ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.04.2016 N 210
Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта
Державною регуляторною службою України (ДРС) відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання порушенням у сфері державних закупівель" (далі - проект Закону), а також документи, що надані до нього листом Державної аудиторської служби України від 22.02.2016 N 16-14/14.
За результатами розгляду проекту Закону та відповідного аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:
проект Закону розроблено з метою надання органам державного фінансового контролю права при виявленні порушень отримувати персональні дані для складання протоколів про адміністративні правопорушення та здійснювати розгляд справ за статтею 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що сприятиме зміцненню законності у сфері державних закупівель.
Однак проект Закону не може бути погоджений у даній редакції з огляду на наступне.
Законопроектом пропонується внести доповнення до статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", якими органам державного фінансового контролю надається право одержувати персональні дані у зв'язку з виконанням органом державного фінансового контролю покладених на нього повноважень без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи.
Такі зміни обґрунтовуються розробником проекту Закону тим, що при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 164-14 (Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти) КУпАП "почастішали випадки відмов підконтрольних установ у паданні органам державного фінансового контролю персональних даних працівників, якими вчинені порушення без згоди суб'єктів персональних даних".
Відповідно до Порядку оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2013 N 1045, в протоколі зазначаються такі данні про порушника: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, посада, місце роботи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання.
Згідно зі статтею 256 КУпАП в протоколі зазначаються відомості про особу, яка вчинила правопорушення. Проте КУпАП не конкретизує, які саме відомості про особу повинні бути вказані в протоколі.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон N 2657) інформацією про фізичну особу (персональні дані) є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону N 2657).Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядкувідповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону N 2657).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону N 2657).
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законам, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформаціїмає право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 N 2-рп/2012 також зазначається, що Конституція України передбачає вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов'язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї). Такими підставами є: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З огляду на викладене, вважаємо, що запропоновані зміни в разі їх прийняття можуть бути визнані такими, що суперечать Конституції України.
З метою вирішення проблеми розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 164-14 КУпАП, можливо доцільно внести зміни до Порядку оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, яким затверджено бланк протоколу про адміністративне правопорушення, виключивши такі конфіденційні дані про порушника як: місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта місце проживання, оскільки КУпАП не конкретизує, які саме відомості про особу правопорушника повинні бути вказані в протоколі.
Враховуючи вищевказане, за результатами розгляду положень проекту Закону та аналізу регуляторного впливу, встановлено, що даний проект розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:
- ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
- збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Також, розробку проекту Закону здійснено без урахування вимог статті 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які не узгоджуються з діючими регуляторними актами.
Ураховуючи зазначене, керуючись частиною четвертою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання порушенням у сфері державних закупівель".
В. о. Голови Державної регуляторної служби України В. П. Загородній