КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
28.01.2016
Справа N 826/12407/15
Про визнання незаконною та нечинною постанови
N 710 від 24.12.2014
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Губської О. А., суддів: Парінова А. Б., Беспалова О. О., за участю: секретаря судового засідання - Артюхіної М. А., представників позивача - С. М. О., О. Л. В., В. Н. В., Г. В. О., представника відповідача - Р. С. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року (Постанова N 826/12407/15) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство інфраструктури України про визнання незаконною та нечинною постанови N 710 від 24.12.2014, встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство інфраструктури України про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 N 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями".
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував на тому, що дана постанова прийнята відповідачем із перевищенням передбачених Конституцією України та законами України повноважень, також зазначив про її невідповідність актам вищої юридичної сили. Крім того, звернув увагу суду на несприятливі фінансові наслідки для нього, обумовлені прийняттям оскаржуваної постанови.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року (Постанова N 826/12407/15) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У судове засідання з'явилися представники позивача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, зазначивши, що судом надано належну оцінку доводам позивача та прийнято обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні його вимог.
Представники третіх осіб до суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" (далі за текстом - Постанова N 710), якою внесено зміни до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 138 від 23.02.2011 (далі за текстом - Порядок N 138).
В пунктах 1 та 2 Змін, що вносяться до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затверджених зазначеною постановою, вказано наступне:
"1. У пункті 1:
1) абзац перший після слів "бухгалтерського обліку" доповнити словами "як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства";
2) доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту:
"Під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010 - 2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію".
У зв'язку з цим абзаци четвертий і п'ятий вважати відповідно абзацами п'ятим і шостим.
2. Пункт 2 доповнити абзацом такого змісту:
"Центральні органи виконавчої влади, які виконують функції з управління майном державних підприємств, забезпечують перерахування до 29 грудня 2014 р. частини нерозподіленого прибутку та/або додаткового капіталу до загального фонду державного бюджету за переліком згідно з додатком."
Позивач, вважаючи, що постанова Кабінету Міністрів України N 710 від 24.12.2014 прийнята незаконно, звернувся до суду із даним позовом.
Поряд із цим, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач відповідно до Статуту Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України N 156 від 08.04.2013, заснований на державній формі власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, згідно з п. 9.7 зазначеного Статуту відраховує та сплачує до державного бюджету частину прибутку відповідно до порядку та нормативу визначених законодавством, що свідчить про наявність у підприємства права на оскарження названого акта Уряду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що визначення порядку розрахунку частини чистого прибутку (доходу) віднесено чинним законодавством до компетенції Кабінету Міністрів України, отже оскаржуваний акт прийнятий відповідачем у межах наданих йому повноважень.
За висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, оскаржуваною постановою не змінено базу та розмір відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу), які визначені статтею 11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а лише конкретизовано визначення поняття "чистий прибуток (дохід)" та сформовано його за рахунок показників, передбачених Правилами (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме, "чистого фінансового результату (прибутку/збитку)" та частини "сукупного доходу", що виникає внаслідок дооцінки необоротних активів підприємства та деталізовано порядок розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік.
Поряд із цим, під час вирішення спору, судом не встановлено обставин невідповідності оскаржуваної постанови актам вищої юридичної сили.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 та ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
За правилами ч. 2 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності. Кабінет Міністрів України здійснює також повноваження, визначені Конституцією та законами України.
В силу положень пп. "в" п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 11-1 названого Закону державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.
Отже, Законом України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що державні унітарні підприємства та їх об'єднання мають сплачувати до Державного бюджету України установлений Законом відсоток виключно від чистого прибутку. Даний відсоток розраховується саме від фінансової категорії "чистий прибуток".
Так, відповідно до першого абзацу п. 1 Постанови N 138 (у редакції до внесення змін спірною Постановою N 710) частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (окрім наведених винятків) до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Проте, оскаржуваною Постановою N 710 перший абзац пункту 1 Постанови N 138 доповнено словами "як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства". Крім того, після третього абзацу п. 1 доповнено новим абзацом, за змістом якого під час розрахунку чистого прибутку (доходу) за 2014 рік його розмір збільшується на суму дооцінки необоротних активів, яка підлягала перенесенню до нерозподіленого прибутку у звітні періоди 2010 - 2013 років, але не менше суми дооцінки необоротних активів, включеної до складу витрат у звітному періоді, які включають у тому числі амортизацію.
На думку колегії суддів, включення Постановою N 710 до такого розрахунку суми дооцінки необоротних активів та амортизаційних відрахувань за 2010 - 2013 роки свідчать про зміну відповідачем бази, з якої здійснюється відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу), що знаходиться поза межами компетенції відповідача.
На користь такого висновку свідчить наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової політики є Міністерство фінансів України.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 N 433 було затверджено Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, за правилами п. 3.25 яких чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) до оподаткування, податку на прибуток та прибутку (збитку) від припиненої діяльності після оподаткування.
Згідно з п. 5.7 Методичних рекомендацій у статті "Чистий прибуток (збиток) за звітний період" відображається сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати.
Форма такого звіту про фінансові результати (форма N 2 - Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)) затверджена Додатком 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі за текстом - НП(С)БО), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868.
Відповідно, показнику чистий прибуток (збиток) підприємства відповідають значення показника "чистий фінансовий результат": прибуток (ряд. 2350) або збиток (ряд. 2355).
Таким чином, визначенню бази обчислення чистого прибутку (доходу) в контексті положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", відповідає показник рядка 2350 "Звіту про фінансові результати" підприємства "чистий прибуток".
Наведене нормативне регулювання свідчить на користь висновку, що, приймаючи Постанову N 710, Кабінет Міністрів України одноразово, за підсумками 2014 року, змінив базу для обчислення чистого прибутку (доходу), а саме, доповнив його іншими категоріями фінансово-економічних показників діяльності підприємства.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ст. 11-1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" закріплено необхідність спрямування частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься пояснювальна записка Міністерства фінансів України, яке є головним розробником проекту спірної Постанови, з якої слідує, що метою цього проекту є уточнення порядку формування чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до П(С)БО.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надане відповідачеві пп. "в" п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повноваження визначати порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями не можна ототожнювати із повноваженням змінювати порядок розрахунку частини чистого прибутку, що власне здійснено відповідачем спірною Постановою N 710 шляхом зміни бази визначення чистого прибутку (доходу).
Аналіз норм Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про Кабінет Міністрів України" дає підстави для висновку, що повноваження змінювати базу, з якої здійснюється відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу) або в інший спосіб змінювати порядок розрахунку чистого прибутку у відповідача відсутнє.
Також, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку є Міністерство фінансів України.
Згідно із п. 3 вказаного Положення до завдань Міністерства фінансів України віднесено визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).
Відповідно до пп. 64 п. 4 цього Положення саме Міністерство фінансів України здійснює нормативно-правове регулювання у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, прийнявши Постанову N 710, фактично змінив базу та розмір відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу), які визначені саме статтею 11-1 цього Закону, чим перевищив свої повноваження.
Поряд з іншим, колегія суддів вважає небезпідставними доводи позивача, який звернув увагу, що разом із встановленням оскаржуваною Постановою N 710 нового порядку визначення бази відрахування частини чистого прибутку для державних підприємств, такий порядок залишається незмінним для суб'єктів господарювання недержавної сфери.
Як було зазначено НП(С)БО) є єдиними для всіх юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством і не можуть бути іншим для державних унітарних підприємств (п. 1).
Отже, встановлення відповідачем для окремих категорій суб'єктів господарювання, в даному випадку - державних унітарних підприємств, відмінних правил формування чистого прибутку, порівняно із іншими суб'єктами господарювання, може свідчити про запровадження дискримінаційних умов для відповідної категорії суб'єктів господарської діяльності.
