (пункт 21 Висновку щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" та інших законодавчих актів України" від 18.10.2011 N 639/2011, пункт 24 Висновку щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і внесення змін до Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 23.03.2015 N 801/2015).
Створення господарських судів у 1991 році стало логічним наслідком розвитку економічних правовідносин та побудови в Україні ринкової моделі економіки, що зумовило необхідність оперативного захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом вирішення спорів, які виникають під час здійснення господарської діяльності, із забезпеченням простоти й ефективності такого вирішення. Тож діяльність господарських судів спрямована на захист такої специфічної сфери правовідносин. Крім того, провадженню у господарських справах притаманні певні процесуальні особливості, завдяки яким створюються оптимальні умови для розв'язання конфліктних господарських ситуацій. Такі особливості забезпечують оперативність, економність та гнучкість процедури розгляду справ.
Важливість забезпечення оперативності судового розгляду господарських справ пов'язана зі швидкоплинністю економічного обігу та взаємовідносин, оскільки затягування вирішення таких спорів загрожує чималими витратами як для суб'єктів господарювання, так і для держави в цілому. Оперативність судового розгляду досягається насамперед тим, що в господарському процесі доказування ґрунтується більше на документальному підтвердженні обставин справи. Це, у свою чергу, є серйозним елементом забезпечення документальної дисципліни в господарських правовідносинах, спонукає підприємців до впорядкування документації щодо своєї діяльності і, як наслідок, позитивно впливає на забезпечення прозорості у веденні бізнесу, зміцнення законності та створення сприятливого інвестиційного клімату.
Покращення інвестиційної привабливості України сьогодні є особливо актуальним з огляду на підписання і ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, якою передбачено захист прав і законних інтересів учасників правовідносин передусім у різних галузях підприємницької (господарської) діяльності, інтелектуальної власності, конкуренції, торгівельних відносин тощо. Окремо акцентовано увагу на судовому захисті учасників таких правовідносин, що в Угоді часто регламентовано спеціальними статтями. Положення цієї Угоди є міжнародними зобов'язаннями України і мають бути орієнтиром у визначенні пріоритетів розвитку правовідносин у сфері економіки і захисту, зокрема судового, суб'єктів цих відносин з урахуванням специфіки правового регулювання їх діяльності.
4. Деполітизація діяльності судових органів
Зважаючи на рекомендації європейських експертів щодо убезпечення судової системи України та суддів від політичного впливу шляхом усунення політизації у вирішенні питань щодо утворення і ліквідації судів, призначення та звільнення суддів, підтримується доцільність внесення змін до Конституції України і запровадження законодавчого способу визначення Верховною Радою України мережі судів загальної юрисдикції з одночасним позбавленням парламенту повноважень вирішувати питання про призначення і звільнення суддів.
5. Вдосконалення конституційних засад судочинства
Доцільним вбачається уточнення переліку основних конституційних засад судочинства згідно з європейськими стандартами. Зокрема, пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, яким закріплено принцип законності, важливо доповнити ще одним принципом - верховенство права, що кореспондуватиметься одночасно і зі статтею 8 (якою встановлено дію принципу верховенства права), і зі статтею 19 Конституції України (за якою суди як органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України). Водночас варто виключити з приписів статті 129 Конституції України таку засаду судочинства, як повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки вимоги та критерії для обов'язкового технічного фіксування судового процесу мають визначатися процесуальним законодавством.