ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19.11.2014 N К/9991/56321/12
Про визнання бездіяльності протиправною,
зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Весельської Т. Ф., Бутенка В. І., Олексієнка М. М., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, встановила:
У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА в Хмельницькій області); зобов'язати ТУ ДСА в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату йому заробітної плати та пов'язаних з нею інших виплат в кратному відношенні посадового окладу до мінімальної заробітної плати із розрахунку 7,5; 8 та 8,5 мінімальних заробітних плат відповідно до займаних ним посад за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.
В своєму запереченні на касаційну скаргу ДСА України та ТУ ДСА в Хмельницькій області зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з жовтня 2005 року по травень 2009 року ОСОБА_4 перебував на посадах судді, заступника голови Полонського районного суду Хмельницької області, а з травня 2009 року - Голова цього суду.
ТУ ДСА в Хмельницькій області нараховувало та виплачувало ОСОБА_4 заробітну плату та інші виплати, передбачені Законом України від 15 грудня 1992 року N 2862-XII "Про статус суддів" (чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2862-XII) з розрахунку 332 гривні за місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року N 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року N 865" (чинна на час виникнення спірних відносин; далі - Постанова N 1310).
Відповідно до Закону N 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного Закону 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 865 "Про оплату праці та щомісячного грошового утримання суддів", якою затвердив схему посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів. Ця постанова повинна була набрати чинності з 1 січня 2006 року. Однак, до набрання нею чинності, постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" (далі - Постанова N 1243) було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати 332 грн. Іншою постановою N 1310 постанову N 865 доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривень і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від N 865 до набрання нею чинності.
При обчисленні посадового окладу як сталу величину Кабінет Міністрів України використав встановлений з 1 вересня 2005 року Законом України "Про Державний бюджет на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 гривні, що виключило можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року пункт 4-1 постанови N 865 був визнаний протиправним та скасований.
Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині скасування пункту 4-1 постанови N 865 було скасовано при перегляді її за нововиявленими обставинами.
Водночас пункт 4-1 постанови N 865, постанова N 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям та пункт 41постанови N 1310 були предметом розгляду Вищим адміністративним судом України, який своєю постановою 13 квітня 2011 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, якою їх було визнано незаконними.
З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_4 права на перерахунок його заробітної плати та інших виплат у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати.
Тож колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Т. Ф. Весельська
В. І. Бутенко
М. М. Олексієнко