Як зазначено у пунктах 48 та 49 Рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 ("справа "Пічкур проти України") практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява N 36042/97, п. 48, ECHR 2002-IV).
За таких обставин, колегія судді вважає, що заслуговують на увагу доводи позивача про порушення оскаржуваною постановою єдиних для всіх Правил (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до параграфа 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (далі за текстом - Регламент Кабінету Міністрів України), проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.
Також, згідно з параграфом 32 цього Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів. Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами.
Проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономрозвитку (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань).
Разом з тим, як вбачається із Довідки про погодження проекту постанови КМУ "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", що міститься в матеріалах справи, проект акта погоджено тільки із Головою Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та В. О. Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, сфера дії Постанови N 710 стосується семи підприємств, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Крім того, як вбачається із Статуту, що міститься у матеріалах справи, ДП "НАЕК "Енергоатом" відноситься до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Однак, всупереч положенням норм Регламенту Кабінету Міністрів України, відповідачем не було погоджено проект постанови із всіма заінтересованими органами.
На підтвердження наведеного, в матеріалах справи міститься лист Мінінфраструктури від 25.12.2014 N 7615/11/14-14, яким повідомлено Міністерство фінансів України про те, що Постанова N 710 не надавалася на погодження Мінінфраструктури.
Крім того, відповідно до параграфа 40 Регламенту Кабінету Міністрів України у разі зміни керівника органу, який брав участь у підготовці поданого Кабінетові Міністрів проекту акта, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає такий проект розробникові для погодження (внесення) новопризначеним керівником.
Разом з тим, незважаючи на необхідність повторного погодження з новопризначеними керівниками заінтересованих органів проекту постанови згідно із Регламентом Кабінету Міністрів України, на час затвердження постанови Кабінетом Міністрів України такого погодження не було.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що під час прийняття спірної постанови, Кабінетом міністрів України була порушена процедура прийняття актів Кабінету Міністрів, яка передбачена Регламентом Кабінету Міністрів України.
Крім того, відповідно до параграфа 44 названого Регламенту проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань) розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 § 35 і пункті 3 § 36 цього Регламенту.
Необхідно також звернути увагу, що згідно із висновком Міністерства юстиції України, складеним за наслідками проведеної правової експертизи проекту Постанови N 710, копія якого міститься у матеріалах справи, проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу. Крім того, у висновку зазначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Враховуючи викладене, запропоновані проектом постанови зміни не можуть бути предметом правового регулювання постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року N 138.
Колегія суддів також звернула увагу на ту обставину, що з метою виправлення зазначеної вище проблеми, безпосередньо Міністерством інфраструктури України був підготовлений та поданий на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови "Про скасування постанови від 24 грудня 2014 року N 710". Зазначений проект був погоджений без зауважень Міністерством аграрної політики та продовольства України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості і Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України із зауваженнями. Зазначені документи разом із Висновком Міністерства юстиції України знаходиться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 8 ст. 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.
Відповідно до п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 N 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
Враховуючи встановлені апеляційним судом при вирішенні спору обставини щодо перевищення відповідачем повноважень при прийнятті оскаржуваної Постанови N 710, а також, обставини відносно того, що сама постанова суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 N 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями".
Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, на думку колегії суддів наявні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.
Відповідно до ч. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 171, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року (Постанова N 826/12407/15) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство інфраструктури України, про визнання незаконною та нечинною постанови N 710 від 24.12.2014 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року (Постанова N 826/12407/15) скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов Державного підприємства "Національна атомна енергенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити.
Визнати незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 N 710 "Про внесення змін до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями".
Зобов'язати Кабінет Міністрів України у порядку, визначеному ч. 11 ст. 171 КАС України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у виданні, у якому цей акт було офіційно оприлюднено.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2016 року.
Головуючий, суддя О. А. Губська
Судді:
О. О. Беспалов
А. Б. Парінов