ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.03.2016 N 192
Про відмову в погодженні проекту
регуляторного акта
Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчень водія" (далі - проект наказу), а також документи, що додаються до проекту наказу, подані листом Міністерства внутрішніх справ України від 12.02.2016 N 2191/05/31-2016.
За результатами проведеного аналізу проекту наказу та відповідного аналізу регуляторного впливу (далі - АРВ) на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон про регуляторну політику) встановлено:
проектом наказу пропонується затвердити Інструкцію про порядок організації роботи територіальних органів з надання сервісних послуг МВС щодо державної акредитації закладів, які проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів, Інструкцію про порядок організації та контролю за підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів та Інструкцію про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія (далі - проекти Інструкцій).
Однак представлений проект регуляторного акта не може бути погоджений Службою в запропонованій редакції з огляду на нижчезазначене.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух", зокрема, визначено, що "Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Міністерство внутрішніх справ України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України".
На виконання норм зазначеного Закону було розроблено та затверджено низку постанов Кабінету Міністрів України, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року N 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", від 20 травня 2009 року N 487 "Про затвердження Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів", від 20 травня 2009 року N 490 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів", від 02 березня 2010 року N 229 "Про затвердження Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів".
У Законі України "Про дорожній рух" та розроблених на його виконання постановах Кабінету Міністрів України відсутні положення щодо необхідності затвердження Міністерством внутрішніх справ України зазначеного проекту наказу.
Крім того, сфера правового регулювання, яку пропонується затвердити проектом наказу у вигляді вищевказаних проектів Інструкцій, вже унормована зазначеними постановами.
Враховуючи зазначене, законодавчі підстави для розроблення проекту наказу у Міністерства внутрішніх справ України відсутні.
Разом з цим зазначаємо, що ДРС було проведено дві наради із представниками бізнесу, громадськості та розробника, на яких розглядалися, зокрема, проблемні питання зазначеного проекту наказу і за результатом яких сторони дійшли висновку про неможливість погодження проекту наказу у запропонованій редакції у зв'язку із вищезазначеними обставинами.
Крім того, відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" (далі - Закон) видача свідоцтва про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, сертифікату про державну акредитацію закладів, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та посвідчення водія, про які йдеться у проектах Інструкцій, мають ознаки адміністративних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються:
- найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання;
- суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги;
- перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги;
- платність або безоплатність надання адміністративної послуги;
- граничний строк надання адміністративної послуги;
- перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
Згідно зі статтею 9 Закону адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.
Адміністративні послуги в електронній формі надаються через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.
Тому, основні вимоги до регулювання надання адміністративної послуги мають визначатися виключно на рівні закону.
Окрім того, прийняття проекту наказу здійснюється не у відповідності з визначеним статтею 4 Закону про регуляторну політику принципом прозорості та врахування громадської думки.
Вказаний принцип, зокрема, передбачає відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому 4 Закону про регуляторну політику порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
На адресу Служби від заінтересованих суб'єктів господарювання надійшли численні зауваження до проекту наказу. Як вбачається з вищезазначених листів, аналогічні зауваження були направлені на адресу Міністерства внутрішніх справ України.
Акцентуємо увагу розробника, що відповідно до частини сьомої статті 9 Закону про регуляторну політику усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Підсумовуючи вищевикладене, проект наказу розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:
доцільності - обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
адекватності - відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;
збалансованості - в частині недоведеного розробником забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Крім того, розробником не дотримано вимог статті 5 зазначеного вище Закону в частині недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти.
Ураховуючи викладене, керуючись частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчень водія".
Голова Державної регуляторної
служби України К. Ляпіна