ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.03.2016 N 183
Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта
Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. N 459" (далі - проект постанови), а також документи, що надані до нього листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.02.2016 N 37-13-7-7/1811.
За результатами розгляду проекту постанови та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:
проектом постанови пропонується внести зміни до Порядку ввезення підприємствами вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу матеріалів, вузлів, агрегатів та/або комплектувальних виробів з метою виробництва техніки та/або обладнання для агропромислового комплексу (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 N 459.
Однак, проект постанови не може бути погоджений у даній редакції з огляду на наступне.
1. Зокрема, проектом постанови передбачається абзац четвертий пункту 3 Порядку викласти в наступній редакції:
"висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, про те, що товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні, оформлений на офіційному бланку в довільній формі, за умови наявності в ньому інформації про назву документа, дату складання, найменування товару, що ввозиться, його коду згідно з УКТЗЕД та переліку якісних показників, найменування підприємства, що ввозить товар, зазначення його коду згідно з ЄДРПОУ, номера та дати складання контракту на придбання товару, посад, прізвищ та підписів відповідальних осіб ЦОВВ;".
Зазначений висновок, який має ознаки адміністративної послуги, не передбачений жодним законом, як того вимагає Закон України "Про адміністративні послуги" (далі - Закон).
Так, відповідно до статті 5 Закону виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:
- найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання;
- суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;
- перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;
- платність або безоплатність надання адміністративної послуги;
- граничний строк надання адміністративної послуги;
- перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
Поряд з цим зазначаємо, що на сьогодні взагалі відсутній порядок видачі даного висновку, затверджений на законодавчому рівні.
Враховуючи вищезазначене, основні вимоги до регулювання надання адміністративної послуги мають визначатися виключно на рівні закону.
2. Поряд з цим надаємо зауваження та пропозиції до чинної редакції пункту 3 Порядку, якою передбачено, що для ввезення на митну територію України товарів підприємства подають митному органу, зокрема, копії установчих документів та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 15.05.2003 N 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755):
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі;
- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до статті 11 Закону N 755 відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді, зокрема, витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату.
Державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру.
Враховуючи вищезазначене, пропонуємо з пункту 3 Порядку виключити положення щодо подання митному органу копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
3. При розробці проекту постанови не дотримано вимог статті 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та вимог Методики проведення аналізу регуляторного впливу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (далі - Методика).
Головному розробнику зазначеного проекту постанови необхідно враховувати, що аналіз регуляторного впливу (далі - АРВ) - це документ, який дозволяє однозначно об'єктивно та обґрунтовано оцінити ефективність запропонованого державного регулювання, неможливість вирішення існуючої проблеми за допомогою інших альтернативних способів, та зробити висновок щодо забезпечення максимально можливих позитивних результатів від дії цього акта за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Так, пункт 1 АРВ повинен містити опис проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання, причин та умов виникнення проблеми, аргументи щодо неможливості її розв'язання за допомогою чинних регуляторних актів з окресленням кола суб'єктів, на яких дана проблема справляє негативний вплив.
Зокрема, з приводу даного питання, інформація у відповідному пункті АРВ не має деталізованого опису проблем, які виникли у визначеній проектом постанови сфері господарських відносин, не містить аналізу причин формування таких проблем, не аргументує чому існуюче регулювання потребує вдосконалення, а також не містить характеристику основних груп та підгруп, на які впливає дана проблема: громадяни, суб'єкти господарювання, держава, не визначено кількості об'єктів державної власності, що потребують списання.
Відповідно до вимог Методики пункт 3 АРВ повинен містити визначення та оцінку усіх прийнятних альтернативних способів досягнення цілей державного регулювання (наводяться не менше ніж два можливих способи та оцінка кожного із них).
Як альтернативні способи, головний розробник повинен розглянути можливість розв'язання проблеми за допомогою ринкових механізмів, проаналізувати існуюче правове регулювання відносин, у сфері яких виникла проблема, та визначити, чи може проблема бути розв'язана за допомогою чинних регуляторних актів або внесення змін до них.
В даному випадку, головним розробником запропоновано розглянути як один із альтернативних способів державного регулювання збереження існуючого регулювання та автоматично відхилено його використання, як альтернативного варіанта при вирішенні існуючих проблем у визначеній проектом постанови сфері без надання достатніх аргументів недоцільності та неефективності його практичного застосування.
Водночас головним розробником проекту постанови не доведено, що обраний спосіб є найбільш прийнятним, а також забезпечує удосконалення механізму управління в галузі органічного виробництва.
У пункті 4 АРВ не здійснено опису механізмів і заходів дії запропонованого проекту регуляторного акта, які безпосередньо мають призвести до вирішення визначеної пунктом 1 АРВ проблеми.
Також у даному пункті АРВ головним розробником не надано опису основних змін, які передбачається встановити при затвердженні відповідного проекту постанови, що не дає підстав стверджувати, що прийняття його у запропонованій редакції забезпечить досягнення задекларованої головним розробником мети.
У пункті 5 АРВ, окрім наведеної головним розробником інформації, необхідно описати, яким чином даний проект регуляторного акта мотивує суб'єктів господарювання чи громадян виконувати встановлені вимоги, а також довести, що поставлені цілі досягаються при виконанні вимог проекту регуляторного акта з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Загалом, за наявності формалізованого аналізу регуляторного впливу, недостатнього обсягу та деталізації інформації, викладеної у ньому, неможливо здійснити об'єктивний аналіз необхідності прийняття проекту постанови, оскільки низку ключових питань, в розрізі запропонованих змін, розробником залишено поза увагою.
З огляду на вищевикладене, за результатами здійсненого аналізу редакції проекту постанови та АРВ встановлено, що даний проект розроблено без урахування ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:
- доцільності, тобто обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
- ефективності, тобто забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
- збалансованості, тобто забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Крім того, положення проекту постанови розроблені без урахування вимог, передбачених статтею 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які не узгоджуються з діючими регуляторними актами.
Ураховуючи зазначене, керуючись частиною четвертою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. N 459".
Голова Державної регуляторної служби України К. М. Ляпіна