ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
21.12.2015 р. N 826/10811/15
Щодо про визнання незаконним та таким,
що виходить за межі повноважень Міністерства
освіти і науки України пп. 3 п. 1 розділу XI,
п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу X, а також пп. 2 п. 4 розділу XII
Порядку роботи пункту проведення зовнішнього
незалежного оцінювання в 2015 році,
затвердженого наказом від 17.02.2015 р. N 156
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: під головуванням судді - Добрянської Я. І., суддів - Нагорянського С. І., Аблова Є. В. розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє мати ОСОБА_2, до Київського регіонального центру оцінювання якості освіти, Українського центру оцінювання якості освіти, Міністерства освіти і науки України про визнання незаконним та таким, що виходить за межі повноважень Міністерства освіти і науки України пп. 3 п. 1 розділу XI, п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу X, а також пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, затвердженого наказом від 17.02.2015 р. N 156, що не відповідає меті проведення зовнішнього незалежного оцінювання та положенням ч. 2 ст. 45 Закону України "Про вищу освіту".
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів Міністерства освіти і науки України (відповідач - 1), Українського центру оцінювання якості освіти (відповідач - 2), Київського регіонального центру оцінювання якості освіти (відповідач - 3), в якій просить визнати незаконними та такими, що виходять за межі повноважень Міністерства освіти і науки України пп. 3 п. 1 розділу XI, п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу X, а також пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, затвердженого наказом від 17.02.2015 р. N 156, в частині заборонених технічних засобів (засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв), як такого, що не відповідає меті проведення зовнішнього незалежного оцінювання та положенням ч. 2 ст. 45 Закону України "Про вищу освіту" щодо забезпечення державою доступності освіти та забезпечення об'єктивності зовнішнього незалежного оцінювання шляхом дотримання єдиних вимог до процедур його проведення, підбором завдань відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2015 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до попереднього судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 р. частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та зупинено дію рішення регламентної комісії КРЦОЯ від 07.05.2015 р. щодо відмови ОСОБА_1 (сертифікат НОМЕР_1) в задоволенні скарги від 27.04.2015 р. для участі в додатковій сесії з української мови та літератури; в задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 р. ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 р. залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2015 р. закінчено підготовче провадження та призначити адміністративну справу до судового розгляду в судовому засіданні колегіальним складом суду під головуванням судді - Добрянської Я. І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2015 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог.
Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що норми пп. 3 п. 1 розділу IX, п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу X, а також пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку в частині заборонених технічних засобів (засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв), не відповідають меті проведення зовнішнього незалежного оцінювання (далі - ЗНО) та положенням ч. 2 ст. 53 Конституції України та ч. 2 ст. 45 Закону України "Про вищу освіту" щодо забезпечення державою права доступу до освіти та забезпечення об'єктивності зовнішнього незалежного оцінювання шляхом дотриманням єдиних вимог до процедур його проведення, підбором завдань відповідно до програм ЗНО.
Також позивач наголошує на тому, що будь-яке обмеження прав і заборони повинні бути врегульованими виключно законом України. Разом з тим на переконання позивача, визначення, застосовані в спірному відомчому акті щодо заборонених технічних засобів та засобів зв'язку не відповідають нормативно - правовим актам, що мають вищу юридичну силу. Крім того, як йдеться у позовній заяві, згідно наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. N 34/5 положення нормативно-правового акта мають бути складені однозначно і не допускати різного тлумачення або вільного тлумачення на розсуд посадової особи.
Згідно наявних у справі заперечень, відповідачі - Український центр оцінювання якості освіти (відповідач - 2) та Київський регіональний центр оцінювання якості освіти (відповідач - 3) - позовні вимоги не визнають, просять відмовити у їх задоволенні, з підстав невмотивованості.
Як зазначено у запереченнях, згідно з ч. 6 та 8 п. 4 Положення про регламентну комісію при регіональному центрі оцінювання якості освіти (далі - Положення про регламенту комісію) до основних завдань регламентних комісій при регіональних центрах оцінювання якості освіти належить розгляд і з'ясування достовірності обставин і фактів, що дає можливість особі взяти участь додатковій сесії зовнішнього оцінювання з певного предмета та порушення перед Українським центром оцінювання якості освіти клопотань щодо анулювання результатів зовнішнього оцінювання окремих осіб.
