ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12.11.2014 N К/800/19867/14
Про визнання протиправним та
скасування рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Стрелець Т. Г., суддів - Голяшкіна О. В., Зайця В. С., секретаря судового засідання - Романишин О. Р. (за участю представників: від позивача - К. С. В., довіреність [...], від відповідача - Б. Т. М., довіреність [...]), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі N 818/8379/13-a за позовом приватного виробничого підприємства "Вибір" до Сумської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:
В жовтні 2013 року приватне виробниче підприємство "Вибір" (далі по тексту ПВП "Вибір") звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів, яким просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18.10.2013 року N 805130000/2013/000179/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.10.2013 р. N 805130000/2013/00192.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі N 818/8379/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі N 818/8379/13-а постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з протиправності рішень Сумської митниці Міндоходів, оскільки останньою не зазначено обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів в підтвердження заявленої позивачем в митній декларації митної вартості товару. Також митним органом не було обґрунтовано неможливість застосування послідовно другорядних методів визначення митної вартості товарів з проведенням консультацій, отже застосування резервного методу визначення митної вартості є помилковим.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Сумська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм статей 53, 54, 58 Митного кодексу України, п. 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 N 362 (Методичні рекомендації N 362), просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
ПВП "Вибір" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідність судового рішення суду другої інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Pan-Century Oleochemicals Sdn. Bhd. (Малайзія) та ПВП "Вибір" укладений контракт N PCOSB/PIE/2708 від 27.08.2013 р. оку, предметом якого є поставка пальмітинової кислоти ПАЛЬМАК 80-16 (далі по тексту товар).
На виконання умов вказаного контакту позивачем імпортовано товар та 17.10.2013 року подано до Митниці пакет документів для його митного оформлення.
Митна вартість товару визначена позивачем за першим методом, виходячи із ціни контракту.
На підтвердження правильності визначення митної вартості ПВП "Вибір" надано наступний пакет документів: контракт N PCOSB/PIE/2708 від 27.08.2013 р., інвойс N 90049122 від 17.09.2013 р., екологічна декларація N 84368 від 10.10.2013 р., коносамент (bill of lading) N 093300204175 від 17.09.2013 р., коносамент (bill of lading) N CRIL0084-012E-ODS, сертифікат походження (certificate of origin) N 144/09/13 від 24.09.2013 р., сертифікат аналізу (certificate of analysis) N 8016UC0601 від 09.09.2013 р., сертифікат аналізу (certificate of analysis) N 8016UC0602 від 10.09.2013 р., сертифікат аналізу (certificate of analysis) N 8016UC0603 від 10.09.2013 р., пакувальний лист (packing list) від 17.09.2013 р.
Митним органом при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Після опрацювання всіх наданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів N 805130000/2013/000179/1 від 18.10.2013 р. оку, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного (резервного) методу, за ціною попередньої ВМД.
18.10.2013 року Сумською митницею Міндоходів прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N 805130000/2013/00192.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Згідно частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.
У відповідності з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час подачі митної декларації банківський платіжний документ не мав достовірних відомостей та не підтверджував виконання умов контракту. Рахунок проформа N 10004507 від 28.08.2013 року, відповідно до якого була здійснена оплата за імпортований товар до митного оформлення, декларантом не надавалась.
Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що у Митниці були підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Наведені обставини спростовують позицію апеляційного адміністративного суду стосовно необґрунтованого витребування відповідачем додаткових документів від підприємства.
Також суд касаційної інстанції звертає увагу, що посадова особа Митниці на звороті декларації митної вартості зазначила певний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів.
Витребувані документи ПВП "Вибір" надані не були, про що мається відповідний напис на декларації митної вартості.
Згідно частині 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При виборі методу визначення митної вартості Митницею проведено процедуру консультацій з декларантом.
На цю обставину правомірно звернув увагу окружний адміністративний суд та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій Митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки у неї виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, Митниця обґрунтувала неможливість застосування попередніх методів та провела процедуру консультацій з декларантом.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі N 21-148а14 (Постанова N 21-148а14).
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи.
Відповідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З огляду на наведене, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційним адміністративним судом скасоване вірне по суті рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів - задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - скасувати.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року - залишити в силі.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: