ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.11.2014 N К/800/45661/13
Про повернення надмірно сплачених митних платежів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючої - Калашнікової О. В., суддів: Васильченко Н. В., Цуркана М. І., при секретарі - Антипенко В. В., за участю представника ТОВ "Південьмортранс" та ТОВ "Агрос КнК" - Т. А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Південної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі N 1570/7839/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Державної митної служби України про визнання рішень протиправними, їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії, скасування картки відмови, та за адміністративним позовом третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення коштів, встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" звернулось в суд з позовом до Південної митниці Державної митної служби України, в якому просило: визнати протиправними дії Південної митниці Державної митної служби України по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року; скасувати картку відмови Південної митниці Державної митної служби України N 500050000/2012/01181 від 19.11.2012 року у митному оформленні товарів та рішення про визначення митної вартості товарів N 500050000/2012/511215/2 від 19.11.2012 року; зобов'язати Південну митницю Державної митної служби України провести митне оформлення товарів по МД N 500060006/2012/029912 за першим методом визначення митної вартості, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.
Крім того, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" звернулось з вимогою до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення наданої фінансової гарантії в розмірі 361083,78 грн. Вказані вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій Південної митниці Державної митної служби України з коригування митної вартості товарів товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" було вимушено переплатити на 361083,78 грн. більше, ніж сума митних платежів, яка була визначена декларантом із застосуванням першого методу визначення митної вартості.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним дії Південної митниці Державної митної служби України з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2012 року N 500050000/2012/01181 та з прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року N 500050000/2012/511215/2; скасовано картку відмови Південної митниці Державної митної служби України від 19.11.2012 року N 500050000/2012/511215/01181 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; скасовано рішення Південної митниці Державної митної служби України від 19.11.2012 року N 500050000/2012/511215/01181 про коригування митної вартості товарів; у задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" - відмовлено; адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" задоволено, стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" сплачену фінансову гарантію в розмірі 361083,78 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Південна митниця Міндоходів та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та відмовити у позові.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" (покупець), та компанією PHOENIX COMTRADE PVT.LTD (Індія) (продавець) за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" (платник) 02.09.2012 року було укладено зовнішньоекономічний контракт N 29/R/12, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає продукцію у кількості та за цінами, визначеними в інвойсах по мірі формування кожної партії вантажу; платник зобов'язується від свого імені здійснити оплату всіх митних платежів та зборів.
На виконання умов зазначеного контракту на митну територію України на адресу позивача було поставлено партію рису обсягом 250 тонн.
З метою митного оформлення зазначеного товару позивач звернувся 19.11.2012 року до Південної митниці Державної митної служби України із митною декларацією N 500050000/2012/029728. У відповідній митній декларації було задекларовано наступний вантаж: "рис для вживання в їжу, білий з відтінком, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довгозерний, зі співвідношенням довжини і ширини понад 3-10000 мішків. ДСТУ 6296-93. Сорт-перший. Биті - 1,00 %. Врожай - 2012 р. Дата виготовлення - 06/2012 р. Не в первинній упаковці. Торгівельна марка: відсутня. Фірма-виробник: PHOENIX COMTRADE PVT.LTD. Країна виробництва: Індія, IN". Позивачем заявлено митну вартість товару у сумі 1029098,75 грн., що становить 0,515 доларів США за кг нетто.
До митної декларації позивачем були надані такі документи: зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс), прейскурант (прайс-лист) виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копія митної декларації країни відправлення та інші документи.
19 листопада 2012 року Південною митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів N 500050000/2012/511215/2, згідно з яким вартість за одиницю товару була визначена у сумі 1,2100 доларів США, загальна сума митної вартості товару - 302500,00 доларів США.
У графі рішення "обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зокрема, зазначено, що подані документи містять розбіжності, а саме, підпис та печатка відправника має різний вигляд у двох документах. Також у цій графі позначено, що для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена особа зобов'язана протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації. Записом на ДМВ декларант повідомив про неможливість подання додаткових документів. На підставі статті 54 Митного кодексу України з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (1,21 доларів США/кг), ніж рівень вартості, який було заявлено декларантом - 0,515 доларів США/кг. За результатами визначення митної вартості було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.
Крім того, 19.11.2012 року Південною митницею Державної митної служби України складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N 500050000/2012/01181. Причинами відповідної відмови позначено: "згідно Митного кодексу України від 13.03.2012 року N 4495-VI статті 55 Митного кодексу України внесення до митної декларації змін чи доповнень, які впливають на умови оподаткування товарів, здійснюється шляхом подання до митного органу нової митної декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості від 19.11.2012 року N 500050000/2012/511215/2".
Позивач не погодився із визначеною відповідачем митною вартістю товару, та з метою випуску вказаного товару у вільний обіг ним було подано до митного органу нову митну декларацію N 500050000/2012/029912 з урахуванням визначеної митним органом митної вартості 1,21 дол. США/кг.
При цьому відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2012 року N 29ІR/12, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" здійснило оплату митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом товариством з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс", а також сплатило різницю між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у вигляді гарантії у розмірі 361083,78 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Південна митниця Державної митної служби України безпідставно вимагала від позивача надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, що призвело до протиправного складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Окрім цього, Південна митниця Державної митної служби України приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості імпортованих товарів фактично застосована вартість товару, який відрізняється від задекларованого позивачем як за видом та виробником, так і обсягами та умовами поставки. Такі дії відповідача призвели до необґрунтованої сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" фінансової гарантії в розмірі 361083,78 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Дана стаття містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на. транспортування і не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу . За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особою. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товару, яка виявлена митним органом не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, а відтак законом передбачено порядок проведення консультацій щодо визначення митної вартості товару.