В той же час, як йдеться у запереченнях, не погоджуючись із рішенням регламентної комісії, позивач не скористався своїм правом та не подав апеляційну скаргу до моменту виходу з пункту ЗНО, не звертався до апеляційної комісії на рішення регламентної комісії при Київському регіональному центрі оцінювання якості освіти щодо заяви про можливість взяти участь в додатковій сесії.
При цьому також зауважено, що позивач був поінформований про те, що заборонено мати при собі засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, в тому числі навушники. Також, як йдеться у запереченнях, учасники ЗНО були попередженими інструктором про необхідність залишити речі, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання у спеціально відведеному місці, в тому числі і верхній одяг. А відтак, за переконанням відповідачів 2 та 3, позбавлення позивача права на продовження виконання сертифікаційної роботи та анулювання його роботи виникло виключно з вини позивача, оскільки, чітке виконання ним всіх рекомендацій і вказівок інструкторів не призвели б до порушення процедури проведення ЗНО.
Під час судового засідання 02.12.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Українського центру оцінювання якості освіти (відповідач - 2) та Київського регіонального центру оцінювання якості освіти (відповідач - 3) проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник відповідача 1 - Міністерства освіти і науки України, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, повноваженого представника не скерував, про причини неявки суд не повідомив, пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав, з огляду на що суд згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
23.01.2015 р. ОСОБА_1 (реєстраційна картка НОМЕР_2) направлено на адресу Київського регіонального центру оцінювання якості освіти заяву, реєстраційну картку і пакет реєстраційних документів з проханням зареєструвати його для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні у 2015 р. з таких предметів, як: українська мова і література (поглиблений рівень), історія України та географія.
В даній заяві позивач власноручно зазначив про те, що з Порядком проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти ознайомлений.
У матеріалах справи наявна копія запрошення-перепустки НОМЕР_1 позивача для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні, в якому зазначено адреси пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання з історії України та географії.
24.04.2015 р. позивач проходив зовнішнє незалежне оцінювання з української мови та літератури в аудиторії N 15 місце 06, яке розташоване в приміщенні Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Згідно запису в аудиторному протоколі проведення зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури N 8101215472155 позивач розпочав роботу над виконанням сертифікаційної роботи об 11 год. 35 хв.
Під час проведення тестування з української мови та літератури в аудиторії N 15 пункту тестування, розташованого в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, згідно з наказом Українського центру оцінювання якості освіти від 23.04.2015 р. N 38 "Про здійснення контролю в пунктах проведення зовнішнього незалежного оцінювання 24 квітня 2015 року", було оголошено технологічну перерву та проведено загальний контроль із використанням металодетекторів за дотриманням учасниками ЗНО вимог щодо заборони мати при собі засобів зв'язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв (п. 1 Розділ X Порядок роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.02.2015 р. N 156.
Технологічну перерву оголошено з 12 год. 26 хв. до 12 год. 31 хв. Під час технологічної перерви об 12 год. 28 хв. згідно записів в Аудиторному протоколі проведення зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури N 8101215472155 у позивача було виявлено навушники "Panasonic" та позбавлено його права продовжити виконання сертифікаційної роботи, про що зроблено відповідний запис у карті спостереження за процедурою проведення зовнішнього незалежного оцінювання в пункті проведення зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури N 8101015472003 та складено акт про порушення учасником ЗНО процедури проходження зовнішнього незалежного оцінювання від 24.04.2015 р., в якому позивач розписався про те, що зі змістом акта ознайомлений.
Між тим у письмових поясненнях від 24.04.2015 р. ОСОБА_4 підтверджує виявлення у позивача навушників білого кольору марки "Panasonic".
27.04.2015 р. позивач подав на ім'я директора Київського регіонального центру оцінювання якості освіти заяву, в якій просив зареєструвати його у додатковій сесії ЗНО з української мови та літератури з тих підстав, що він не брав участі у ЗНО 24.04.2015 р. у зв'язку із порушенням процедури проведення ЗНО, адже виявлено було заборонений пристрій (навушники).
На звороті заяви про участь в додатковій сесії позивачем було пояснено, що підчас проходження ЗНО він забув вийняти навушники з верхньої кишені піджака і поставити їх в портфель, який знаходився в спеціальному відведеному місці, чим визнає факт наявності навушників під час виконання сертифікатної роботи.
