ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.11.2014 N К/800/55334/13
Про стягнення адміністративно-господарських санкцій
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої - Гончар Л. Я., суддів: Конюшка К. В., Чалого С. Я., при секретарі - Руденко Н. В., за участю представників сторін: від відповідача - О. В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційного скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, встановила:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 254331,42 грн. та пені в розмірі 8698,77 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" при середній обліковій чисельності штатних працівників 525 осіб за фактичного працевлаштування 15 інвалідів не виконано у повному обсязі норматив по створенню 21 робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товариством з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що відповідач протягом 2011 року інформував центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. У той же час, судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідачем до Інгулецького районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН подано лише за 4 місяці. За вказаних обставин, колегія суддів не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо належності виконання відповідачем обов'язку з інформування центру зайнятості про створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим вказує на помилковість позиції судів щодо вжиття відповідачем вичерпних заходів для виконання нормативу по працевлаштування осіб з обмеженими можливостями та, відповідно, помилковість висновків щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення вимог законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (ідентифікаційний номер 320098010, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рудна 47/35, 50064) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 254331,42 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста тридцять одна гривня 42 копійки) та пені у розмірі 8698,77 грн. (вісім тисяч шістсот дев'яності вісім гривень 77 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: