ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.11.2014 N К/800/55013/14
Про скасування податкових повідомлень-рішень
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Зайцева М. П., суддів - Веденяпіна О. А., Костенка М. І., розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року у справі N 2а/0570/1071/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (надалі - позивач, ТОВ "Краснолиманське") до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку). Визнано протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП в м. Донецьку щодо донарахування ТОВ "Краснолиманське" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року N 0000011312/258/10/15-16-23/3.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року (Постанова N 2а/0570/1071/2012, К/9991/35316/12) касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року у справі N 2а/0570/1071/2012 скасовано: в частині визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку щодо донарахування ТОВ "Краснолиманське" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року; та в частині скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 04 січня 2012 року N 0000011312/258/10/15-16-23/3. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині. В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року у справі N 2а/0570/1071/2012 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року (Постанова N 21-259а14) задоволено частково заяву ТОВ "Краснолиманське", скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року (Постанова N 2а/0570/1071/2012, К/9991/35316/12), а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 23 вересня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Краснолиманське" у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено акт N 603/15-16-23/3-32281519. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за липень 2011 року сум податку на додану вартість по податкових накладних, щодо яких виявлено порушення порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр).
Відповідно до наведеного акта та з урахуванням адміністративного перегляду скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2012 року N 0000011312/258/10/15-16-23/3, яким ТОВ "Краснолиманське" визначено суму податку на додану вартість у розмірі 723156,03 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 180789,00 грн.
Відповідно пункту 1 статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Так, згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій цього пункту).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (в редакції Закону N 2755-VI). У редакції Закону N 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК.
Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Так, пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.
Абзаци третій-п'ятий зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Реєстру свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.
Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" пункт 201.10 статті 201 ПК України був доповнений новим абзацом, відповідно до якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (зазначена норма набрала чинності з 6 серпня 2011 року і діяла на час подання платником податку податкової звітності та на час проведення податковим органом камеральної перевірки).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. (абзац восьмий пункту 201.10 статті 201 ПК України).
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення (у редакції Закону N 2755-VI) та/або (у редакції Закону N 3609-V) порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів./послуг (абзац десятий пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 48 ПК України передбачено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податків на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.
Викладене дає підстави для висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ (у редакції Закону N 2755-VI); 2) двадцять днів (у редакції Закону N 3609-V).
Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що всі податкові накладні, виписані продавцем позивачу у липні 2011 року, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням строків, а отже позивач правомірно включив до складу податкового кредиту витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів за вказаними податковими накладними.
Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2012 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: