АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛИСТ
01.07.2011

Узагальнення
судової практики про застосування судами
Кіровоградської області кримінально-процесуального
законодавства при призначенні судових експертиз і
використання їх висновків у кримінальному судочинстві у 2010 році

Дане узагальнення проведено відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вихідний N 9-92/0/4-11 від 27 січня 2011 року з метою вивчення та аналізу судової практики про застосування судами Кіровоградської області кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві у 2010 році.

Вступ

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Виконання судами цих завдань вимагає, щоб постановлені судові рішення були законними й обґрунтованими, а це в свою чергу обумовлено правильним застосуванням норм матеріального і процесуального закону.

Для постановлення законного судового рішення необхідно щоб зібрані в ході досудового і судового слідства докази були оцінені в сукупності, і з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

У ст. 64 КПК України визначено поняття доказів у кримінальній справі, якими є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила ці діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці данні встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

З огляду на викладене, одним із джерел доказів у справі є висновок експерта.

Призначення і проведення експертиз в кримінальному судочинстві регулюється: статтями 75 - 77, 196 - 205, 310 - 312 КПК України, Законом України "Про судову експертизу" N 4038-XII від 25.02.94 року, відомчими правилами і інструкціями Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України з питань проведення експертизи, із яких найчастіше застосовується в практичній роботі Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 року N 53/5 (далі "Інструкція").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Отже, висновок експерта є найбільш кваліфікованою формою використання наукових, технічних та спеціальних знань у кримінальному судочинстві, який сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Ураховуючи значимість висновку експерта, як джерела доказу в кримінальному судочинстві, суди при розгляді справ використовуючи надані їм законом повноваження за клопотанням сторін або за власною ініціативою призначають експертизи.

Відповідно до Інструкції в експертних установах України за класифікацією по галузям знань проводяться наступні види експертиз: криміналістична (почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодійних і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів); ґрунтознавча; біологічна; екологічна із дослідження пестицидів; інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів; економічна; товарознавча; автотоварознавча; оціночна (у т. ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об'єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); експертиза охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча; судово-медична та судово-психіатрична.

Крім поділу експертиз на види існує їх класифікація за іншими ознаками. Так, за послідовністю проведення розрізняють: - первинну і повторну експертизу; - за об'ємом дослідження: основну і додаткову; - за кількістю експертів: одноособову і комісійну; - за характером знань, що використовуються: однорідну і комплексну.

Статистичні дані

За даними територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області у 2010 році судами області з постановленням вироків розглянуто 4146 кримінальних справ, із них по 153 кримінальним справам судами призначалися різні види експертиз, що становить 3,7 % від загальної кількості розглянутих справ.

Данні по кожному суду Кіровоградської області про кількість розглянутих кримінальних справ, кількості фактів призначення експертиз і відсоток справ по яким призначалися експертизи від загальної кількості розглянутих справ наведені в таблиці.

За результатами вивчення кримінальних справ та судової практики їх перевірки в апеляційному порядку можна констатувати, що при призначенні експертиз, використанні і оцінки їх висновків при постановленні судових рішень, в цілому суди Кіровоградської області дотримуються вимог КПК України, Закону України "Про судову експертизу" та Інструкції.

Разом з тим є окремі випадки, коли суди не дотримуються порядку призначення експертиз і допиту експерта, виносять не мотивовані постанови про призначення експертиз (у т. ч. додаткових, повторних, комплексних і комісійних), не завжди чітко і коректно формулюють питання, які виносяться на розгляд експертиз, а іноді перед експертами порушують питання правового характеру, вирішення яких віднесено до компетенції суду, також мають місце випадки невірного використання й оцінки висновків експертиз, а це як правило є наслідком скасування судових рішень при їх апеляційній перевірки.

1. Категорії справ та підстави призначення експертиз, у тому числі додаткової, повторної, комплексної та комісійної.

За змістом статей ст. ст. 75, 310, 312 КПК України і Інструкції первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше.

Додаткова експертиза призначається після розгляду висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

При цьому, висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, призначається нова експертиза, яка не є додатковою.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експерту, а проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експерту.

Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній галузі знань, а комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями різних галузей знань.

Як засвідчило вивчення кримінальних справ, суди Кіровоградської області дотримуючись до вимог ст. 260 КПК України забезпечують здійснення сторонами своїх прав і створюють необхідні умови для виконання ними їх процесуальних обов'язків, а тому як правило призначають експертизи (в т. ч. додаткові, повторні, комплексні та комісійні) за клопотанням сторін і лише в окремих випадках за власною ініціативою.

Із первинних експертиз судами найбільш часто призначалися: судово-медичні експертизи при розгляді справ про злочини, передбачені ст. 125 КК України і як правило за ініціативою суду (судді), а також амбулаторні судово-психіатричні експертизи і в більшості за ініціативою сторін, коли під час розгляду справи виявляються дані, які викликають сумнів щодо осудності підсудного.

Повторні експертизи (судово-автотехнічна, судово-медична, комісійна судово-психолого-психіатрична, судово-психіатрична) призначалися в основному за ініціативою сторін при розгляді справ про злочини, передбачені ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 162, ст. 123 КК України.

Додаткові експертизи (судово-медична, судово-криміналістична, комплексна судово-комп'ютерно-бухгалтерська, судово-товарознавча) також у більшості призначалася за ініціативою сторін при розгляді справ про злочини, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 186, ст. 304, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 162 КК України.

При цьому в постановах про призначення повторної або додаткової експертизи суди не завжди належно мотивують і обґрунтовують підстави їх призначення про що мова буде йти нижче.

а) З огляду на судову практику, вимоги ст. 64 КПК України, яка категорія справ, найбільш потребує призначення експертизи, що не є обов'язковими відповідно до ст. 76 КПК України.

У справах де об'єктом дослідження виступає людина і її функції, законодавець визначив за необхідне щоб такі дослідження проводилися обов'язково, а їх види перелічив у ст. 76 КПК України, а саме:

1) для встановлення причин смерті;

2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені статтею 155 КК України;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Питання про призначення експертизи в суді залежить від предмету і обсягу доказування у кожній конкретній справі. Як правило, кримінальні справи на розгляд суду надходять вже з проведеними тими чи іншими видами експертиз.

З огляду на судову практику, найбільш потребує призначення експертизи, що відповідно до ст. 76 КПК України не є обов'язковими по таким категоріям справ: - про злочини проти власності, про злочини у сфері службової діяльності, де предмет доказування вимагає проведення товарознавчих та бухгалтерсько-економічних експертиз.

Ураховуючи кількість об'єктів і значні об'єми експертних досліджень, що потребує тривалого часу, який обмежується строками досудового слідства, по таким категоріям справ органи досудового слідства не дотримуючись вимог ст. 65 КПК України як на доказ доведеності винності посилаються на акти ревізій, інвентаризацій або на довідки підприємств, установ та організацій про вартість викраденого, привласненого або розтраченого майна, що не зовсім правильно.

б) Яким установам призначались експертизи чи були випадки призначення експертизи особам, зазначеним у ч. 2 ст. 75 КПК України.

Відповідно до КПК України, Закону України "Про судову експертизу" і Інструкції експертизу ще можна класифікувати не тільки за видами, але й за місцем проведення на:

- експертизи, які проводяться в експертних державних спеціалізованих установах;

- експертизи, які проводяться в неекспертних державних установах.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" до експертних державних спеціалізованих установ належать:

- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Судові експерти, які працюють в експертних державних спеціалізованих установах мають відповідну кваліфікацію з певної спеціальності і внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана із проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Проте для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, відповідно до вимог ч. 2 ст. 75 КПК України та ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" експертами можуть призначатися особи, які не працюють в експертних установах і не занесені до Реєстру атестованих судових експертів, але мають необхідні знання для дачі висновку з досліджених питань.

Вивчення кримінальних справ свідчить, що суди Кіровоградської області дотримуючись вимог законодавства призначають експертизи, як правило експертам державних спеціалізованих експертних установ, з урахуванням зони обслуговування Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відділення якого є в м. Кіровограді, а також доручають їх проведення експертам установ і служб міністерства охорони здоров'я (Кіровоградське обласне бюро судово-медичних експертиз, Кіровоградська обласна психіатрична лікарня, Кіровоградський обласний наркологічний диспансер) і міністерства внутрішніх справ НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області.

Разом з тим за наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установах за зоною обслуговування, суди призначали експертизи і доручали її виконання експертам: Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Знам'янський міськрайонний суд), науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні УМВС в Одеській області (Долинський районний суд), Центру судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психоневрологічної лікарні (Долинський, Кіровоградський районні суди).

На рівні з цим в практиці судів Кіровоградської області у 2010 році було два випадки призначення і проведення експертиз особами, які не працюють в експертних установах і не занесені до Державного реєстру атестованих судових експертів, але які викликалися судами в якості експертів в порядку ч. 2 ст. 75 КПК України.

Водночас слід зазначити, що у зв'язку із незначною кількість таких випадків і відсутності практичного досвіду, суди при призначенні експертиз цим особам, нажаль не дотримувалися вимог статей 75, 310, 312 і глави 18 КПК України, ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" та Інструкції.

Так, Світловодський міськрайонний суд розглядаючи справу N 1-18 про застосування примусових заходів медичного характеру до Б. І. Д., після допиту останнього, поставив під сумнів висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи про необхідність застосування цих заходів.

Замість допиту експерта в порядку ст. 311 КПК України суд вирішив провести судово-психіатричну експертизу із допуском в якості експерта - лікаря психіатра, при цьому не урахувавши вимогу ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", що проведення судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими експертними установами.

Належно не встановивши особу лікаря психіатра (освіту, професію, категорію (кваліфікацію), наукову ступінь, місце роботи і таке інше), суд визнав його експертом. При цьому із протоколу судового засідання не зрозуміло, які роз'яснялися експерту права і за що його попереджалося про кримінальну відповідальність. До того ж, ще до початку судового засідання і до визнання експертом, суд надав можливість лікарю ознайомитися з матеріалами справи, що явно не узгоджується з вимогами статей 75, 310, 312 і глави 18 КПК України.

Без будь-якого дотримання вимог статей 75, 310, 312, 200 КПК України суд призначив, а експерт провів, якщо можливо назвати судово-психіатричну експертизу відносно Б. І. Д.

Крім того перед призначенням експертизи, суд учасникам процесу: прокурору, потерпілій і захиснику не надав можливості і не запропонував подати у письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити на вирішення експерта, відповідно до вимоги ст. 273 КПК України не видалився до нарадчої кімнати, і не виніс постанову про призначення експертизи.

З фіксацією в протоколі судового засідання запитань і відповідей, призначений судом експерт провів дослідження, за результатами якого зробив висновок, занесений в протокол, що Б. І. Д. не потребує застосування примусових заходів медичного характеру і не є суспільно-небезпечним.

На цьому судове слідство було закінчено, проведені дебати і суд видалився до нарадчої кімнати по виходу, відновив судове слідство і оголосив постанову про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно Б. І. Д., проведення якої доручив експертам Кіровоградської обласної лікарні (дана експертиза також призначена без дотримання вимог статей 310, 312 КПК України) і проведена не була.

Інший приклад. В ході розгляду кримінальної справи N 1-32 по обвинуваченню М. С. В. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України аналогічні процесуальні помилки допущені Олександрійським міськрайонним судом при призначенні експертизи особі-науковцю не працюючому в експертній установі.

Так, за клопотанням захисника судом призначена повторна судово-психіатрична експертиза, проведення якої доручено завідуючому кафедри психології Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка. При цьому суд не встановлював особу наукового працівника і його компетентність, оскільки останній в засідання не викликався. Дану особу суд не визнав експертом, не роз'яснив права, передбачені ст. 77 КПК України.

Сама експертиза призначена без дотримання вимог ст. 310 КПК України, оскільки перед винесенням постанови не з'ясовано ні у прокурора, ні у потерпілого і у підсудного які вони бажають поставити перед експертом питання, їм не запропоновано подати їх у письмовому вигляді.

Однак, слід зауважити, що по суті, суд прийняв правильне рішення і призначив повторну судово-психіатричну експертизу, оскільки висновок, що знаходився в матеріалах справи не відповідав вимогам ст. 200 КПК України і п. п. 4.12, 4.14 Інструкції так, як була відсутня дослідницька частина, що ставило його під сумнів як допустимий і належний доказ.

Між іншим учасники процесу і суд на це не звернули уваги, задоволено клопотання захисника мотивовано лише необхідністю призначення повторної експертизи особі, яка має більш високий фаховий рівень.

Після проведення експертизи, науковець до висновку долучив документи, які підтверджують його компетентність, зазначивши у висновку, що йому роз'яснені права, передбачені ст. 77 КПК України і попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КПК України.

Висновок суд оголосив, до справи не приєднав і незважаючи на це з його урахуванням, прокурор змінив обвинувачення М. С. В. із ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 123 КК України, а суд послався на нього у вироку.

2. Підстави та категорії справ, у яких допитувався експерт у суді, дотримання судом вимог ст. ст. 161, 311 КПК України.

Виконуючи функцію розгляду справ, суди повинні забезпечувати дотримання засад змагальності та диспозитивності, визначені у ст. 161 КПК України, зберігати об'єктивність і неупередженість, створювати сторонам обвинувачення та захисту необхідні умови для виконання своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих прав.

Однією із важливою складовою змагального процесу є рівність прав сторін, які беруть участь у судовому розгляді, закріплена у ст. 261 КПК України, у тому числі щодо подання доказів, участі в їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом.

Отже принципи змагальності і рівності сторін при розгляді кримінальних справ забезпечують суду можливість всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи, зважити всі докази, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Одним із способів дослідження доказів, яким відповідно до ст. 65 КПК України є висновок експерта, являється допит експерта в ході якого учасники процесу можуть отримати роз'яснення і доповнення до висновку.

Судова практика свідчить про те, що допит експерта, як правило у такому випадку відбувається на підставі ст. 296 КПК України, а саме за клопотанням сторін і з дотриманням вимог ст. 311 КПК України наступним чином :

- задовольнивши мотивоване клопотання сторони обвинувачення або захисту про допит експерта, який на досудовому слідстві проводив експертизу, після встановлення особи експерта, роз'яснення прав і обов'язків, передбачених ст. 77 КПК України, попередження про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, суд оголошує висновок, а потім учасникам процесу надає можливість задати експерту питання для роз'яснення або доповнення висновку. При цьому, питання експерту спочатку задає прокурор, потім потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі;

- особливістю допиту експерта в судовому засіданні є те, що питання, поставлені йому і відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання.

Як свідчать результати перевірки наданих кримінальних справ, суди Кіровоградської області дотримуючись принципів змагальності і рівності прав сторін, як правило за клопотанням учасників процесу надають їм можливість шляхом допиту експерта отримати роз'яснення або доповнення до висновку.

Разом з тим зустрічаються випадки, коли суди не дотримуються зазначених вимог: при надходженні клопотання про допит експерта не з'ясовують причину його допиту; експерта не попереджають про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України; до протоколу судового засідання не заносяться питання, поставлені експерту учасниками процесу; є також поодинокі випадки коли експерта з приводу проведеної експертизи допитують в якості свідка.

Так, в ході розгляду Кіровоградським районним судом кримінальної справи N 1-125 по обвинуваченню К. І. К. за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України, судом задоволено клопотання прокурора про допит експерта в якості свідка з приводу проведеної ним в ході досудового слідства експертизи.

Не дотримуючись вимог ст. 311 КПК України суд провів допит експерта наступним чином: експерта допитано в якості свідка, роз'яснені права свідка і попереджено про кримінальну відповідальність як свідка, судом не оголошувався висновок експертизи яку він проводив, питання поставлені експерту не занесені до протоколу судового засідання.

Також допит експерта в якості свідка з приводу проведеної ним експертизи мав місце у Світловодському міськрайонному суді при розгляді кримінальної справи N 1-167 по обвинуваченню К. А. О. за ч. 1 ст. 289, ст. 290 КК України.

Новоукраїнський районний суд при розгляді справи N 1-34 по обвинуваченню К. Д. М. за ч. 1 ст. 162 КК України перед допитом, попередив експерта про кримінальну відповідальність за ст. 386 КК України (перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушення їх до відмови від давання показань чи висновку).

Нажаль непоодинокими є випадки коли при допиті експерта суди не дотримуються вимог ст. 311 КПК України, а саме: не оголошують висновок експертизи, яку він проводив, питання поставлені експерту не заносяться до протоколу судового засідання.

Зазначене мало місце: у Ленінському районному суді м. Кіровограда при розгляді справи N 1-75 по обвинуваченню П. Ю. В. за ч. 1 ст. 286 КК України; у Знам'янському міськрайонному суді при розгляді справ N 1-20 по обвинуваченню О. Л. Ю. за ч. 1 ст. 115 КК України, N 1-230 по обвинуваченню Ш. О. Г. за ч. 1 ст. 122 КК України, N 1-39 по обвинуваченню Ш. В. С. за ч. 1 ст. 122 КК України; у Олександрійському міськрайонному суді при розгляді справ N 1-4 по обвинуваченню М. С. В. за ч. 1 ст. 122 КК України, N 1-216 по обвинуваченню Т. В. М. за ч. 1 ст. 121 КК України; у Компаніївському районному суді при розгляді справ N 1-137 по обвинуваченню Г. В. М. за ч. 1 ст. 309 КК України, N 1-43 по обвинуваченню М. Ю. В. за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 357 КК України; у Долинському районному суді при розгляді справи N 1-8 по обвинуваченню З. В. В. за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 389 КК України; у Гайворонському районному суді при розгляді справи N 1-74 по обвинуваченню Б. В. В. за ч. 1 ст. 122 КК України; у Новомиргородському районному суді при розгляді справи N 1-104 по обвинуваченню К. Т. І. за ч. 1 ст. 121 КК України; у Голованівському районному суді при розгляді справ N 1-87 по обвинуваченню Ф. В. А. за ч. 2 ст. 125 КК України, N 1-143 по обвинуваченню П. В. І. за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

3. Випадки повернення справ на додаткове розслідування через не проведення слідчими органами експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування із стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

У зв'язку із такою вимогою закону в судах Кіровоградській області склалася практика, що при можливості усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315 1 КПК України, а також поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування визнається неприпустимим.

На виконання і дотримання вимог ст. 281 КПК України націлює суди й Верховний Суд України у постанові Пленуму "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" N 2 від 11.02.2005 року.

Водночас коли неповноту або неправильність досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування і такі випадки не поодинокі.

Наприклад, у практиці судів Кіровоградської області мали місце випадки повернення кримінальних справ на додаткове розслідування у зв'язку із неповнотою та неправильністю досудового слідства, в тому числі й через порушення під час розслідування справи вимог кримінально-процесуального закону, які регламентують порядок призначення і проведення судових експертиз, оцінки і використання висновків, які суперечили один одному, а також через порушення прав обвинуваченого, передбачених ст. 197 КПК України при призначенні і проведенні експертизи, із за невідповідності висновків експерта вимогам ст. 200 КПК України та Інструкції.

Так, постановою Маловисківського районного суду від 07.06.2010 року кримінальна справа по обвинуваченню Ш. Ю. М. за ч. 2 ст. 286 КК України направлена прокурору на додаткове розслідування, окрім інших підстав зазначено, що висновки двох експертиз, проведених одним і тим же експертом суперечать один одному. Відповідно до першого висновку ДТП сталося з вини водія Ч. В. В., а згідно другого водій Ч. В. В. пересік осьову смугу, що заборонено, і в той же час зазначено, що він не мав технічної можливості попередити ДТП.

Крім того, в ході досудового слідства захисником підсудного заявлені клопотання про призначення повторної експертизи і про відвід експерту. Отримавши клопотання про відвід експерту, слідчий його не розглянув і призначив експертизу тому ж самому експерту, при цьому в порушення вимог ст. 197 КПК України не ознайомив обвинуваченого з постановою про призначення експертизи.

Ухвалою апеляційного суду від 17.08.2010 року постанова Маловисківського районного суду залишена без зміни.

Інший приклад. Органом досудового слідства при встановленні фактичних обставин справи і пред'явлення обвинувачення не ураховано висновки експертиз, що стало наслідком неповноти досудового слідства і призвело до направлення справи на додаткове розслідування.

Так, ухвалою апеляційного суду від 23.03.2010 року постанову Компаніївського районного суду від 27.01.2010 року якою кримінальну справу по обвинуваченню Ж. А. І. за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України направлено на додаткове розслідування, залишено без зміни. Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що крім іншого, в ході досудового слідства не встановлено способу проникнення в гараж, не дана належна оцінка зібраним у справі доказам. Оскільки, незважаючи на те, що Ж. А. І. в ході розслідування справи стверджував, що в гараж проник відкривши замок нігтем пальця руки, слідство не урахувало висновок криміналістичної експертизи, що таким способом відкрити замок неможливо.

Призначення, але без мотивоване не проведення в ході досудового слідства судово-психіатричної експертизи, коли її проведення згідно вимог ст. 76 КПК України було обов'язковим, також стало підставою для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Так, в ході розслідування кримінальної справи по обвинуваченню М. В. В. і Ч. М. С. за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України орган досудового слідства зібрав дані, які викликали сумнів щодо їх осудності, а тому обґрунтовано призначив відносно них судово-психіатричні експертизи, але не провів.

У зв'язку із неналежним дослідженням особи обвинувачених, Знам'янський міськрайонний суд постановою від 23.09.2010 року дану кримінальну справу повернув прокурору на додаткове розслідування.

Порушення, допущені при проведенні комплексної експертизи, які виразилися в тому, що експертиза проведена не повним складом експертів, яких призначено органом досудового слідства, до того ж в ході експертизи дослідження проведено не в повному обсязі, оскільки на вимогу експертів, слідство не надало всіх необхідних матеріалів, стало підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Так, постановою Новомиргородського районного суду від 19.02.2010 року кримінальну справу по обвинуваченню С. Л. Г. за ч. 2 ст. 367 КК України направлено прокурору на додаткове розслідування.

Залишаючи постанову суду без зміни, апеляційний суд в своїй ухвалі від 17.08.2010 року виходив з того, що в основу обвинувачення С. Л. Г. положено висновок комплексної судово-будівельної експертизи, який не можна вважати повним, оскільки органом досудового слідства до проведення експертизи залучалися експерти Кіровоградського відділення ОНДІСЕ і спеціалісти Кіровоградського проектно-дослідного інституту "Кіровоградагропромпроєкт". Однак, спеціалісти останньої установи з невідомих причин участь у проведенні експертизи не приймали. Клопотання експертів про надання додаткових матеріалів органом досудового слідства виконано не повному обсязі. У висновку наведено 10 вірогідних причин обвалу будівлі, однак не встановлено їх співвідношення.

Наведені порушення при проведенні експертиз, наслідком яких є направлення справ на додаткове розслідування непоодинокі.

Так, наприклад, постановою від 28.09.2010 року Петровський районний суд направив на додаткове розслідування кримінальну справу по обвинуваченню Л. Г. М. та К. Г. І. за ч. 3 ст. 365 КК України. Суд виходив із того, що слідством не встановлено суму збитків, завдану перевищенням службових повноважень, оскільки у справі є висновок товарознавчої експертизи, яким визначена вартість майна 135900 грн. Однак, із дослідницької частини висновку встановлено, що експерт майно не оглядав, а його вартість визначена порівняльним методом, а тому є ймовірною. Експерт торгівельно-промислової палати визначив вартість цього ж майна в сумі 64830 грн. У зв'язку з тим, що висновки експертиз суперечать один одному, у суду виникла необхідність провести повторну експертизу, але для її проведення орган досудового слідства не надав технічну документацію на майно.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду і ухвалою від 07.12.2010 року залишив постанову без зміни.

Інший приклад, коли невідповідність висновку експерта вимогам ст. 200 КПК України і Інструкції, а також проведення експертизи не належною особою, висновки якої ґрунтується на підроблених документах стало наслідком направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Так, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 09.03.2010 року постанову Онуфрієвського районного суду від 22.01.2010 року якою кримінальну справу по обвинуваченню К. (Н.) В. А. за ч. 2 ст. 364, ст. 221, ч. 1 ст. 172, ч. 3 ст. 365 КК України направлено на додаткове розслідування залишено без зміни. Колегія суддів виходила із того, що крім іншого судом першої інстанції встановлено, що висновки судово-економічної експертизи з приводу хто є власником дослідженого майна суперечливі, у них відсутня описова частина. Судово-бухгалтерська експертиза проведена неналежною особою - аудитором, яка не атестована і не внесена до Державного реєстру судових експертів і як встановлено судом, висновки цих експертиз ґрунтуються на підроблених документах.

4. Випадки скасування судових рішень через порушення вимог кримінально-процесуального закону, які регламентують порядок призначення судових експертиз і використання їх висновків, права сторін на отримання роз'яснень по цим висновкам.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на додаткове розслідування у випадках:

1) коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови;

2) якщо є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред'являлося, якщо з цих підстав подана апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;

3) якщо є підстави для застосування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слідством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування примусових заходів виховного характеру;

4) якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання, досудового чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

З огляду на вимоги кримінально-процесуального закону, якщо при перевірці вироків (постанов) в апеляційному порядку, виявляються істотні порушення кримінально - процесуального закону, а також однобічність або неповнота дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні вирок (постанова) суду підлягає скасуванню, а справа направленню прокурору на додаткове розслідування.

Як свідчать матеріали вивчення, з цих вимог закону не є виключень у судовій практики перегляду справ в апеляційному суді Кіровоградської області.

Наприклад, у зв'язку з виявленням істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, а саме: порушення права обвинуваченого на захист із-за неналежної оцінки органом досудового слідства, а при розгляді справи і судом висновку судово-психіатричної експертизи, вирок скасовано, а справа повернута прокурору на додаткове розслідування.

Так, вироком Бобринецького районного суду від 29.10.2009 року визнано винним і засуджено Г. В. В. за ст. 297 КК України.

Ухвалою апеляційного суду від 12.01.2010 року вирок скасовано, справу направлено прокурору на додаткове розслідування, оскільки згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, участь захисника на досудовому і судовому слідстві згідно вимог ст. 45 КПК України була обов'язковою, а справа відносно Г. В. В. розслідувана і розглянута судом без участі захисника.

Інший приклад, коли вже суд не дав належної оцінки висновку експертизи, що призвело до істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону у зв'язку з цим вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Так, ухвалою апеляційного суду від 18.05.2010 року вирок Бобринецького районного суду від 10.02.2010 року відносно Б. Р. С. засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд так, як судом не ураховано і неправильно оцінено висновок судово-психіатричної експертизи та прийнята відмова підсудного Б. Р. С. від захисника тоді, коли згідно ст. 45 КПК України його участь при розгляді справи була обов'язкова.

Вирок суду скасовано, справу направлено на додаткове розслідування, оскільки в ході розслідування справи зібраним доказам, в тому числі й висновкам експертиз, слідчим не дано належної оцінки в їх сукупності, що призвело до однобічності та неповноти досудового слідства.

Так, вироком Новгородківського районного суду від 22.03.2010 року визнано винним і засуджено Б. С. І. за ч. 1 ст. 121 КК України.

Ухвалою апеляційного суду від 01.06.2010 року вирок скасовано, кримінальну справу направлено прокурору на додаткове розслідування, оскільки разом з іншим також при апеляційному розгляді встановлено, що потерпілого Р. О. А. доставлено в Новомиргородську ЦРЛ з проникаючим пораненням черевної порожнини, де прооперовано, а потім направлено в обласну лікарню. В ході повторній операції виявлено, що при наданні медичної допомоги Р. О. А. завдано ушкодження тонкого кішківника. Однак, органом досудового слідства Б. С. І. інкриміновано ушкодження заподіяні ним і ті, що спричинені при наданні медичної допомоги.

До того ж розмір і форма проникаючих поранень у потерпілого не відповідає формі і розміру леза ножа, який вилучено у Б. С. І., що об'єктивно підтверджено показаннями експерта.

5. Проблемні, спірні питання, які виникають при дослідженні експертного висновку та його оцінці. Дотримання судом вимог ст. 67 КПК України у випадку коли в справі з одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, по яким надано різні висновки.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно ст. 67 КПК України він не має наперед встановленої сили і переваги над іншими доказами, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

З огляду на викладене слід зазначити, що застосування спеціальних знань і науковість, не надає висновку експерта наперед встановленої сили. Навпаки, висновок експерта має однакове процесуальне значення в порівнянні з іншими доказами, не є обов'язковим для суду, але як вимагає ст. 75 КПК України, незгода з ним повинна бути мотивована в ухвалі (постанові) або вироку.

Зазначена вимога закону розповсюджується і на випадки, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз (в т. ч. комплексна, комісійна, додаткова або повторна), суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження.

При цьому не повинна віддаватися перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Перевіряючи й оцінюючи висновок експерта суд повинен з'ясувати:

- чи додержано вимоги закону при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на поставленні питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та висновком експертизи;

- обґрунтованість висновку експерта та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З інформації, наданої судами Кіровоградської області вбачається, що при досліджені доказів у тому числі й експертних висновків, їх оцінки, навіть коли в справі з одного й того ж предмету проведено декілька експертиз, по яким надано різні висновки, у них проблем майже не виникає.

Натомість вивченням матеріалів судової практики вбачається, що все ж такі в судах при дослідженні доказів та їх оцінки, зокрема висновків експертів є проблеми, про що яскраво свідчать скасовані вироки під час їх апеляційного перегляду з направленням справ на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.

Наприклад, при розгляді справи і постановлені рішень, суди не завжди дають належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, в тому числі й висновкам експертиз, які між собою і зібраними доказами, не узгоджуються, є випадки коли висновки експерта з одного й того ж предмету дослідження, суперечать один одному, але суди не мотивують чому з висновком одної експертизи погоджуються, а іншої відкидають.

Так, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2009 року застосовано до Ж. В. В. примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Ухвалою апеляційного суду від 23.03.2010 року постанову скасовано, справу направлено на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Показання Ж. В. В. з приводу спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, спростовуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якого весь комплекс тілесних ушкоджень у потерпілої не міг утворитися за обставин викладених ним.

До того ж слідчим у Ж. В. В. вилучено шапку і куртку, при проведенні судово-медичної експертизи на шапці вилучено 4 зрізаних волосини людини, а на куртці виявлені сліди крові. Однак, згідно протоколу виїмки у Ж. В. В. вилучено шапку синього кольору, а експертам на дослідження надана шапка чорного кольору. Матеріали справи свідчать, що на голові трупа потерпілої колото-різаних ран немає, а тому не з'ясовано, як на шапку попало зрізане волосся. Сліди крові на куртці Ж. В. В. незначні, а при допиті експерт показав, що в момент заподіяння тілесних ушкоджень, особа, що їх наносила повинна була сильно забруднитися кров'ю потерпілої, а на штанах Ж. В. В. крові не виявлено. Висновком експерта статеву належність крові на змиві з його черевика не встановлено, разом з тим зазначено, що слід взуття, виявлений під час огляду місця події не співпадає з підошвою черевика Ж. В. В.

Інший приклад. При розгляді справи по обвинуваченню О. В. С. за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України Добровеличківський районний суд також належно не оцінив висновки первинної і повторної судово-економічної експертиз, не звернув уваги на їх суперечності, а також на невідповідність сум збитків, зазначених у висновках цих експертиз і сум, зазначених в обвинуваченні, постановив не мотивований вирок, наслідком стало його скасування ухвалою апеляційного суду від 29.06.2010 року з направленням справи на додаткове розслідування.

Немотивована незгода суду з висновком експертизи, який не суперечив зібраним у справі доказам, а навпаки узгоджувався з ним стало наслідком визнання судового слідства однобічним, неповним і необ'єктивним, що призвело до скасування вироку Кіровоградського районного суду від 26.04.2010 року, яким виправдано С. А. В. за ч. 1 ст. 125 КК України.

Скасовуючи даний вирок і повертаючи справу на новий судовий розгляд, апеляційний суд в ухвалі від 24.06.2010 року зазначив, що у вироку суд оцінив лише показання підсудної, потерпілого, свідків, але не дослідив і не дав оцінку висновку судово-медичної експертизи, згідно якого у потерпілого виявлені тілесні ушкодження, які могли утворитися за обставин, викладених у скарзі.

З аналогічних підстав ухвалою апеляційного суду від 14.12.2010 року скасовано вирок Маловисківського районного суду від 31.08.2010 року відносно П. С. В., якого визнано не винним і виправдано за ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому скасовуючи вирок, колегія суддів крім іншого зазначила, що судом не дано оцінки і не вжито заходів по усуненню суттєвих протиріч у висновках судово-медичних експертиз, а також не мотивовано чому за основу взято одні висновки і відкинуто інші.

Зібрані у справі докази повинні оцінюватися в їх сукупності, сам по собі висновок експертизи не може бути покладеним в основу обвинувального вироку, без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, у тому числі й доводів підсудного на свій захист. Не урахування цих вимог кримінально-процесуального закону призвело до скасування вироку.

Так, 11.11.2009 року Маловисківський районний суд визнаючи М. С. С. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в основу вироку поклав докази, які на його думку доводять винуватість підсудного у його вчиненні, а саме: - рапорт чергового; - протокол огляду місця події; - протокол відтворення обстановки і обставин події; - висновок судово-медичної експертизи; - висновок судово-психіатричної експертизи, показання свідків.

Однак, як зазначив апеляційний суд в ухвалі від 19.01.2010 року, якою цей вирок скасовано, наведені докази, в тому числі і висновки експертиз об'єктивно не спростовують послідовні показання М. С. С. про його непричетність до вчиненого злочину, які не перевірені ні судом, ні органом досудового слідства. До того ж на трупі потерпілого виявлені тяжкі тілесні ушкодження, але органом досудового слідства не встановлено механізм їх утворення. При огляді місця злочину виявлені сліди взуття, які згідно висновку експертизи залишені не низом підошви взуття, вилученого у М. С. С., також не дана оцінка, що на підсудному, його одязі слідів крові не виявлено.

6. Акт судово-медичного обстеження як доказ в кримінальному судочинстві

У статті 65 КПК України чітко визначено поняття доказів у кримінальний справі та їх джерел.

При цьому перелік джерел доказів, наведений у ч. 2 ст. 65 КПК України є вичерпним і не містить посилання на акт судово-медичного обстеження, як доказ у кримінальний справі. Тим більш, що ст. 76 КПК України встановлено випадки обов'язкового призначення експертизи. Не призначення у передбачених цією статтею випадках судово-медичної експертизи є істотною неповнотою або неправильністю, які можуть бути підставами для скасування судового рішення з направленням справи на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.

Вивченням кримінальних справ, які аналізувалися у тому числі й переглянутих в апеляційному порядку, а також наданої судами інформації можна констатувати, що при розгляді справ суди Кіровоградської області в основному дотримуються вимог ст. ст. 65, 76 КПК України і не використовують як доказ у кримінальних справах акти судово-медичного обстеження. Данні акти використовуються як підстави до порушення суддями кримінальних справ за скаргами приватного обвинувачення, але у подальшому відповідно до ст. 76 КПК України суди призначають судово-медичні експертизи, а їх висновки використовують як доказ при встановленні фактичних обставин справи і постановленні судових рішень.

7. Висновок спеціаліста у контексті ст. ст. 65, 66 КПК України та можливість його використання у кримінальному судочинстві.

Згідно чинного законодавства спеціаліст здійснює свою діяльність під контролем та керівництвом суду і у відповідності до вимог статті 270-1 КПК України викликається в судове засідання через керівника підприємства, установи чи організації, де він працює. В ході судового слідства спеціаліст використовує свої спеціальні знання і навики для сприяння суду у досліджені доказів, звертає увагу на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при розгляді справи.

За даними судів Кіровоградської області висновки спеціалістів при постановленні судових рішень не використовувалися.

8. Якість ухвал (постанов) про призначення експертизи, правильність формулювання питань, поставлених на вирішення експерта, а також належність обґрунтування необхідності призначення експертизи, у т. ч. додаткової, повторної, комісійної, комплексної.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону у разі, якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне під час судового розгляду справи, суд повинен з'ясувати можливість її проведення в судовому засіданні, а це значить, що її призначення повинно здійснюватися з додержанням вимог ст. ст. 310, 312, 273 КПК України із виконанням наступних дії:

- з'ясувати обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;

- запропонувати учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;

- оголосити ці питання, а також питання, запропоновані судом;

- вислухати думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;

- видалитися у нарадчу кімнату, де остаточно визначити коло питань, які будуть винесені на вирішення експертизи, при цьому виключити ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, і винести ухвалу (постанову) про її призначення;

- по виходу із нарадчої кімнати, оголосити в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи, вручити або направити її копію експертові;

- залежно від тривалості експертних досліджень і складності справи суд може оголосити перерву, або відкласти слухання справи, або продовжити судове слідство і досліджувати інші докази;

- після проведення експертизи, оголосити висновок експерта та приєднати його до справи.

У КПК України та Інструкції визначені вимоги до ухвали (постанови) суду про призначення експертизи.

Так, відповідно до ст. 273 КПК України ухвала (постанова) суду про призначення експертизи повинна бути складена як окремий документ з наведенням мотивів прийнятого рішення про призначення експертизи та чітким викладенням питань, що стосуються предмета дослідження, має бути зазначено, які подані учасниками судового розгляду питання і з яких мотивів їх відхилено.

В ухвалі (постанові) про призначення додаткової експертизи необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.

В ухвалі (постанові) про призначення комплексної експертизи зазначаються її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а в разі участі в її проведенні особи, яка не працює в експертній установі, - також прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, місце роботи, адреса цієї особи, інші дані. У разі якщо проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи.

Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною визначається експертна установа.

Висновок експерта повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 200 КПК України, Законі України "Про судову експертизу" та Інструкції.

Так, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання.

Аналіз судової практики засвідчив, що суди Кіровоградської області в основному дотримуються вимог кримінально-процесуального закону при призначенні експертиз (в т. ч. додаткових, повторних, комісійних і комплексних), при цьому в постановах (ухвалах) мотивують підстави їх призначення, на розгляд експертів ставлять питання, які входять до їх компетенції.

Проте є випадки, коли при призначенні експертиз вище наведені норми судами не дотримуються, підстави призначення експертиз (у т. ч. додаткової, повторної, комісійної та комплексної) належно не мотивуються, на вирішення експерту ставляться правові питання, вирішення яких віднесено до компетенції суду, в постановах (ухвалах) про призначення експертиз зазначають, що на період проведення експертиз розгляд справи зупиняється. При цьому, не всі суди усвідомлюють процесуальні підстави зупинення провадження по справі, трапляються поодинокі випадки, коли для винесення постанов про призначення експертизи, суди не видаляються до нарадчої кімнати.

Наприклад, Ленінський районний суд м. Кіровограда при розгляді справи 1-75 по обвинуваченню П. Ю. В. за ч. 1 ст. 286 КК України призначив повторну автотехнічну експертизу, тоді як захисник клопотав про призначення додаткової автотехнічної експертизи, при цьому клопотання заявлено з порушенням вимог ст. 312 КПК України, оскільки не зазначено підстави для проведення додаткової експертизи, не викладені вихідні дані, необхідні для проведення такого виду експертизи.

У постанові суду про призначення повторної автотехнічної експертизи не вмотивовано підстави її призначення і чому відхилено клопотання захисника про призначення додаткової експертизи (фактично експертиза проведена безпідставно, оскільки висновки експерта з поставлених питань були в матеріалах справи).

Провадження у справі на період проведення експертизи зупинено, а після проведення експертизи і отримання висновку, провадження по справі не відновлено, розпочато як би заново, а саме : оголошено склад суду, вирішено питання про відводи, учасникам процесу роз'яснені права, вирішені клопотання, а потім суд перейшов до дослідження матеріалів справи, але як вимагає ст. 312 КПК України, висновок експертизи не оголошено і не долучено до матеріалів справи.

При цьому в основу вироку суд поклав докази, які досліджував до зупинення провадження у справі, а також висновок повторної експертизи, який не долучено до справи.

Належно не обґрунтовано і не вмотивовано призначення повторної експертизи Маловисковським районним судом при розгляді справи N 1-7 по обвинуваченню М. В. М. за ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того суди не тільки належно не мотивують призначення експертиз, але й на їх розгляд ставлять питання правового характеру.

Так, наприклад Вільшанський районний суд при розгляді справи N 1-78 по обвинуваченню К. Т. С. за ч. 1 ст. 309 КК України, К. М. В. за ч. 2 ст. 307 КК України за клопотанням прокурора призначив судово-психіатричну експертизу. На розгляд експертів крім інших поставлене питання правового характер: Чи осудний, обмежено осудний, чи неосудний К. М. В.?

Такі ж помилки допущені: Знам'янським міськрайонним судом при розгляді справи N 1-199 по обвинуваченню Є. С. І. та Г. А. А. за ч. 3 ст. 185 КК України; Світловодським міськрайонним судом при розгляді справи N 1-78 по обвинуваченню Б. А. Т. за ч. 1 ст. 129 КК України; Голованівським районним судом при розгляді справи N 1-34 про застосування до Шевчука П. П. примусових заходів медичного характеру.

Вимоги ст. 76 КПК України, згідно яких експертиза призначається обов'язково для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень, не зовсім усвідомлюють у Маловисківському районному суді.

Так, при розгляді справи N 1- 17 по обвинуваченню Р. С. В. за ч. 2 ст. 125 КК України у постанові про призначення експертизи, замість питань по встановленню тяжкості, характеру тілесних ушкоджень, механізму і строку їх утворення, суд на розгляд експерту поставив лише питання: Чи можуть тілесні ушкодження отримані Б. Л. М. відноситися до категорії - легкої тяжкості? Чи можуть тілесні ушкодження отримані Б. Л. М. привести до короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності?

До того ж судово-медичну експертизу суд призначив за письмовим клопотанням представника потерпілої, але його не оголосив, у постанові про призначення експертизи взагалі не урахував питанні, які пропонував на розгляд експертизи представник потерпілої.

Задачею судово-психіатричної експертизи є встановлення психічного стану підсудного, якщо є об'єктивні підстави сумніватися у стані його психічного здоров'я. З урахуванням задач при проведенні судово-психіатричної експертизи повинні ставитися питання наприклад: Чи страждає підсудний психічним захворюванням, і якщо так, то яким саме? Не відмічалися у підсудного в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння ознак будь-якого тимчасового хворобливого стану розладу психічної діяльності, і чи міг він усвідомлювати свої дії і керувати ними? Чи не потребує підсудний застосування примусових заходів медичного характеру і якщо так, то яких саме? і таке інше.

Тому постановка судами на розгляд експертів питання: Чи страждає підсудний розладом душевної діяльності, є не коректною з точки зору предмету і задач, які вирішує дана експертиза.

Такі помилки мали місце при призначенні судово-психіатричних експертиз: Ленінським районним судом м. Кіровограда при розгляді справи N 1-234 по обвинуваченню М. О. М. за ч. 2 ст. 185 КК України; Світловодським міськрайонним судом при розгляді справи N 1-78 за обвинуваченням Б. А. Т. за ч. 1 ст. 129 КК України.

Тому що б уникнути складнощів та непорозумінь при постановки перед експертами питань раджу використовувати "Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", які містяться додатком до Інструкції де визначені задачі які вирішує та чи інша експертиза і наведено орієнтовний перелік вирішуваних нею питань.

В постановах про призначення експертиз немає посилання на статі кримінально-процесуального закону, якими визначається порядок проведення експертиз в суді, а саме на ст. ст. 310, 312 КПК України.

Так, Бобринецький районний суд при розгляді справи N 1-20 по обвинуваченню В. В. П. за ч. 2 ст. 125 КК України призначив судово-медичну експертизу, але у постанові не послався на ст. 310 КПК України.

Такі ж недоліки допущені при винесенні постанов про призначення експертиз: Бобринецьким районним судом справа N 1-57 по обвинуваченню М. В. В. за ч. 1 ст. 286 КК України; Маловисківським районним судом справа N 1-6 по обвинуваченню Рубана О. В. за ч. 1 ст. 121 КК України; Кіровоградським районним судом справа N 1-125 по обвинуваченню К. І. К. за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України, Вільшанським районним судом справа N 1-18 по обвинуваченню К. Т. С. за ч. 1 ст. 309 КК України, К. М. В. за ч. 2 ст. 307 КК України, цим же судом по справі N 1-63 по обвинуваченню В. С. А. за ч. 3 ст. 185 КК України; Компаніївським районним судом справа N 1-43 по обвинуваченню М. Ю. В. за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 357 КК України; Долинським районним судом справа N 1-80 по обвинуваченню І. О. В. за ч. 2 ст. 125 КК України; Новгородківським районним судом справа N 1-2 по обвинуваченню І. О. В. за ч. 2 ст. 125 КК України.

Кіровоградський районний суд по справі N 1-136 по обвинуваченню С. А. В. за ч. 1 ст. 125 КК України в постанові про призначення судово-медичної експертизи, керувався статтею 57 ЦПК України.

Закон вимагає що б в ухвалі (постанові) про призначенні експертизи було чітко визначено якій експертній установі доручено її проведення і порядок її виконання. Нечітке визначення цих питань призводить до непорозумінь в частині її виконання.

Так, Олександрійським міськрайонним судом при розгляді справи N 1- 234 по обвинуваченню П. П. П. за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України призначена судово-наркологічна експертиза, виконання постанови суд доручив начальнику слідчого відділення, а проведення експертизи комісії лікарів Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру.

Слідчий, який розслідував справу, замість забезпечення доставки підсудного в м. Кіровоград для проведення експертизи, від свого імені виніс постанову про призначення судово-наркологічної експертизи, проведення якої доручав комісії лікарів Олександрійського наркологічного диспансеру.

На підставі постанови слідчого, а не суду комісія лікарів Олександрійського наркологічного диспансеру провела експертизу, висновок якої суд не долучив до справи.

Окремо хотілось би зупинитися на таких процесуальних поняттях, що зустрічаються в ухвалах (постановах) суду про призначення експертиз, як : - відкладення розгляду справи; - зупинення розгляду справи;- перерва у розгляді справи.

Статтею 280 КПК України передбачено випадки при яких розгляд справи відкладається, а коли розгляд справи зупиняється.

Так, коли справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні в зв'язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб або в зв'язку з необхідністю витребувати нові докази, суд відкладає розгляд справи. У разі відкладення розгляду справи на підготовчій стадії, наступний розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо розгляд справи відкладено на стадії судового слідства у зв'язку з призначенням експертизи, після отримання висновку судове слідство продовжується.

Іноді суди у зв'язку із призначенням експертизи, протокольно оголошують перерву в розгляді справи до отримання висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 280 КПК України судовий розгляд справи може бути зупинений лише у випадках: коли підсудний ухиляється від суду або коли він захворів на психічну або іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає розгляд справи.

Якщо відпали підстави для зупинення розгляду справи, передбачені ч. 2 ст. 280 КПК України розгляд справи відновлюється шляхом винесення судом мотивованої постанови (ухвали) про відновлення судового слідства.

