ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
03.02.2016 N 826/27712/15
Про відмову у вжитті заходів забезпечення
адміністративного позову
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Данилишина В. М., суддів - Качура І. А., Келеберди В. І. (за участю позивача та представника відповідача) розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
На підставі ч. ч. 3, 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 03 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлене клопотання, об'єктивно оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення, суд встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 16 грудня 2015 року N 1035 "Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію" (далі - оскаржувана постанова).
У прохальній частині позову позивачем, зокрема, заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови (далі - заявлене клопотання).
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі N 826/27712/15 (далі - справа), яку та заявлене клопотання призначено до розгляду колегією суддів у судовому засіданні.
Під час розгляду заявленого клопотання судом з'ясовано, що на його обґрунтування позивачем зазначено про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
Зокрема, як вказано позивачем у позові, в преамбулі оскаржуваної постанови зазначено, що її прийнято відповідно до пп. 4 п. 12.4 ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", згідно з яким, під час тимчасової окупації поставки товарів на територію (з території) ВЕЗ "Крим" здійснюються з урахуванням того, що: Кабінет Міністрів України має право тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.
Посилання в оскаржуваній постанові за вище викладену норму Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", за переконанням позивача, не відповідає нормам чинного законодавства, а також грубо порушує права і інтереси позивача та інших громадян, які проживають на тимчасово окупованій території та/або перетинають адміністративний кордон між Кримським півостровом та материковою частиною України.
Присутні у судовому засіданні 03 лютого 2016 року позивач підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити його, а представник відповідача заперечував проти заявленого клопотання та просив відмовити у його задоволенні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117, ч. ч. 1, 3 ст. 118 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Питання про забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених ч. 1 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Розглядаючи та вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, вислухавши думку присутніх у судовому засіданні позивача та представника відповідача, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та, як наслідок, відсутність підстав для його задоволення, оскільки, за переконанням суду, позивачем не обґрунтовано та не доведено, що до прийняття у справі судового рішення по суті дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також правам та інтересам інших громадян, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також що є очевидними ознаки протиправності оскаржуваної постанови.
Суд вважає, що зазначені у заявленому клопотанні доводи позивача є тільки його припущеннями, оскільки належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про дійсне існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також правам та інтересам інших громадян, до заявленого клопотання не додано.
Керуючись ст. ст. 24, 25, 117, 118, 122, 160, 165 КАС України, суд ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі N 826/27712/15.
Копії ухвали направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам), роз'яснивши, що ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно зі ст. ст. 185, 186 КАС України ухвала може бути оскаржена повністю або частково шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала у повному обсязі складена 10 лютого 2016 року, а усім складом суду підписана 15 лютого 2016 року
Головуючий, суддя В. М. Данилишин
Суддя І. А. Качур
Суддя В. І. Келеберда