ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18.11.2014 N К/800/33949/14
Про визнання протиправними та скасування
рішення та визнання нечинною і скасування
картки відмови в прийнятті митної декларації
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді - Васильченко Н. В., суддів: Калашнікової О. В., Цуркана М. І., при секретарі судового засідання - Романишин О. Р., за участю представника позивача - К. В. М., представника відповідача - П. А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі N 814/4802/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення та визнання нечинною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, встановила:
В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08 листопада 2013 року за N 504000003/2013/000155/2 та визнання нечинною та скасування картки відмови від 08 листопада 2013 року N 504010000/2013/00016 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 08 листопада 2013 року N 504000003/2013/000155/2; визнано не чинною та скасовано картку відмови Миколаївської митниці Міндоходів від 08 листопада 2013 року N 504010000/2013/00016 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Миколаївська митниця Міністерства доходів і зборів України звернулась із касаційною скаргою, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Єдіная торговая компанія" (Росія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.04.2013 р. N RF/RD/79-13/11-М, в межах якого з урахуванням додаткової угоди від 25.04.2013 р. N 1 та специфікації від 21.10.2013 р. N 9, останнім здійснювалась поставка гідрокситу натрію в обсязі 5615 т. за ціною 297,5 доларів США за тонну на загальну суму 1670462,5 доларів США.
Відповідно до підпунктів 2.1, 3.1 контракту Відкрите акціонерне товариство "Єдіная торговая компанія" (Росія) зобов'язувалось поставити товар на умовах СРТ Миколаївська область станція Жовтнева Одеської залізниці згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010. При цьому, ціна на товар також визначалась та приймалась на умовах СРТ Миколаївська область станція Жовтнева Одеської залізниці та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.
Пунктом 2.3 контракту сторони визначили, що ціна на товар за одну тонну в перерахунку на 100 % основної речовини розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS, розрахована на підставі ICIS pricing Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekly report за попередні періоди, відгрузки два місяці з 2 числа першого місяця по 20 число другого місяця.
Розрахована таким чином ціна зазначалась в специфікації та підписувалась сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відгрузки.
Виконуючи умови вищевказаного контракту та специфікації від 21.10.2013 р. N 9, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 08.11.2013 р. була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація N 504010000/2013/002448, митна вартість в графі N 43 якої була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості товару в якості основних документів позивачем були надані відповідачу:
- контракт від 01.04.2013 р. N RF/RD/79-13/11-М;
- додаткова угода від 25.04.2013 р. N 1;
- специфікація від 21.10.2013 р. N 9,
- інвойс від 01.11.2013 р. N ЕТК/ВЗС/В-272;
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 29.10.2012 р. N 504/2012/0000113;
- накладну СМГС від 02.11.2013 p. N AT937667;
- довідку про декларування валютних цінностей від 24.10.2013 р. N 43/40.4-24/Н;
- підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи);
- сертифікат походження товару від 01.11.2013 p. RUUA 3009054073;
- паспорти якості: від 28.30.2013 р. N 3063, від 30.10.2013 р. N 3091-3108, від 31.10.2013 р. N 3112-ЗП4.
На етапі перевірки митної вартості товару відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості.
У зв'язку з вищенаведеним, 08.11.2013 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення N 5463 із запитом про надання додаткових документів:
- бухгалтерську документацію щодо оплати - складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар;
- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- копію митної декларації країни відправлення.
На виконання зазначеної вимоги та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу листом від 08.11.2013 р. N 503/101-10:
- платіжне доручення від 08.11.2013 р. N 4644 на перерахування 438555,67 доларів США, з яких за інвойсом від 01.11.2013 р. N ЕТК/ВЗК/В-272 сплачено 1211,14 доларів США;
- біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації N 9, датовані 27.09.2013 р., 04.10.2013 р., 11.10.2013 р., 18.10.2013 р.;
- копію митної декларації країни відправлення від 01.11.2013 р. N 10311090/011113/0006886.
Згідно з наданою позивачем інформацією щодо біржових котирувань, ціна на товар за специфікацією N 9 складала 297,5 доларів США та розраховувалась ним як різниця між середньою котировкою за мінусом 40 доларів США, що відповідало умовам пункту 2.3 контракту.
08 листопада 2013 року за результатами розгляду поданих підприємством документів відповідач прийняв рішення N 504000003/2013/000155/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію), вагою 488,421 т. за ціною 364 долара США за тонну на загальну суму 177785,24 доларів США.
У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 08 листопада 2013 року N 504010000/2013/00017.
Не погоджуючись із правомірністю спірних рішень, Товариство звернулось до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими до митного оформлення документами підтверджується визначена позивачем митна вартість товару, у зв'язку з чим дії відповідача по коригуванню митної вартості за другорядним методом є неправомірними, а тому спірні рішення митного органу підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо неправомірності спірних рішень митного органу, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Як встановлено під час судового розгляду справи, сумніви відповідача щодо заявленої позивачем митної вартості товару полягали у відсутності документів на щодо страхування ввезеного Товариством товару.
Відхиляючи наведені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій доцільно зауважили, що за умовами контракту товар не страхувався; згідно з базисом поставки СРТ правил ІНКОТЕРМС-2010 жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мала зобов'язань з обов'язкового страхування товару, ввезеного позивачем в Україну, про що було повідомлено митний орган листом від 08.11.2013 р.
Також, судами надана належна оцінка іншим мотивам відмови відповідача визначити ціну товару за першим методом, у зв'язку з чим обґрунтовано зазначено, що у позивача була відсутня об'єктивна можливість надати інші документи, витребувані митним органом, оскільки інші договори (угоди, контракти) позивача із третіми особами, пов'язаними з контрактом на поставку соди не укладались, а ВАТ "ЄТК" (Росія) відмовився надати запитувану інформацію, посилаючись на комерційну таємницю.
Колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що у митного органу не було підстав для обґрунтованого сумніву в правильності заявленої позивачем митної вартості товару.
Додатково надані позивачем документи так само, як і попередньо подані разом з ВМД, оцінені митним органом неналежним чином.
Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення від 08 листопада 2013 року за N 504000003/2013/000155/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови від 08 листопада 2013 року N 504010000/2013/00016 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України прийняті з порушенням вимог ст. ст. 57 - 60 Митного кодексу України.
Колегія суддів дійшла думки, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, належній оцінці досліджених доказів, та обґрунтовано застосованих нормах матеріального права до вирішення спірних правовідносин. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.
Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, ухвалила:
Касаційну скаргу Миколаївської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі N 814/4802/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст. ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.
Судді: