КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
11.12.2014
Справа N 2а-1803/11/2670
Про визнання частково протиправним та
часткове скасування рішення
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Мельничука В. П., суддів - Грищенко Т. М., Мацедонської В. Е., при секретарі - Анапріюк С. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома", Товариство з обмеженою відповідальністю "Валеон А", про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення, встановила:
У лютому 2011 року Заступника прокурора м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома", Товариство з обмеженою відповідальністю "Валеон А" про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в оскаржуваній частині спірне рішення суперечить статтям 3 та 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положенню про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженому рішенням Київської міської ради від 24 травня 2007 року N 528/1189, оскільки згадані вище нежилі будинки, які є комунальною власністю м. Києва, не були включені до програми приватизації та передані у власність інвесторам ТОВ "Бізнес Аксіома" та ТОВ "Валеон А" до початку виконання ними інвестиційних проектів щодо реконструкції цих будинків. Просить визнати протиправним та скасувати вказане рішення в частині передачі нежитлових будинків комунальної власності територіальної громади по вул. Володимирська, 86 літ. А площею 489,20 кв. м вартістю 7514483,79 грн. у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та по вул. Б. Хмельницького, 78 літ. А площею 340,00 кв. м вартістю 9454233,80 грн. у власність ТОВ "Валеон А".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним рішення Київської міської ради від 28 серпня 2008 року N 105/105 "Про передачу нежилих будинків комунальної власності у власність інвесторам" в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва по вул. Володимирська, 86 літ. А та вул. Б. Хмельницького, 78 літ. А у власність відповідно ТОВ "Бізнес Аксіома" та ТОВ "Валеон А".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року скасовано в частині визнання протиправним рішення N 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади по вул. Володимирська, 86, літ. А та вул. Б.Хмельницького, 78, літ. А у власність відповідно ТОВ "Бізнес Аксіома" та ТОВ "Валеон А", в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2012 року (Ухвала N К/9991/89442/11) рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради N 105/105 від 28 серпня 2008 року "Про передачу нежилих будинків комунальної власності у власність інвесторам" в частині передачі у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" нежилого будинку комунальної власності територіальної громади, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 86 літ. А площею 489,20 кв. м В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року в частині залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року щодо відмови в позові скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що 22 жовтня 2007 року розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) N 1404 від 22 жовтня 2007 року "Про проведення інвестиційних конкурсів на залучення інвесторів до фінансування будівництва та реконструкції об'єктів житлової, соціальної та іншої інфраструктури" було прийнято рішення про проведення конкурсів із залученням інвесторів до фінансування будівництва та реконструкції об'єктів житлової, соціальної та іншої інфраструктури м. Києва, зокрема, нежитлового будинку на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А та вул. Володимирській, 86, літ. А.
23 квітня 2008 року розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) N 586 "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" було затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (зокрема: щодо нежитлового будинку по вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А затверджено ТОВ "Валеон А" та щодо нежитлового будинку по вул. Володимирській, 86, літ. А затверджено ТОВ "Бізнес Аксіома").
28 серпня 2008 року Головним управлінням економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" укладено Інвестиційний договір N 049-13/і/79 на реконструкцію будинку на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А - з ТОВ "Валеон А", відповідно до якого, сторони зобов'язались реалізувати інвестиційний проект з реконструкції нежитлового будинку на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А, загальною площею 340,00 кв. м.
Рішенням відповідача N 105/105 передано інвесторам - ТОВ "Бізнес Аксіома" та ТОВ "Валеон А" - у власність для виконання ними своїх інвестиційних зобов'язань нежилі будинки, нежилі приміщення комунальної власності територіальної громади м. Києва, зазначені у додатку до цього рішення, за умови компенсації вартості цих будинків, яка визначена звітом про оцінку вартості (п. 1 даного рішення). При цьому, відповідно до додатку до рішення N 105/105, нежитлове приміщення по вул. Володимирська, 86, літ. А та вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А передано у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та ТОВ "Валеон А" відповідно.
Листом від 13 грудня 2010 року N 042/1/6-9328 Головне управління комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до прокуратури м. Києва з проханням вжити заходи прокурорського реагування у зв'язку із виявленим Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві порушенням майнових прав територіальної громади м. Києва при відчуженні з комунальної власності міста Києва нежилих будинків по вул. Володимирській, 86 літ. А та вул. Б.Хмельницького, 78 літ. А.
10 січня 2011 року позивачем було внесено протест N 07/1-3вих-10 на рішення Київської міської ради N 105/105 від 28 серпня 2008 року в частині передачі нежитлових будинків комунальної власності територіальної громади по вул. Володимирська, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та по вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А".
Листом від 12 січня 2011 року за N 225-СК-21 заступника прокурора м. Києва повідомлено, що протест прокурора м. Києва від 10 січня 2011 року за N 07/1-3вих-10 на позиції 8 та 11 додатка до рішення N 105/105 буде розглянуто на пленарному засіданні сесії Київської міської ради відповідно до Регламенту Київської міської ради.