Отже, з огляду на викладене слід зазначити, що кримінально-процесуальним законом у разі призначення експертизи в суді зупинення розгляду справи не передбачено.

Тому слід визнати правильною практикою тих судів, які у зв'язку із призначенням експертизи в ухвалі (постанові) або протоколі судового засідання зазначають про відкладення розгляду справи або перерву в її розгляді до отримання висновку.

Разом з тим, слід зазначити, що суди не тільки при призначенні експертиз не дотримуються вимог ст. 280 КПК України і зупиняють розгляд справи, але й після отримання висновку не відновлюють зупинений розгляд справи, проводять судові засідання, при цьому не долучають до матеріалів справи висновок експертизи, але його використовують при постановленні судових рішень.

Викладені недоліки виявлені в ході вивчення матеріалів кримінальних справ : у Ленінському районному суді м. Кіровограда при розгляді справи N 1-75 по обвинуваченню П. Ю. В. за ч. 1 ст. 286 КК України; у Бобринецькому районному суді при розгляді справи N 1-19 по обвинуваченню П. О. П. за ч. 1 ст. 125 КК України, при розгляді справи N 1- 3 по обвинуваченню Ф. В. М. та В. М. В. за ч. 1 ст. 125 КК України; у Маловисківському районному суді при розгляді справи N 1-17 по обвинуваченню Р. С. В. за ч. 2 ст. 125 КК України; у Вільшанському районному суді при розгляді справи N 1-18 по обвинуваченню К. Т. С. за ч. 1 ст. 309 КК України, К. М. В. за ч. 2 ст. 307 КК України, при розгляді справи N 1-63 по обвинуваченню В. С. А. за ч. 3 ст. 185 КК України; у Новгородківському районному суді при розгляді справи N 1-2 по обвинуваченню І. О. В. за ч. 2 ст. 125 КК України.

Також слід зазначити, що ст. 347 КПК України визначені судові рішення на які може бути подана апеляція, а саме:

- на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами:

- на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами;

- на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

- на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

- на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК України.

Отже кримінально-процесуальним законом під час розгляду справи по суті не передбачено оскарження в апеляційному порядку постанов про призначення експертиз.

Вивченням матеріалів кримінальних справ встановлено, що суди Кіровоградської області в основному правильно застосовують ст. 347 КПК України. Однак, в Маловисківському районному суді є випадок (справа N 1-17 по обвинуваченню Р. С. В. за ч. 2 ст. 125 КК України), коли суд в постанові про призначення експертизи вказав, що постанова в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до апеляційного суду на протязі 15 діб.

Указуючи на це, суд не урахував, що діючим кримінально-процесуальним законом не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал (постанов) суду про зупинення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 273 КПК України при розгляді справи по суті ухвала (постанова) суду про призначення експертизи виноситься в нарадчій кімнаті і викладається у виді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Вимоги даної норми, як свідчать матеріали перевірки суди Кіровоградської області дотримуються, але є поодинокі випадки, коли при винесенні постанов про призначення експертиз, суд до нарадчої кімнати не видаляється.

Так, Бобринецький районний суд при розгляді справи N 1-18 по обвинуваченню К. В. М. за ч. 2 ст. 125 КК України для винесення постанови про призначення експертизи до нарадчої кімнати не видалявся.

Аналогічні помилки допущені: цим же судом при розгляді справи N 1- 3 по обвинуваченню Ф. В. М. та В. М. В. за ч. 1 ст. 125 КК України, а також Новомиргородським районним судом при розгляді справи N 1-104 по обвинуваченню К. Т. І. за ч. 1 ст. 121 КК України.

Після проведення судом експертизи, висновок потрeбує оцінки в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами з метою повного, всебічного і об'єктивного встановлення фактичних обставин справи та постановлення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.

Загалом суди Кіровоградської області діють таким чином і використовують зібрані у справі докази, в тому числі й оцінюють висновки експертиз.

Про те трапляються поодинокі випадки, коли суди неправильно оцінюють висновки призначених ними експертиз, безпідставно і не мотивовано їх відкидають, що викликає риторичне питання, а навіщо у такому разі ці експертизи проводилися?

Так, наприклад, Бобринецьким районним судом при розгляді справи N 1-57 по обвинуваченню М. В. В. за ч. 1 ст. 286 КК України проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, згідно висновку якої через психічні вади, він не міг самостійно реалізувати своє право на захист, а тому відповідно до вимог ст. 45 КПК України участь захисника обов'язкова.

В ході досудового слідства захисник участі не приймав, чим грубо порушено право підсудного на захист, а за таких обставин дану кримінальну справу суд повинен був направити прокурору на додаткове розслідування.

Проте суд не направив прокурору справу на додаткове розслідування, призначив М. В. В. захисника, розглянув справу і постановив відносно нього вирок (дана справа в апеляційному порядку не перевірялася).

Вільшанським районним судом допущені аналогічні недоліки при розгляді справи N 1-18 по обвинуваченню К. Т. С. за ч. 1 ст. 309 КК України і К. М. В. за ч. 2 ст. 307 КК України проведено амбулаторно судово-психіатричну експертизу, згідно висновку якої через психічні вади К. М. В. не міг самостійно реалізувати своє право на захист, а тому відповідно до вимог ст. 45 КПК України участь захисника обов'язкова.

В ході досудового слідства захисник участі не приймав, чим грубо порушено право підсудного К. М. В. на захист, а за таких обставин дану кримінальну справу суд повинен був направити прокурору на додаткове розслідування.

Проте суд не направив прокурору справу на додаткове розслідування, призначив К. М. В. захисника, навіть не розпочав судове слідство заново, провів дебати і постановив вирок (дана справа в апеляційному порядку не перевірялася).

З огляду на викладене, з метою недопущення в подальшому виявлених недоліків, за результатами проведеного узагальнення пропоную:

1. Дане узагальнення надіслати до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

2. Обговорити узагальнення на засіданні судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області.

3. Копію узагальнення надіслати до місцевих судів Кіровоградської області для вивчення і обговорення з метою недопущення у подальшому виявлених недоліків.

4. З метою підвищення кваліфікаційного рівня, рекомендувати суддям місцевим судів Кіровоградської області ще раз вивчити та обговорити на нарадах нормативні акти, які регламентують порядок призначення експертиз в суді, а саме: статті 75 - 77, 196 - 205, 310 - 312 КПК України, Закон України "Про судову експертизу" N 4038-XII від 25.02.94 року, Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджену наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року N 53/5, а також пленум Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" N 8 від 30.05.97 року.

5. Головам місцевих судів Кіровоградської області про виконання п. п. 3 - 4 пропозицій, викладених в даному узагальненні до 20.04.2011 року направити письмові повідомлення на ім'я секретаря судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області.

Секретар судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Кіровоградської області О. П. Драний

Узагальнення виконав:

Суддя апеляційного суду Кіровоградської області С. М. Деревінський

Документи що посилаються на цей