ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.12.2014
Справа N 920/48/14
Щодо спонукання укласти договір оренди
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І. А. - головуючого, Дунаєвської Н. Г., Самусенко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року та на рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2014 року у справі N 920/48/14 господарського суду Сумської області за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до Управління майном комунальної власності Сумської міської ради про спонукання укласти договір оренди (за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - П. І. О.), встановив:
У січні 2014 року Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Управління майном комунальної власності Сумської міської ради про спонукання укласти договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого на 1 поверсі приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Л. Українки, 2, площею 85,2 м. кв. з орендною платою 1,00 грн., встановивши строк дії договору з 16 квітня 2013 року з визначенням умов договору в редакції позивача. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147,00 грн. позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21 травня 2014 року (судді: Лугова Н. П., Левченко П. І., Котельницька В. Л.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року (судді: Гетяман Р. А., Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) у справі N 920/48/14 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 21 травня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне приміщення за адресою: м. Суми. вул. Л. Українки, 2, перебувало в оренді у позивача на підставі договору оренди N ФМ-925 від 01 листопада 1999 року між сторонами у справі, строк дії якого закінчився 16 січня 2012 року.
08 квітня 2013 року позивач звернувся з листом N 13-11-127 до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради з проханням надати йому в оренду частину нежитлового приміщення на 1-му поверсі, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Л. Українки, 2 площею 85,2 м. кв. шляхом підписання запропонованого проекту договору оренди.
Відповідач листом від 16 квітня 2013 року N 09.01-16/1000 відмовив у наданні в оренду зазначеного нежитлового приміщення, посилаючись, зокрема на необхідність проведення зонування об'єкта з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок та наявність у позивача заборгованості з орендної плати за попереднім договором оренди N ФМ-925 від 01 листопада 1999 року.
Позивач, вважаючи, що оскільки він здійснює розповсюдження періодичних видань, то, в силу ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має право орендувати нерухоме майно зі сплатою оренди в розмірі 1,00 грн. на рік як бюджетна установа, при цьому орган місцевого самоврядування не має права оголошувати конкурс про намір передати майно в оренду, якщо отримав заяву від УДППЗ "Укрпошта", а зобов'язаний укласти договір оренди, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд спонукати відповідача - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради укласти з ним відповідний договір оренди частини нежитлового приміщення, розташованого на 1 поверсі за адресою: м. Суми, вул. Л. Українки, 2 площею 85,2 кв. м.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В частині 1 ст. 9 зазначеного Закону вказано, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, визначеним Фондом державного майна України відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 цього Закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи місцевого самоврядування щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності. Порядком передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми затвердженим рішенням Сумської міської ради від 26.10.2011 р. N 896-МР, визначено, що орендодавцем комунального майна є уповноважений орган Сумської міської ради - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 вказаного Закону орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, а у разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження, протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом десяти робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.
Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
У разі надходження заяви про оренду майна на короткий строк або заяви від бюджетної установи, музею, підприємства чи громадської організації у сфері культури і мистецтв, релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній, громадської організації ветеранів або інвалідів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", Пенсійного фонду України та його органів, державних видавництв і підприємств книгорозповсюдження, вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою, оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються, зокрема, органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" засобам масової інформації у встановленому порядку передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і комунальної власності, якими вони користуються для здійснення виробничої діяльності.
Державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.
Проте, норми Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" поширюються, зокрема на підприємства зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність цих засобів масової інформації (ч. 2 ст. 2 Закону).
Таким чином, поширення заходів державної підтримки засобів масової інформації на підприємства зв'язку пов'язуються не лише зі статутною діяльністю чи наявністю у останніх дозвільних документів, а й показниками (величина, розмір), які характеризують міру забезпечення підприємствами зв'язку діяльності засобів масової інформації.
Отже, заявляючи про свій намір здійснювати розповсюдження періодичних друкованих видань у нежитловому приміщенні за адресою: м. Суми. вул. Л. Українки, 2, позивач мав надати орендодавцю документи, що підтверджують - якою саме мірою позивач забезпечує діяльність засобів масової інформації, що характеризується конкретними показниками (величина, розмір).
Судом апеляційної інстанції досліджено статут Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09 квітня 2010 року N 176, та встановлено, що розповсюдження періодичних друкованих видань з передоплати або продаж їх у роздріб є не основним, а лише одним з видів додаткової діяльності.
Аналогічні положення щодо видів діяльності містяться і в положенні про Сумську дирекцію УДППЗ "Укрпошта".
За рекомендаціями Фонду державного майна України, викладеними у його наказі N 1765 від 22 серпня 2000 року та листі N 10-16-12130 від 01 жовтня 2002 року, у разі використання орендарем нерухомого майна об'єкта оренди за кількома цільовими призначеннями для визначення орендної плати можуть використовуватись такі підходи: 1) зонування об'єкта оренди (визначення площі для здійснення кожного з видів діяльності орендаря) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксуванням площ зон у договорі оренди; 2) при використання однієї і тієї самої площі для різних цілей може враховуватись внесок кожного виду діяльності у річну виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) орендаря; 3) при періодичному (сезонному) використання однієї і тієї самої площі для різних виді діяльності може враховуватись структура напрямів використання майна у часі, з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок.
Зазначене передбачає необхідність узгодження у договорі оренди цільового призначення орендованого майна за кожним із видів господарської діяльності.
Поширення заходів державної підтримки засобів масової інформації на підприємства зв'язку пов'язуються не лише зі статутною діяльністю чи наявністю в останніх дозвільних документів, а й з показниками (величина, розмір), які характеризують міру забезпечення підприємствами зв'язку діяльності засобів масової інформації.
На підтвердження факту розповсюдження УДППЗ "Укрпошта" періодичних друкованих видань позивач надав суду належним чином засвідчені копії договорів на розповсюдження газет у Глухівському, Конотопському районах Сумської області (т. 1 а. с. 82 - 87).
Разом з тим, з даних договорів не вбачається, якими є обсяги розповсюдження періодичних друкованих засобів масової інформації саме УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" в спірному приміщенні по вул. Л. Українки, 2 у м. Суми.
Отже, надаючи правову оцінку вищенаведеним документам у сукупності, суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин, які б надавали змогу зробити висновок про те, що позивач має намір використовувати спірне нежитлове приміщення для розповсюдження періодичних видань, заснованих державними і комунальними редакціями, об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що істотні умови запропонованого позивачем проекту договору оренди приміщення для розміщення відділення поштового зв'язку в частині цільового використання об'єкту оренди не відповідають затвердженій типовій редакції договору в частині визначення ставки орендної плати.
Визначаючи цільове призначення користування об'єктом оренди під розміщення відділення поштового зв'язку, позивач мав врахувати п. 4.1 Типового договору, затвердженого рішенням Сумської міської ради N 1186-МР від 01 лютого 2012 року, в якому зазначено про те, що розмір орендної плати розраховується на підставі чинної методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради.
На час звернення позивача з заявою про укладення договору оренди, розрахунок орендної плати за користування майном територіальної громади м. Суми здійснювався на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 01 лютого 2012 року N 1186-МР із змінами, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 30 травня 2012 року N 1502-МР.
Оскільки позивач в проекті договору зазначив цільове призначення - для розміщення відділення поштового зв'язку, то ним повинен бути наведений розрахунок орендної плати з урахуванням ставки, визначеної вищевказаною Методикою, а не 1,00 грн. на рік.
Таким чином, позивач порушив вимоги, передбачені ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Заявляючи про здійснення підтримки засобів масової інформації шляхом розповсюдження періодичних друкованих видань, він мав довести дані обставини належними та допустимим доказами для встановлення наявності у нього права на отримання в оренду комунального майна на тих самих умовах, що і бюджетна установа, як це визначено у ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів інформації та соціальний захист журналістів".
Втім, як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення розповсюдження засобів масової інформації саме в приміщенні по вул. Л. Українки, 2 у м. Суми.
Щодо твердження позивача про те, що в рішенні господарського суду Сумської області від 21 березня 2013 року у справі N 920/13/13 встановлено, що УДППЗ "Укрпошта" підпадає під дію ст. 6 ЗУ "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та прирівнюється до бюджетних установ в частині плати за оренду та порядку укладення договору, посилаючись при цьому на преюдицію, то з цим не можна погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом ч. 3 ст. 35 ГПК України преюдиційними є факти, встановлені під час вирішення іншого господарського спору по суті, що оформлюється рішенням господарського суду. При цьому склад учасників господарського спору має бути незмінним.
Як роз'яснено в абз. 4 п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (Постанова N 18), преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Отже, преюдиційні факти слід відрізняти від оціночного судження щодо правових наслідків наявності певних обставин.
Таким чином, позивач помилково ототожнює факти в розумінні ст. 35 ГПК України та оціночні судження (висновки) місцевого господарського суду у судовому рішенні у справі N 920/13/13.
Стосовно твердження заявника скарги з приводу обов'язковості укладення договору оренди комунального майна.
Судами встановлено, що спірне приміщення за адресою: м. Суми, вул. Л. Українки, 2, з 10 квітня 2003 року перебувало в оренді у позивача на підставі договору оренди N ФМ-925, строк дії якого закінчився 16 січня 2012 року, про що позивач був попереджений листом у встановлений законом строк незважаючи на що, приміщення до теперішнього часу не звільнене.
Позивачу нараховувалася орендна плата за договором N ФМ-925, яка складає 66495,98 грн. та ще до цього часу не сплачена останнім.
До орендних правовідносин застосовується спеціальне законодавство, а порядок укладення договорів про оренду визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно зі ст. 18 цього Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а у відповідності до ст. 17 Закону - після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої зобов'язання за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на повий термін.
Таким чином, на даний час позивач безпідставно займає приміщення за зазначеною адресою, не маючи при цьому переважного права на переукладення договору оренди, та маючи заборгованість з орендної плати.
Частиною 1 ст. 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у суді у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 627 цього ж Кодексу встановлено, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору, з урахуванням вимог, визначених цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачена обов'язковість укладення договорів оренди з будь-якою категорією орендарів, а передбачена лише спрощеність процедури укладення договорів оренди (без проведення конкурсу) для пільгових категорій орендарів, визначених, в т. ч. Законом України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", у даному випадку без проведення конкурсу.
Таким чином, Управління, як орендодавець комунального майна, яке належить територіальній громаді міста Суми, враховуючи принцип свободи договору та вільне волевиявлення щодо вибору орендаря комунального майна, правомірно відмовило позивачу у наданні в оренду заявленого нежитлового приміщення без порушення діючих норм законодавства.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що УДППЗ "Укрпошта" використовуватиме приміщення по вул. Л. Українки, 2 у м. Суми на площі 85,2 м. кв. саме для розповсюдження друкованих періодичних видань, заснованих державними і комунальними редакціями, об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими та журналістськими колективами, як це передбачено ст. 2 Закону України "Про державну підтримку інформації та соціальний захист журналістів", а за відсутності доказів права позивача користуватися орендою приміщення в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.
Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.
З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, постановив:
1. Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2014 року зі справи N 920/48/14 залишити без змін.
Головуючий, суддя І. А. Плюшко
Судді:
Н. Г. Дунаєвська
С. С. Самусенко