Підписуючи дану заяву учасник (позивач) підтвердив, що із порядком інформування щодо результатів розгляду заяви учасника додаткової сесії, ознайомлений, підтвердивши також й те, що знає, що інформація про дату, час, місце проведення додаткової сесії буде розміщено на його інформаційній сторінці.
27.04.2015 р., як йдеться у позовній заяві, позивачем подано скаргу до Київського регіонального центру оцінювання якості освіти.
Протоколом від 07.05.2015 р. N 96 на засіданні регламентної комісії Київського регіонального центру оцінювання якості освіти ухвалено відмовити ОСОБА_1 в реєстрації на додаткову сесію через порушення процедури (наявність навушників) проходження зовнішнього незалежного оцінювання.
Із апеляційною скаргою щодо оскарження даного рішення позивач не звертався.
Протоколом від 11.05.2015 р. N 3 на засіданні апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти, керуючись п. 3, пп. 1 п. 4 Порядку визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.03.2015 р. N 300, з урахуванням пропозицій регіональних центрів оцінювання якості освіти та у зв'язку із виявленням в період часу, відведеного на виконання сертифікаційної роботи, в особи або на її робочому місці засобів зв'язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, інших засобів, предметів, приладів, анульовано результати ЗНО з української мови і літератури, що відбулося 24.04.2015 р., ОСОБА_1 (сертифікат ЗНО НОМЕР_1).
Із апеляційною скаргою щодо оскарження даного рішення позивач не звертався.
Відтак, не погоджуючись із зазначеними діями відповідачів та вважаючи незаконним та таким, що виходить за межі повноважень Міністерства освіти і науки України пп. 3 п. 1 розділу XI, п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу X, а також пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, затвердженого наказом від 17.02.2015 р. N 156, що не відповідає меті проведення зовнішнього незалежного оцінювання та положенням ч. 2 ст. 45 Закону України "Про вищу освіту", позивач з метою захисту законних прав та інтересів звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 53 Конституції України передбачено, що повна загальна середня освіта є обов'язковою (ч. 1).
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ч. 2).
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ч. 3).
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства (ч. 4).
В той же час в ракурсі вирішення даної справи доцільно зазначити, що згідно до п. 4.2 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України "держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах" (справа про доступність і безоплатність освіти) від 04.03.2004 р. N 5-рп/2004 при тлумаченні терміна "доступність" стосовно освіти в державних і комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова "доступність" як "доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось", "відповідність силам, здібностям, можливостям кого-небудь".
Так, як йдеться у даному рішенні, системний аналіз положень Конституції України, в яких вживається термін "доступність", дає підстави для висновку, що поняття "доступність освіти" у частині третій статті 53 Конституції України означає створення державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов'язок держави забезпечити реалізацію цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання.
Таким чином, виходячи із змісту поняття "доступність", яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.
Статтею 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:
a) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту;
b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;
c) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;
d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;
e) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу (ч. 1).
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції (ч. 2).
Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв'язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються (ч. 3).
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Єдині вимоги до процедур проведення зовнішнього незалежного оцінювання (далі - зовнішнє оцінювання) та сукупність правил і норм, що врегульовують особливості функціонування пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання (далі - пункт ЗНО) встановлює та визначає Порядок роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, що затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 17.02.2015 р. N 156 (далі - Порядок N 156).
Відповідно до п. 2 цього Порядку роботу пунктів ЗНО організовують Український центр оцінювання якості освіти (далі - Український центр) та регіональні центри оцінювання якості освіти (далі - регіональний центр) відповідно до вимог цього Порядку.
Проведення зовнішнього оцінювання в аудиторіях регламентовано розділом IX Порядку N 156.
Так, згідно до п. 1 розділу IX Порядку N 156 при вході до аудиторії інструктор:
1) проводить повторну ідентифікацію учасника зовнішнього оцінювання за наданим Сертифікатом та документом, назва і номер якого зазначені у Сертифікаті;
2) вказує учаснику зовнішнього оцінювання робоче місце (відповідно до Аудиторного протоколу (додатки 6 - 11) й індивідуальної паперової наліпки (додаток 12));
3) попереджає про необхідність залишити речі, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання (верхній одяг, парасольки, сумки, книжки, калькулятори, вимкнуті мобільні телефони, інші засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім дозволених пристроїв медичного призначення, про наявність яких учасник зовнішнього оцінювання повинен повідомити працівникам пункту ЗНО до початку роботи над сертифікаційною роботою), у спеціально відведеному місці.
Пунктом 1 розділу X Порядку N 156 встановлено, що в аудиторіях пункту ЗНО за допомогою металодетектора може проводитися уповноваженою особою та відповідальним за пункт ЗНО із залученням працівника Державної служби охорони контроль за дотриманням учасниками зовнішнього оцінювання вимоги щодо заборони мати при собі засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв.
Відповідно до п. 2 розділу X Порядку N 156 контроль за наявністю заборонених технічних засобів за допомогою металодетектора може проводитися:
1) вибірково, лише в окремих пунктах ЗНО (окремих аудиторіях пункту ЗНО), до початку роботи учасника зовнішнього оцінювання над сертифікаційною роботою (далі - вибірковий контроль);
2) у всіх аудиторіях пункту ЗНО (далі - загальний контроль);
3) у разі виникнення підозри щодо використання учасником зовнішнього оцінювання (групою учасників) заборонених технічних засобів у процесі виконання сертифікаційної роботи.
Рішення щодо проведення вибіркового контролю приймається відповідним регіональним центром за погодженням з Українським центром. Про його проведення регіональний центр у визначений ним спосіб повідомляє уповноваженій особі не раніше ніж за 40 хвилин до початку проведення зовнішнього оцінювання (п. 3 розділу X Порядку N 156).
Загальний контроль в аудиторії проводиться протягом часу, відведеного на технологічну перерву. Рішення про його проведення приймається Українським центром та заздалегідь надсилається директорам регіональних центрів. Регіональний центр повинен не раніше ніж за 20 хвилин до початку проведення зовнішнього оцінювання повідомити про необхідність здійснення загального контролю уповноваженій особі та відповідальному за пункт ЗНО (п. 4 розділу X Порядку N 156).
Рішення про здійснення контролю за допомогою металодетектора з метою встановлення факту наявності в учасника(ів) зовнішнього оцінювання заборонених технічних засобів (у разі виникнення такої підозри в працівників пункту ЗНО чи надходження інформації від Українського або регіонального центру) приймається уповноваженою особою спільно з відповідальним за пункт ЗНО. Факт прийняття рішення фіксується в Карті спостереження (додаток 14) (п. 5 розділу X Порядку N 156).
В той же час, як передбачено п. 1 розділу XII Порядку N 156, для здійснення контролю за дотриманням процедури проходження зовнішнього оцінювання в пунктах ЗНО можуть використовуватися технічні засоби (камери відеоспостереження, металодетектори тощо).
У разі виявлення будь-якою особою, яка перебуває в пункті ЗНО, фактів порушення учасником зовнішнього оцінювання/працівником пункту ЗНО процедури проходження/проведення зовнішнього оцінювання, вона повинна повідомити про це відповідальному за пункт ЗНО або уповноваженій особі. Відповідальний за пункт ЗНО й уповноважена особа встановлюють факт порушення та здійснюють оформлення відповідної документації (п. 2 розділу XII Порядку N 156).
У разі порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання працівниками, які забезпечують діяльність пункту ЗНО, складається Акт про порушення працівником пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання процедури проведення зовнішнього незалежного оцінювання (додаток 27). Уповноваженою особою спільно з відповідальним за пункт ЗНО приймається рішення про можливість подальшого виконання працівником покладених на нього обов'язків (п. 3 розділу XII Порядку N 156).
Між тим положеннями пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку N 156 визначено, що учасник зовнішнього оцінювання позбавляється права на продовження виконання сертифікаційної роботи, якщо в приміщеннях пункту ЗНО він має при собі протягом часу, відведеного на виконання сертифікаційної роботи, засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім дозволених пристроїв медичного призначення, про наявність яких учасник зовнішнього оцінювання повідомив працівникам пункту ЗНО до початку роботи над сертифікаційною роботою).
Рішення про припинення виконання учасником сертифікаційної роботи приймається колегіально уповноваженою особою, відповідальним за пункт ЗНО та старшим інструктором відповідної аудиторії (якщо порушення відбулося поза межами аудиторії, - черговим) (п. 5 розділу XII).
