Нюанси трудових відносин приватних
підприємців з найманими працівниками
У розумінні трудового законодавства приватний підприємець, який використовує найману працю, є роботодавцем.
Відповідно, на відносини приватного підприємця і найманих працівників поширюються норми КЗпП України. Тому кожна фізична особа - підприємець (ФОП) нарівні з суб’єктами господарювання, які є юридичними особами, зобов’язана при залученні до співробітництва найманих працівників чітко виконувати вимоги КЗпП України.
Тому в цій статті розглянемо основні нюанси трудових правовідносин ФОП з найманими працівниками та згадаємо зміни, які відбулися в трудовому законодавстві в частині прийому працівників на роботу. Тим паче, що їх було чимало, та й розміри штрафних санкцій за порушення трудового законодавства стали більш "дорослішими".
Трудовий договір
Якщо розглядати трудові правовідносини в цілому, відносини між працівником і підприємцем- фізичною особою, і між працівником і підприємцем-юридичною особою практично не відрізняються. Тому приймаючи на роботу працівників, ФОП зобов’язана укласти з таким працівником трудовий договір. Що треба знати про трудовий договір?
Трудовий договір може бути укладено на:
- невизначений строк (безстроковий трудовий договір) (п. 1 ч. 1 cт. 23 КЗпП України);
- визначений строк, установлений за згодою сторін (п. 2.ч. 1 cт. 23 КЗпП України);
- час виконання певної роботи (п. 3 ч. 1 cт. 23 КЗпП України).
Безстроковий трудовий договір - це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. Він укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
До строкових трудових договорів відносять договори, укладені на певний строк (п. 2 ч. 1 cт. 23 КЗпП України) і на час виконання певної роботи (п. 3 ч. 1 cт. 23 КзпП України).
Термін дії строкового трудового договору встановлюють за згодою сторін. Він може бути визначений: часом настання певної події; конкретним строком; виконанням певного обсягу робіт.
Якщо строковий договір укладався на час виконання певної роботи, то розірвання трудового договору відбувається в останній день виконання цієї роботи, а якщо на період відсутності постійного працівника - в останній день перед виходом на роботу постійного працівника.
Якщо строковий договір укладався на строк, що обчислюється роками, то він закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. (cт. 241-1 КЗпП України).
Якщо працівник вирішив використати перед звільненням відпустку, то днем звільнення буде останній день відпустки.
На відмінну від безстрокового трудового договору припинення строкового трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не вимагає подання заяви від працівника. Але попередити працівника заздалегідь про дату, з якої трудові відносини з ним вважатимуться припиненими зайвим не буде, бо якщо працівник вийде на роботу у день, що настає за останнім днем дії строкового трудового договору, дія такого строкового трудового договору вважатиметься продовженою на невизначений строк (cт. 39-1 КЗпП України).
Форма трудового договору між працівником і ФОП затверджена Наказом N 260. Незважаючи на те, що форма договору затверджена нормативно, сторони мають право самостійно вирішувати питання щодо безпосереднього змісту договору, а тому можуть вносити у трудовий договір потрібні зміни і доповнення, які не повинні погіршувати умови праці порівняно з чинним законодавством.
Для працевлаштування та укладання трудового договору працівник подає такі документи:
- паспорт;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер);
- документ про освіту; трудову книжку (за наявності);
- за потреби - документ про стан здоров’я;
- за наявності - документ військового обліку, документи про інвалідність, пенсійне посвідчення, чорнобильське посвідчення, свідоцтво про народження дитини працівника, інші документи, у тому числі ті, що підтверджують право на доплати та надбавки.
Раніше ФОП при укладанні трудових договорів з працівниками зобов'язані були зареєструвати такий договір у Державній службі зайнятості за місцем свого проживання. Але з 01.01.2015 р. ця вимога скасована, бо із КЗпП України виключена стаття 24-1.
Водночас, трудові договори, зареєстровані до 1 січня 2015 року, будуть зніматися з реєстрації у раніше встановленому Порядку N 260 на підставі:
1) при закінченні строку трудового договору або припиненні його дії достроково - двох примірників трудового договору, які подаються ФОП та працівником;
2) при звільненні працівника з ініціативи ФОП - примірника трудового договору; заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору; копії документів, що підтверджують надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір та проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копії платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати;
3) при припиненні трудового договору у разі смерті ФОП - документів, що підтверджують смерть ФОП.
Оскільки трудові договори вже не підлягають реєстрації в центрі зайнятості, то із затвердженої Наказом N 260 форми трудового договору можна виключити, зокрема, рядки 16 і 18, які заповнювалися безпосередньо в центрі зайнятості.
Нумерацію укладених після 1 січня 2015 року трудових договорів підприємцю необхідно вести самостійно. Зручніше це робити в журналі реєстрації трудових договорів, який може бути розроблений в довільній формі.
Трудовий договір вважається укладеним тільки після, того, як його підписали роботодавець та працівник і видано наказ (розпорядження) про прийом на роботу.
Наказ (розпорядження) про прийом на роботу
Під кожен укладений трудовий договір слід складати наказ (розпорядження) про прийом на роботу. Для оформлення наказу використовується типова форма N П-1, затверджена Наказом N 489.
Допускається оформлення наказу про прийняття на роботу на бланку суб’єкта підприємництва. Такий бланк має містити всі реквізити, що містяться в типовій формі N П-1.
З наказом (розпорядженням) працівника ознайомлюють під підпис.
Окремо відзначимо, що припинення трудового договору також оформляється наказом (розпорядженням), як правило, за типовою формою N П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)", затвердженою Наказом N 489.
Але застосування типової форми наказу про звільнення також не обмежує права роботодавця оформляти рішення про припинення трудового договору на спеціальному бланку (бланк наказу). У будь-якому разі в наказі має бути зазначено:
- дату припинення трудового договору;
- причину звільнення;
- підставу видання наказу;
- розмір вихідної допомоги;
- за наявності - суму компенсації за календарні дні невикористаної щорічної відпустки (основної, додаткової), або утримання за дні, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
У разі укладання строкового договору наказ про звільнення може бути видано в останній день дії такого трудового договору або до цього із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу
Згідно з ч. 3 cт. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, та повідомлення органів ДФСУ про прийом працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.
Порядок повідомлення ДФСУ та її територіальних органів про прийом працівника на роботу встановлено Постановою N 413.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до територіальних органів ДФСУ за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за формою, встановленою Постановою N 413, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
У формі повідомлення слід зазначити:
- реєстраційний номер облікової картки підприємця;
- прізвище, ім'я, по батькові працівника;
- реєстраційний номер облікової картки працівника;
- номер і дату наказу (розпорядження) про прийом на роботу.
В таблиці повідомлення передбачена графа, в якій проставляється категорія працівника:
1 - наймані працівники з трудовою книжкою;
2 - наймані працівники без трудової книжки.
Наявність цієї графи вказує на те, що повідомляти орган ДФСУ необхідно про всіх прийнятих працівників як штатних (у графі 4 - "1"), так і сумісників (у графі 4 - "2"), в тому числі і прийнятих з випробувальним терміном та/або за строковим трудовим договором.
Крім того, про прийняття працівників, з якими укладається контракт, також необхідно подати повідомлення, оскільки контракт є різновидом трудового договору. При укладенні договорів цивільно-правового характеру повідомлення роботодавець не подає. Оскільки такі відносини знаходяться поза дії КЗпП України - відносини за договорами цивільно-правового характеру на виконання робіт або надання послуг регламентує ЦК України.
Звернемо увагу, що є також тип повідомлення:
- "початкове" - подання інформації про прийняття працівника на роботу;
- "скасовуюче" - подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Тобто, у разі допущення помилки та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу "скасовуюче" з помилковими даними і одночасно повідомлення типу "початкове" з правильними даними (Лист N 1336/13/84-15).
У графі 8 та 9 повідомлення треба зазначити "Дату видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу" і "Дату початку роботи" відповідно.
Тут, треба враховувати, що датою прийняття на роботу потрібно вважати обумовлену сторонами дату, з якої працівник приступає до виконання своїх трудових обов’язків (дату фактичного виходу на роботу).
Дата фактичного виходу на роботу обов'язково вказується у наказі (розпорядженні) та в заяві про прийняття на роботу, яку подає працівник. Ця дата має бути узгоджена з працівником і є датою прийняття на роботу (датою початку трудових відносин). А ось дата оформлення наказу чи розпорядження про прийняття на роботу є лише датою укладення трудового договору і не може прирівнюватися до дати початку трудових відносин.
Наприклад, якщо 25.05.2016 р. між роботодавцем і працівником укладено трудовий договір, згідно з яким працівник приймається на роботу з 01.06.2016 р., то це означає, що трудові відносини у них починаються тільки з 01.06.2016 р. Отже датою прийняття його на роботу є 01.06.2016 р., а ніяк не 25.05.2016 р.
Саме ця дата зазначається у графі 9 повідомлення, а надалі буде зазначена у графі 6 "Дата прийняття на роботу (дд/мм/рр)" розділу І форми N 1ДФ та у підграфі "дата початку" гр. 11 "Період трудових відносин, відносин за договорами цивільно-правового характеру та відпусток" таблиці 5 форми N Д4.
Період між цими датами не вважається періодом перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем. В цей саме період (до дати фактичного виходу на роботу) доцільно подати повідомлення у ДФСУ.
Повідомлення подається:
- засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж з п’ятьма особами.
Важливо! Держпраці вважає, що повідомлення на папері можна надіслати поштою (Лист N 1364/24/21/01/2298-15). У такому випадку датою повідомлення буде дата надсилання листа відповідно до поштової квитанції. Але головне міністерство - Мінсоцполітики говорить, що надсилання поштою не передбачене (Лист N 1069/13/84-15).
Тому враховуючи чималі штрафи, які можуть бути застосовані за неповідомлення, радимо не ризикувати з відправленням поштою.
Стосовно штрафів, то тут Держпраці зовсім "здивувала" - прирівнявши неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу до порушення за не укладання трудового договору.
А це на хвилинку згідно зі cт. 265 КЗпП України штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 1 травня - 43 500 грн), та адмінштраф для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП, які використовують найману працю, - у розмірі від 8500 до 17 000 грн, за повторне порушення - від 17 000 до 34 000 грн (частини 3 та 4 cт. 41 КУпАП). Цікаво, але в цьому випадку Мінсоцполітики солідарне з Держпраці (Лист N 1069/13/84-15).
Згодні з тим, що допуск до роботи без повідомлення податківців - це порушення вимог трудового законодавства, а саме ч. 3 cт. 24 КЗпП України, але навіщо так критично. Тим паче, що уклавши трудовий договір працівник є вже офіційно оформленим, зарплата нараховується та виплачується, податки сплачуються, звітність подається. Все як того вимагає трудове законодавство. А подання повідомлення ДФСУ це лише формальності, бо податківці й без такого сповіщення можуть "відстежити" найманого працівника за поданою звітністю про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб (форма N 1ДФ) та суми нарахованого ЄСВ за формою N Д4.
Вважаємо, що такому порушенню необхідно надавати статус "інше порушення трудового законодавства", за які й розмірі штрафів будуть "приємно" меншими:
- для роботодавців з 01.05.2016 р, - у розмірі 1450 грн (абзац 5 ч. 2 cт. 265 КЗпП України);
- для посадовців адмінштраф - у розмірі від 510 до 1700 грн (ч. 1 cт. 41 КУпАП).
Трудові книжки
Так само, як і інші роботодавці, ФОП зобов’язані вести трудові книжки на своїх найманих працівників. До 1 січня 2015 року записи до трудової книжки (так само, як і трудові договори з працівником) посвідчувалися в Державній службі зайнятості, але на сьогодні такого обов'язку немає. Але якщо звільняється працівник, найнятий до 01.01.2015 р., то після зняття з реєстрації трудового договору з ним у Державній службі зайнятості, у графі 4 трудової книжки роблять запис про дату зняття з реєстрації: "трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)". Унесені записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості (п. 2.21-1 Інструкції N 58). .