Не отримавши відповіді від Київської міської ради за результатами розгляду вищезазначеного протесту в порядку, встановленому ст. 21 Закон України "Про прокуратуру" позивач звернувся з позовом до суду.
Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що 25 травня 2011 року рішенням Київської міської ради N 216/5603 "Про задоволення протесту прокуратури м. Києва від 10 січня 2011 року N 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28 серпня 2008 року N 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А" протест прокуратури міста Києва N 07/1-3вих-10 від 10 січня 2011 року було задоволено, зокрема, задоволено протест прокуратури м. Києва від 10 січня 2011 року N 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28 серпня 2008 року N 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А"; скасувати позиції п. п. 8, 11 додатка до рішення N 105/105.
Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року по справі N 2а-888/11/2670 рішення Київської міської ради N 216/5603 "Про задоволення протесту прокуратури міста Києва від 10 січня 2011 року N 07/1-3вих-10 на рішення Київради від 28 серпня 2008 року N 105/105 в частині передачі нежилих будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва на вул. Володимирській, 86, літ. А у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" та на вул. Б. Хмельницького, 78, літ. А у власність ТОВ "Валеон А" було скасовано.
Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині скасування спірного рішення відповідача щодо передачі нежилого будинку у власність ТОВ "Бізнес Аксіома" є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", Державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Крім того, преамбулою вказаного вище Закону передбачено, що цей Закон встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Натомість правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України регулює Закон України "Про приватизацію державного майна".
При цьому ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що приватизацією державного майна є платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
В свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України є Закон України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до якого інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ч. 1 ст. 1 Закону).
При цьому, відповідно ч. 1 ст. 4 вказаного Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди в усіх галузях економіки та об'єкти власності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону під інвестиційною діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Частиною 1 ст. 5 даного Закону передбачено, що суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності (ч. 1 ст. 11 цього Закону).
Статтею 13 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено форми державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема, передбачено, що управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів. Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється в тому числі і шляхом: роздержавлення і приватизації власності; інших заходів.
Положенням про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради N 528/1189 від 24 травня 2007 року, норми якого є спеціальними для спірних правовідносин та яке діяло на час їх виникнення, визначено порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об'єктів незавершеного будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів, на умовах проведення інвестиційного конкурсу.
Пунктом 4.1 та п. 4.2 р. 4 вказаного Положення N 528/1189 передбачена можливість передачі у власність об'єкту інвестиційного конкурсу інвестору, та визначені умови за яких здійснюється така передача.
Згідно пункту 4.1 цього Положення при проведенні інвестиційного конкурсу питання набуття права власності на майно (будинки, споруди, приміщення, горища тощо), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (у т. ч. району) може вирішуватись шляхом надання цього майна у власність або довгострокову оренду переможцеві інвестиційного конкурсу у відповідності до даного Положення після реалізації інвестиційного проекту та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію у встановленому порядку. Підставою оформлення права власності або довгострокової оренди на майно є акт державної комісії щодо прийняття об'єкта в експлуатацію.
При цьому переможець конкурсу відповідно до рішення Комісії та умов інвестиційного конкурсу зобов'язаний, після введення об'єкта в експлуатацію, повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) частину об'єкта інвестування площею не меншою за існуючу на початок передінвестиційної роботи, або здійснити грошову компенсацію цієї частки відповідно до грошової оцінки її вартості відповідно до умов інвестиційного конкурсу.
Відповідно до п. 4.2 Положення комісія своїм рішенням може дозволити переможцю конкурсу передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва (та/або району) майно (будинки, споруди, приміщення, горища тощо) або його частину, яке не обов'язково може бути територіально розташоване у межах інвестиційного проекту або запропонувати переможцю конкурсу здійснити грошову компенсацію та викупити об'єкт відповідно до грошової оцінки вартості майна. Вибір експертів-оцінювачів об'єкта здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Головним управлінням економіки та інвестицій м. Києва.
Отже, набуття права власності на майно, що належить до комунальної власності територіальної громади може відбуватись шляхом надання цього майна у власність переможцю інвестиційного конкурсу за умови реалізації ним інвестиційного проекту та прийняття в експлуатацію об'єкта інвестування.
Судом першої інстанції було встановлено, що за результатами розпоряджень N 1404 та N 586 було укладено лише один інвестиційний договір, зокрема, Договір N 049-13/1/79 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеон А".
При цьому, колегією суддів встановлено, що спірним рішенням відповідач передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Валеон А" нежитловий будинок 78 літ. А по вул. Б. Хмельницького у м. Києві.
Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Валеон А" фактично виконано взяті на себе обов'язки з реконструкції зазначеного вище об'єкта, про що свідчать, зокрема, акт про прийняття об'єкта в експлуатацію (Т. 1, а. с. 47), доказами перерахування інвесторами коштів до міського бюджету (Т. 1, а. с. 142 - 145), а також актом приймання-передачі у власність вказаного вище нежилого будинку у власність ТОВ "Валеон А" (Т. 1, а. с. 166).
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази колегія суддів вважає, що реалізація інвестиційного проекту в розумінні законодавства України відбулася з дотриманням всіх необхідних норм.
Щодо передачі об'єкту у власність за такої умови як прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію, колегія суддів зазначає про наступне.
Метою визначення такої умови в Положенні N 528/1189 є забезпеченість інвестора виконати обов'язки за інвестиційним договором, зокрема серед іншого, головною його цілю є реконструкція нежитлового будинку.
Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів спрямоване на їхнє здійснення в передбачений термін з метою забезпечення своєчасного повернення вкладених коштів у вигляді чистого грошового потоку (насамперед - одержання передбаченого інвестиційного прибутку). Таке управління здійснюється в розрізі кожного реального проекту, включеного в інвестиційну програму підприємства.
ТОВ "Валеон А" фактично виконало взяті на себе обов'язки з реконструкції вказаного об'єкту, що підтверджується платіжними доручення, договорами підряду та оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості. Відповідні копії документів наявні в матеріалах справи.
Порушення етапності передачі об'єкту у власність, за умови що об'єкт був реконструйовано та в подальшому прийнятий в експлуатацію, не може свідчить про достатність підстав стверджувати, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність є незаконним, адже мета інвестиційного договору фактично досягнута.
Крім того, за договором інвестування об'єкт і було передано ТОВ "Валеон А" саме для виконання інвестиційних зобов'язань (реконструкції) нежитлових приміщень, що перебували в комунальній власності територіальної громади міста Києва.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи суспільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі статтею 331 цього Кодексу, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Колегією суддів встановлено, що на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 18 вересня 2009 року N 774-В ТОВ "Валеон А" отримано свідоцтво про право власності на вказане приміщення, реєстраційний напис зареєстровано в реєстровій книзі за N 160п-290 за реєстровим N 8632-П від 07 жовтня 2009 року.
Також колегія суддів вважає, що саме по собі оскарження рішення органу місцевого самоврядування не може вважатись захистом права публічного, оскільки скасування цього рішення не відновить прав держави з причини наявності на теперішній час у третьої особи свідоцтва на право власності, що вказує на те, що скасування спірного рішення не призведе до повернення цього об'єкту нерухомості до комунальної власності.
Враховуючи принцип юридичної стабільності, закріплений в законодавстві України, спірне рішення Київської міської ради є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання свідоцтва про право власності, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що спірне рішення відповідача не підлягає скасуванню.
Крім цього, колегію суддів враховує, що вказане рішення вплинуло на склад об'єктів, що належать на праві власності ТОВ "Валеон", яким в подальшому у повному обсязі виконано умови інвестиційного договору, а тому скасування даного рішення може завдати вказаному товариству значної матеріальної шкоди.
Також колегією суддів встановлено, що на сьогоднішній день власником спірного об'єкту є компанія "Федей інвестмент лімітед" (код 12273045), що підтверджується Витягом з Державного реєстру на нерухоме майно про реєстрацію права власності Серії СЕК N 498650 від 11.02.2013 року, яка є добросовісним набувачем.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому такий акт підлягає оцінці на предмет відповідності його законам та порушення прав позивача на момент його прийняття.
Отже, колегія суддів зауважує, що підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб, за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів спірним рішенням відповідача, не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до положень правил глави 29 та ст. 16 ЦК України власник нежитлового приміщення вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. При цьому суд, вирішуючи спір про відновлення прав позивача щодо власника такого приміщення, може дати оцінку законності рішення ради, якщо його прийняття сприяло порушенню прав інших осіб.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема, житловим приміщенням, житловим будинком, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин.
Таким чином, саме по собі оскарження рішення органу місцевого самоврядування у даному випадку не є захистом права публічного, воно не відновить прав держави, оскільки скасування спірного рішення при наявності свідоцтва на право власності у третьої особи, яка на законних підставах набула право власності, яке не припиняється і не скасовується рішенням у цій справі, не призведе до повернення цього об'єкту попередньому власнику.
Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України в постановах від 21 лютого 2011 року N 21-3а11 та від 01 жовтня 2013 року N 21-365а13.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що захист порушених інтересів у даному спорі є неспівмірним з шкодою, яка буде завдана у разі скасування спірного рішення відповідача.
За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішення відповідача в частині, що стосується ТОВ "Валеон А".
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення в частині відмови у задоволенні позову ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий, суддя: В. П. Мельничук
Судді:
Т. М. Грищенко
В. Е. Мацедонська