Учасник зовнішнього оцінювання, стосовно якого прийнято таке рішення, повинен здати бланки відповідей старшому інструктору та залишити аудиторію. У разі прийняття рішення про припинення виконання учасником зовнішнього оцінювання сертифікаційної роботи в його присутності складається Акт про порушення учасником зовнішнього незалежного оцінювання процедури проходження зовнішнього незалежного оцінювання (додаток 26). Факт порушення фіксується на зворотному боці Аудиторного протоколу (додатки 6 - 11) та в Карті спостереження (додаток 14). Відповідальний за пункт ЗНО має запропонувати учаснику зовнішнього оцінювання ознайомитися зі змістом Акта про порушення учасником зовнішнього незалежного оцінювання процедури проходження зовнішнього незалежного оцінювання (додаток 26). Після оформлення документів учасник зовнішнього оцінювання повинен залишити пункт ЗНО (п. 6 розділу XII).
Якщо факт порушення учасником процедури проходження зовнішнього оцінювання виявлено під час проведення вибіркового або загального контролю, то його достатньо зафіксувати в Аудиторному протоколі (додатки 6 - 11) та Карті спостереження (додаток 14). Оформляти інші документи в такому випадку не обов'язково (п. 7 розділу XII).
Речові докази порушення учасником процедури проходження зовнішнього оцінювання (друковані чи рукописні матеріали) разом із документами, зазначеними в пункті 5 розділу XI цього Порядку, укладаються до пакета й передаються до регіонального центру, що організовує проведення зовнішнього оцінювання на відповідній території обслуговування. Якщо в учасника зовнішнього оцінювання виявлено засоби зв'язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв, то до відповідних документів, за можливості, вноситься інформація про них (тип, марка, модель, серійні номери, колір корпуса виявленого пристрою тощо) (п. 8 розділу XII).
Якщо учасник виявив порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання, що може негативно вплинути на його результат, він має право до моменту виходу з пункту ЗНО подати через уповноважену особу апеляційну заяву про порушення процедури проведення зовнішнього незалежного оцінювання (додаток 28) (п. 9 розділу XII).
Згідно до п. 2 Положення про регламентну комісію при регіональному центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказ Міністерства освіти і науки України від 26.12.2014 р. N 1526 (далі - Положення N 1526), колегіальним органом у системі зовнішнього незалежного оцінювання (далі - зовнішнє оцінювання), що створюється при регіональних центрах оцінювання якості освіти, є регламентна комісія при регіональному центрі оцінювання якості освіти (далі - регламентна комісія).
Як передбачено пп. 5 - 6 п. 4 Положення N 1526 до основних завдань регламентної комісії належить розгляд апеляційних заяв щодо порушень процедури проведення зовнішнього оцінювання в пункті проведення зовнішнього оцінювання, а також розгляд і з'ясування достовірності обставин і фактів, що дає можливість особі взяти участь у додатковій сесії зовнішнього оцінювання з певного предмета.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлено Законом України від 01.07.2014 р. N 1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон N 1556).
Положеннями ч. 1 ст. 4 цього Закону визначено, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету.
Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності. Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров'я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.
Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.
Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими освітніми потребами вищі навчальні заклади створюють їм необхідні умови для здобуття якісної вищої освіти.
Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних вищих навчальних закладах, якщо за станом здоров'я вони втратили можливість виконувати службові чи посадові обов'язки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується висновками медико-соціальної експертної комісії, та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до ст. 44 Закону N 1556 прийом на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти (ч. 1).
Умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до вищого навчального закладу (ч. 2).
Поза конкурсом до державних і комунальних вищих навчальних закладів особи зараховуються у випадках, передбачених законом. Не допускається вступ поза конкурсом для здобуття ступеня магістра чи доктора філософії (ч. 3).
Прийом на навчання для здобуття ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) здійснюється на основі повної загальної середньої освіти за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань і вмінь вступників та рівня їх творчих та/або фізичних здібностей з урахуванням середнього бала документа про повну загальну середню освіту та бала за особливі успіхи (призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів; призерам III етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук України) та/або за успішне закінчення підготовчих курсів вищого навчального закладу для вступу до цього вищого навчального закладу на природничо-математичні та інженерно-технічні спеціальності (ч. 4).
Як визначено положеннями ст. 45 Закону N 1556, зовнішнє незалежне оцінювання - це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою.
Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, використовується для прийому до вищих навчальних закладів на конкурсній основі. Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує вступникам з особливими освітніми потребами рівний доступ до зовнішнього незалежного оцінювання за місцем проживання (перебування) таких осіб. Будівлі, споруди та приміщення, в яких проводиться зовнішнє незалежне оцінювання, повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами та стандартами (ч. 1).
Перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та не пізніше ніж за 1,5 року до проведення зовнішнього незалежного оцінювання оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Об'єктивність зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується дотриманням єдиних вимог до процедур його проведення, підбором завдань відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання (ч. 2).
Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляються педагогічними, науковими, науково-педагогічними працівниками.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти не можуть виходити за межі навчальних програм загальної середньої освіти, затверджених відповідно до законодавства. Програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки одночасно із затвердженням переліку навчальних предметів та строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання за погодженням з громадськими об'єднаннями керівників вищих навчальних закладів. Порядок формування та використання банку завдань зовнішнього незалежного оцінювання визначається спеціально уповноваженою державною установою, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання (ч. 3).
Відкритість зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується шляхом повного і своєчасного інформування осіб, які бажають здобути вищу освіту, про програми, строки та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання, а також здійснення державного контролю та громадського спостереження за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання.
Положення про громадське спостереження за проведенням зовнішнього незалежного оцінювання затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч. 4).
За результатами проведення зовнішнього незалежного оцінювання з навчального предмета (предметів) особі видається сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч. 5).
Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться спеціально уповноваженою державою установою, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України. Спеціально уповноважена державна установа, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання, у частині науково-дослідницької, фінансово-господарської, міжнародної діяльності керується нормами законодавства, передбаченими для вищих навчальних закладів.
Педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам, які переходять на роботу у спеціально уповноважену державою установу, яка проводить зовнішнє незалежне оцінювання, час роботи в цій установі зараховується до відповідного педагогічного, науково-педагогічного або наукового стажу.
До проведення зовнішнього незалежного оцінювання можуть залучатися педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники та інші фахівці у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Для проведення зовнішнього незалежного оцінювання можуть використовуватися приміщення навчальних закладів державної та комунальної форми власності на безоплатній основі у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч. 6).
В свою чергу, як передбачено п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. N 630 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення N 630), Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2).
Відповідно до п. 3 Положення N 630 основними завданнями МОН є: 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій; 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Так, згідно до п. 4 Положення N 630 МОН відповідно до покладених на нього завдань: розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (пп. 2); здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (пп. 5); створює умови для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної і вищої освіти, інклюзивного навчання та освіти протягом життя, наукових ступенів та вчених звань (пп. 11); розробляє та затверджує умови прийому до навчальних закладів (пп. 19).
В свою чергу відповідно до п. 8 Положення N 630 МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Накази МОН, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Нормативно-правові акти МОН підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Отже, проаналізувавши наведені вище законодавчі положення, а також беручи до уваги доводи сторін у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо визнання незаконними та такими, що виходять за межі повноважень Міністерства освіти і науки України пп. 3 п. 1 розділу XI, п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу Х, а також пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, затвердженого наказом від 17.02.2015 р. N 156, у зв'язку із чим у задоволенні позову суд відмовляє.
Згідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як встановлено судом із тексту позовної заяви від 05.06.2015 р. N 826/10811/15, фактично у прохальній її частині позивач просить суд визнати незаконним та таким, що виходить за межі повноважень Міністерства освіти і науки України пп. 3 п. 1 розділу XI, п. 1 та пп. 3 п. 2 і п. 5 розділу X, а також пп. 2 п. 4 розділу XII Порядку роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання в 2015 році, затвердженого наказом від 17.02.2015 р. N 156, що не відповідає меті проведення зовнішнього незалежного оцінювання та положенням ч. 2 ст. 45 Закону України "Про вищу освіту", при цьому будь - яких інших уточнень позовних вимог після звернення із вказаною позовною заявою позивачем здійснено не було.
Таким чином, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, а також доводи сторін у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 2). Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч. 3). Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із чим стягнення судового збору на його користь судом у даній справі не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в інтересах якого діє мати ОСОБА_2, відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.
Головуючий, суддя Я. І. Добрянська
Судді:
С. І. Нагорянський
Є. В. Аблов