Також до 01.01.2015 р. в разі прийому на роботу приватним підприємцем працівника, у якого не було трудової книжки, існувала проблема щодо заповнення першої сторінки трудової книжки, оскільки, на думку Мінсоцполітики, приватний підприємець не мав права на її заповнення.
Але вже у Листі N 492/06/186-15 Мінсоцполітики змінило свою позицію щодо цього питання і повідомило, що оскільки набув чинності Закон N 77, яким передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, а заповнення трудової книжки при укладенні трудового договору є обов’язковим, то усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться ФОП самостійно після видання відповідного наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення.
Запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою. У разі відсутності останньої, записи у трудовій книжці завіряються тільки підписом.
Отже, приймаючи на роботу працівника без відкритої трудової книжки приватному підприємцю необхідно власноруч заповнити першу сторінку трудової книжки, зазначивши повні П. І. Б. працівника та дату його народження, а також поставити свій підпис і печатку (за її наявності) в полі "Підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок", а вже потім унести до неї запис про прийняття на роботу.
В загальному порядку запис про прийняття на роботу здійснюється згідно гл. 2 Інструкції 58:
- у розділі "Відомості про роботу" робиться запис "Фізична особа - підприємець Романюк Сергій Іванович, 3219122349";
- у графі 1 зазначається порядковий номер запису (за наявності продовжується розпочата нумерація);
- у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу (перший день роботи згідно з наказом) арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу з 1 червня 2016 р., то записується "01.06.2016";
- у графі 3 робиться запис "Прийнятий на роботу (посаду, професія) за трудовим договором (дата і номер договору)" відповідно з текстом наказу (розпорядження). Запис про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, обов’язково має відповідати Класифікатору професій ДК 003:2010;
- у графі 4 необхідно зазначити номер та дату наказу (розпорядження) про прийом на роботу, а при звільненні номер та дату наказу (розпорядження) про звільнення. Записи про звільнення найманих працівників повинні проводитися в точній відповідності з формулюваннями КЗпП України, тобто з посиланням на відповідну статтю і пункт: "Звільнений за угодою сторін, п. 1 cт. 36 КЗпП України", або у разі укладання строкового договору "Звільнений у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ч. 1 cт. 36 КЗпП України".
Зверніть увагу, що у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження), запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення.
Звертаємо увагу, що оформлені трудові книжки зберігаються безпосередньо у працівників, а не у підприємців (на відміну від роботодавців - юридичних осіб, для яких передбачені спеціальні правила обліку і зберігання трудових книжок).
Також слід мати на увазі, що прийом на основне місце роботи відрізняється від сумісництва тим, що в першому випадку працівник зайнятий повний робочий день і про роботу у підприємця обов’язково робиться запис у трудовій книжці, а у другому - він працює обумовлену кількість годин без внесення відомостей до трудової книжки.
Таким чином, якщо працівник при прийомі на роботу не надає підприємцю трудову книжку, аргументуючи це тим, що вона знаходиться хв іншого роботодавця (за основним місцем роботи), чи в неї вже зроблено запис іншим підприємцем-роботодавцем про прийом на роботу, то для такого підприємця такий працівник є сумісником.
Вимагати від нього трудову книжку не потрібно, тому що всі записи в ній проводяться тільки за місцем основної роботи. Щоправда, працівник може попросити довідку про роботу за сумісництвом. На підставі цієї довідки його роботодавець за основним місцем роботи зробить запис до трудової книжки про роботу за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції N 58).
Трудову книжку і вкладиші до неї заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. Але згідно роз’яснень, наведених у Листі N 09-488-к, достатньо заповнювати трудову книжку тільки державною мовою. Всі записи виконуються акуратно, кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів (п. 2.4 Інструкції 58).
Кадрова документація
Під кадровою документацією маються на увазі документи, які регламентують порядок використання найманої праці роботодавцем.
Отже, підприємці повинні вести кадрову документацію, що регламентує:
- порядок використання найманої праці (правила внутрішнього трудового розпорядку);
- облік робочого часу (табель обліку робочого часу);
- прийом і звільнення з роботи, надання відпустки, направлення у відрядження і т.п. (накази (розпорядження).
Виплата заробітної плати та її оподаткування
Заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні (cт. 115 КЗпП України).
Підприємець-роботодавець одночасно виконує функцію податкового агента. А це означає, що з доходів, які виплачуються працівникові, необхідно сплатити відповідні податки.
Згідно п. 167.1 cт. 167 розд. IV ПК України ставка ПДФО до доходів, нарахованих (виплачених) у формі зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються) у зв’язку з трудовими відносинами, встановлена в єдиному розмірі 18 %. При нарахуванні доходу, що підлягає обкладенню ПДФО утримується військовий збір в розмірі 1,5 %.
Згідно ч. 5 cт. 8 Закону N 2464 ЄСВ, який нараховують роботодавці за рахунок власних коштів, встановлено для всіх в єдиному розмірі 22 % бази нарахування ЄСВ.
При нарахуванні ЄСВ на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах також застосовується ставка ЄСВ 22 %.
Із зарплати працівників, з суми допомоги, по тимчасовій непрацездатності, з суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру утримання ЄСВ не проводиться.
Якщо база нарахування ЄСВ менше розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, і ставки ЄСВ.
Ця вимога не поширюється на виплати зарплати сумісникам і винагороди за договорами цивільно-правового характеру незалежно від їх розмірів.
За найманих працівників до органів ДФС України подається щомісячний Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (форма N Д4), затверджений Наказом N 435, а також щоквартальний податковий розрахунок за формою N 1ДФ, затверджений Наказом N 4.
Список використаних документів
КЗпП України - Кодекс законів про працю України
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
ПК України - Податковий кодекс України
ЦК України - Цивільний кодекс України
Закон N 77 - Закон України від 28.12.2014 р N 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці"
Закон N 2464 - Закон України від 08.07.2010 р. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування"
Інструкція N 58 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту, Мінюсту України від 29.07.1993 р. N 58
Класифікатор професій ДК 003:2010 - Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. N 327
Наказ N 4 - Наказ Мінфіну України від 13.01.2015 р. N 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку"
Наказ N 260 - Наказ Мінпраці України від 08.06.2001 р. N 260 "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою"
Наказ N 435 - Наказ Мінфіну України від І4.04.2015 р. N 435 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
Наказ N 489 - Наказ Держкомстату від 05.12.2008 р. N 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"
Порядок N 260 - Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затверджений наказом Мінпраці України від 08.06.2001 р. N 260
Постанова N 413 - Постанова КМУ від 17.06.2015 р. N 413 "Про порядок повідомлення Державної фіскальної службі та її територіальним органам про прийом працівника на роботу"
Лист N 09-488-к - Лист Мінпраці від 19.10.2005 р. N 09-488-к "Про надання роз’яснення щодо трудових книжок"
Лист N 1364/24/21/01/2298-15 - Лист Держпраці України від 03.08.2015 р. N 1364/24/21/01/2298-15 "Щодо подання Повідомлення про прийняття працівника на роботу"
Лист N 1069/13/84-15 - Лист Мінсоцполітики України від 19.08.2015 р. N 1069/13/84-15 "Щодо практичного застосування постанови КМУ від 17.06.2015 р. N 413"
Лист N 1336/13/84-15 - Лист Мінсоцполітики України від 09.10.2015 р. N 1336/13/84-15 "Щодо прийому працівника на роботу"
Лист N 492/06/186-1 - Лист Мінсоцполітики України від 03.12.2015 р. N 492/06/186-15 "Щодо трудової книжки"
Ірина Бубирь
"Консультант бухгалтера" N 10 (806) 23 травня 2016 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)