ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10.12.2014 N К/800/40062/14
Про визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною
скаргою управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі
Черкаської області на постанову Київського апеляційного
адміністративного суду від 03 липня 2014 року
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді - Кобилянського М. Г., суддів: Амєліна С. Є., Тракало В. В., розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, встановила:
У серпні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом і просила визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 06 серпня 2013 року N Ф-504 про сплату заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про задоволення позову: визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 06 серпня 2013 року N Ф-504 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн.
Відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 19 лютого 2007 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1, та є платником єдиного податку згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 від 31 травня 2012 року.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3.
Як видно із довідки управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області N 5728/03 від 27 серпня 2013 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку як пенсіонер за вислугою років, за наявності пільгового стажу 26 років 3 місяці 20 днів, загальний стаж становить 43 роки 11 місяців 5 днів.
09 серпня 2013 року позивачем від Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області отримано вимогу про сплату недоїмки N Ф-504 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивач як пенсіонер за віком, пенсія якому призначена із зниженням пенсійного віку, повинен сплачувати за себе єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому відповідачем правомірно нарахована позивачу недоїмка зі сплати єдиного внеску.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення від сплати єдиного внеску не пов'язано із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Висновок суду є правильним з таких підстав.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV).
Згідно положень частини першої статті 9 Закону N 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги посилання позивача на той факт, що позивач є пенсіонером за віком у розумінні положень Закону N 2464-VI, адже пенсія йому призначена з урахуванням положень ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки частина четверта статті 4 Закону N 2464-VI не містить виключень при її застосуванні щодо пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Також колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду України, яка ним вже неодноразово висловлювалась у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справи N N 21-57а14, 21-69а14, 21-70а14) та 20 травня 2014 року (справа N 21-160а14), яка полягає у тому, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статей 13 або 14 Закону N 1788-XII, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону N 2464-VI, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком.
Отже, відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Враховуючи те, що позивач має статус пенсіонера за віком, яка дає їй право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування вимоги про сплату боргу від 06 серпня 2013 року N Ф-504.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. Г. Кобилянський
Судді:
С. Є. Амєлін
В. В. Тракало