Згідно з частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, всі необхідні документи, визначені нормами Митного кодексу України, позивачем були подані до митного органу, зокрема, митна декларація та декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року N 29/R/12, інвойс від 05.09.2012 року N 11-102-2012-821, коносамент, прайс-лист виробника і продавця товару, лист банку про здійснення оплати по контракту, сертифікати якості та відповідності, висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо заявленої митної вартості, пакувальний лист, експортну декларацію, а також інші документи, перелік яких, зокрема, наведений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Зі спірного рішення про корегування митної вартості товарів від 19.11.2012 року вбачається, що підставою для витребування відповідачем у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів за першим методом її визначення стала наявність розбіжностей в поданих документах. При цьому у рішенні не визначено, які саме документи мають розбіжності.
Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити окрім інших обов'язкових відомостей, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що, в порушення зазначеної норми права наведена відповідачем у рішенні про корегування митної вартості товарів інформація має неконкретний характер, не розкриває у повній мірі тих невідповідностей у поданих документах, які нібито були виявлені митним органом, що унеможливлювало надання позивачем пояснень з цього приводу та усунення відповідних недоліків шляхом подання додаткових документів.
У поясненнях до справи відповідач повідомив, в чому саме полягали виявлені ним невідповідності у поданих документах: підписи та печатки в контракті від 02.09.2012 року N 29IR/12 та інвойсі від 05.09.2012 року збігаються, але відрізняються від підпису та печатки, яка міститься в інвойсі від 10.09.2012 року N 126.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що інвойс від 10.09.2012 року N 126, який Південна митниця Державної митної служби України порівнювала з контрактом N 29IR/12, не має до цього контракту будь-якого відношення, був виписаний на підставі іншого контракту від 10.09.2011 року N 27К/11, продавцем за яким є інша компанія - NOVARO EXPORT Corporation (Панама), у зв'язку з чим печатка та підпис продавця на цьому інвойсі не повинні співпадати з печаткою та підписом на контракті N 29IR/12, продавцем за яким є компанія PHOENIX COMTRADE PVT.LTD (Індія) і на підставі якого здійснювалося позивачем розмитнення отриманого товару.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інвойс від 10.09.2012 року N 126 був ним наданий на вимогу митного органу з метою підтвердження того, що вказаний товар раніше належав компанії NOVARO EXPORT Corporation, але у зв'язку з переходом права власності на нього до компанії PHOENIX COMTRADE PVT.LTD (Індія) цей товар був придбаний саме у останнього на підставі контракту N 29IR/12. Зазначені обставини підтверджуються листом NOVARO EXPORT Corporation від 10.10.2012 року, який надавався позивачем також і до митного органу.
Крім того, дослідивши подані позивачем у порядку, передбаченому частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документи, а саме декларацію N 500050000/2012/029728, декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року N 29/R/12, інвойс від 05.09.2012 року N 11-102-2012-821, коносамент, прайс-лист виробника і продавця товару, лист банку про здійснення оплати по контракту, сертифікати якості та відповідності, висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо заявленої митної вартості, пакувальний лист, експортну декларацію, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані документи не містять в собі будь-яких розбіжностей ані щодо ціни товару, ані щодо будь-яких реквізитів сторін та інших.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що під час визначення митним органом митної вартості товару ним була застосована вартість товару за іншою декларацією, митне оформлення товару за якою відбулось раніше - від 14.11.2012 N 500060703/2012/005160.
Дослідивши зазначену декларацію, судами попередніх інстанцій встановлено, що шляхом її подання декларувався товар, що має інші характеристики, ніж задекларований позивачем, а саме, товар відрізняється за сортом, обсягом та умовами поставки та за іншими умовами поставки. Так, наприклад, товар, що імпортувався позивачем, мав перший сорт, постачання відбувалось на умовах CFR, тоді як товар за декларацією від 14.11.2012 року N 500060703/2012/005160 - вищий сорт, а постачання відбувалось на умовах CIF.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.11.2012 року N 500050000/2012/01181 та рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року N 500050000/2012/511215/2, Південна митниця Державної митної служби України діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій з видачі вказаної картки відмови та прийнятті зазначеного рішення про коригування митної вартості, скасування спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості підлягають задоволенню в повному обсязі.
В іншій частині вимог судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено, оскільки на момент розгляду справи митне оформлення вказаних товарів завершене в повному обсязі та ці товари випущені у вільних обіг, у зв'язку з чим повторне розмитнення цих товарів є неможливим, відтак, не підлягають ці товари і повторному визначенню їх митної вартості а суди не можуть перебирати на себе функції інших органів влади та приймати рішення з питань, які не віднесенні до компетенції судових органів.
Щодо вимог про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" сплаченої фінансової гарантії в розмірі 361083,78 грн. колегія суддів зазначає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок здійснення митного оформлення митної декларації N 500060006/2012/029912 за митною вартістю товару, яка була встановлена відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року N 500050000/2012/511215/2 та відповідно до умов контракту N 29/R/12, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" здійснило оплату митних платежів та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 361083,78 грн., яка після спливу встановленого строку була перерахована до Державного бюджету України.
Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року N 611/147, який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Аналогічні положення містяться і в Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року N 882/1188.
Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" в цій частині є передчасним.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційні скарги Південної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос КнК" до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: