ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02.12.2015 N К/800/29867/14
Про скасування податкового повідомлення-рішення
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі N 811/225/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:
Приватне акціонерне товариство "Креатив" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року N 0001200222.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, адміністративний позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Продовольча компанія Україна" за жовтень, листопад, грудень 2009 року, ПП "Белвас" за березень 2011 року, ТОВ "Компанія "Тегра" за липень 2011 року, ТОВ "Полімер столиця" за липень 2011 року, ТОВ "Латифа" за липень 2011 року, СФГ "Саксагань" за листопад 2011 року, ТОВ "Фірма "Імперія" за листопад 2011 року, ТОВ "Ексім-лімітед" за серпень 2011 року, ФОП ОСОБА_4 за серпень-вересень 2011 року, ТОВ "Про реал" за вересень 2011 року, ТОВ "Зернопостач Т" за березень 2012 року, ТОВ "Агро-право" за березень 2012 року, ПАФ "Світоч-агро" за квітень 2012 року, ТОВ "Агропроменерго" за березень, травень, червень 2012 року. За результатами вказаної перевірки складено акт N 124/22-2/31146251 від 14 вересня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду на загальну суму 2802059,00 грн.
Підставою для вказаних висновків податкового органу стала відсутність, на думку останнього, реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами.
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення N 0001200222 від 28 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2802059,00 грн.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі N 21-1539а15.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з: ПП "Белвас", ТОВ "Про реал", ФОП ОСОБА_4, СФГ "Саксагань", ТОВ Фірма "Імперія", ТОВ "Зернопостач -Т", ТОВ "Агро-Право", ТОВ "Агропроменерго ЛТД", ПАФ "Світоч-Агро", ТОВ "Агропроменерго ЛТД".
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри накладних, платіжні доручення.
В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на: акт Алчевської ОДПІ планової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія "Тегра" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року N 317/231-3728388 від 10 лютого 2012 року; акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Полімер-столиця" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий-травень 2011 року" N 218/22-507/36566711 від 15 травня 2011 року; акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ексімпек-Лімітед" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Добрий світ" за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року" N 605/22-417/36854228 від 24 липня 2012 року; акт Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 18 червня 2012 року N 642/17/2356411733 позапланової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань достовірності правових відносин з ТОВ "Олєрон" за серпень-жовтень 2011 року; акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва N 5226/817/33440524 від 03 серпня 2012 року невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Про реал" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року; акт ДПІ у м. Херсоні N 45/15-3/13864914 від 22 березня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма "Імперія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року"; акт Кіровоградської ОДПІ N 429/15-20/32040222 від 09 липня 2012 року документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Зернопостач-Т" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року; акт ДПА у Харківській області N 131/153э/36830165 від 29 травня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агро Право" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2012 року"; акт Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС N 204/2201/30628749 від 14 серпня 2012 документальної позапланової невиїзної перевірки ПАФ "Світоч-Агро" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року; акт Новомосковської ОДПІ N 205/221/03048936 від 31 липня 2012 року невиїзної документальної перевірки ТОВ "Агропроменерго ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року.
Вказаними актами встановлено порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, відсутність трудових та виробничих ресурсів для виконання укладених правочинів.
Колегія суддів вказані доводи до уваги не бере, оскільки відсутність власних трудових чи виробничих ресурсів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання відповідних зобов'язань третіх осіб. Порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не може свідчити про безтоварність укладених правочинів та спричиняти негативні наслідки для позивача (зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява N 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява N 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява N 6689/03). Крім того, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача лише фіксують факт неможливості проведення таких звірок та не можуть давати оцінку реальності здійсненим господарським операціям. Натомість їх оцінка повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин, що і було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій.
При цьому, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами, які належним чином досліджено судом першої та апеляційної інстанцій, укладений правочин відповідає економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі N 811/225/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий судя А.М. Лосєв
Судді:
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна