ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.11.2014
Про зобов'язання вчинити дії
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гриціва М. І., Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПІ) та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) про зобов'язання вчинити дії, встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, посилаючись на Закон України від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 320/94-ВР), просила: зобов'язати ДПА України не надавати їй ідентифікаційний номер та здійснювати в подальшому її облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання); зобов'язати ДПА не вносити про неї дані в Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр); зобов'язати ДПІ не вносити дані про неї в Державний реєстр інформацію та не надавати їй ідентифікаційний номер; зобов'язати ДПІ вести її облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання); зобов'язати ДПІ проставити у її паспорті на сторінці 7 або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року, позов задовольнив частково: зобов'язав ДПІ вести облік ОСОБА_1, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання); зобов'язав ДПІ проставити у паспорті ОСОБА_1 на сторінці 7 або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України постановою від 9 квітня 2014 року (Постанова N 2а-13862/09/2670, К/9991/59202/12) рішення судів попередніх інстанцій змінив в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ вести облік ОСОБА_1 як платника податків за раніше установленою формою обліку без використання ідентифікаційного номера, а також поставити в паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. У цій частині позову відмовив. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України, які, на думку ОСОБА_1, підтверджують неоднакове правозастосування.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення в яких додані на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В. В. Кривенко
Судді:
М. І. Гриців
М. Б. Гусак
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
О. Б. Прокопенко
І. Л. Самсін
О. О. Терлецький