ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25.11.2014 N К/800/9992/14
Про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Стародуб О. П., суддів - Олексієнко М. М., Юрченко В. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Служби безпеки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії Служби безпеки України у відмові нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, якого визнано інвалідом 3 групи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження військової служби виходячи зі складу грошового забезпечення, передбаченого частиною 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зобов'язати Службу безпеки України здійснити виплату одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, якого визнано інвалідом 3 групи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження у розмірі 36 - місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, передбаченого частиною 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 142824,60 грн.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язано Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 499, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням проведення виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, судами встановлено, що позивач проходила військову службу в органах державної безпеки України та була звільнена у відставку наказом Голови Служби безпеки України від 24.12.2010 р. N 1566-ос з 27.12.2010 р. З 23.05.2011 р. їй встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана із проходженням служби.
На підставі поданої позивачем заяви від 31.05.2011 р., відповідачем обчислено та частково виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 87188,40 грн. виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років.
На звернення позивача щодо зміни розміру одноразової грошової допомоги виходячи з грошового забезпечення, передбаченого частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідачем було відмовлено, оскільки відповідно до вимог Порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 499, грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності після 01.01.2008 р. військовослужбовцям, звільненим зі служби, визначається за останньою посадою, яку вони займали на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, коли здійснював розрахунок одноразової грошової допомоги виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років в розмірі 36-місячного грошового забезпечення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 499, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З таким висновком апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що воно відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 28.05.2008 р. N 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, згідно з абзацом сьомим підпункту 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності).
Підпунктом 2 пункту 2 цього Порядку (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям, зокрема інвалідам III групи у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.
Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 цього Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас частина друга статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон, який має вищу юридичну силу.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 р., яка відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовує і є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О. П. Стародуб
Судді:
М. М. Олексієнко
В. В. Юрченко