Як спростити наказ про облікову політику
Наказ про облікову політику слід спрощувати. Звичайно, у кожного підприємства (організації) є свої особливості, вимоги. Але є мінімум, який у цьому наказі повинен бути.
Що таке облікова політика? Це сукупність принципів, методів, процедур за допомогою яких складається фінансова звітність.
Дехто з бухгалтерів кожного року створює окремий наказ про облікову політику, враховуючи зміни облікової оцінки та зміни, які періодично вносяться до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (як міжнародних, так і національних).
Проте чинне українське законодавство єдиної, однакової для усіх форми наказу НЕ ВСТАНОВЛЮЄ. Немає ані порядку його заповнення, ані визначення, чи це має бути один наказ, чи щороку різний. Звичайно, не потрібно різко змінювати наказ. Приймайте принципову позицію та дійте так, як вважаєте за потрібне.
Ще раз зазначимо, що жодних вимог до наказу про організацію бухгалтерського обліку немає. Є лише РЕКОМЕНДАЦІЇ. І якщо виникають сумніви щодо написання наказу чи окремих його положень, можна скористатися Методичними рекомендаціями щодо наказу про облікову політику, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р. № 635.
Щодо змісту наказу про облікову політику
Є загальне правило: не потрібно цей наказ «перезавантажувати» певними податковими нюансами, переписуванням П(С)БО тощо.
П(С)БО дає вам право вибору - тому і вибирайте лише ті моменти, які вам потрібні. Наприклад, якщо йдеться про цінову політику, має бути ОКРЕМИЙ наказ саме про цінову політику. Чим простіший та ЛАКОНІЧНІШИЙ наказ про облікову політику, тим він кращий як для використання, так і для тих, хто його читає. У ньому не має бути «зайвої» інформації.
І найголовніше: щоб факт, який ви відображаєте у бухгалтерському обліку, відповідав суті наказу про облікову політику. Насправді на практиці це часто не співпадає.
Зміна облікової політики та зміна облікової оцінки
Яка різниця для вас між змінами облікової політики та змінами облікової оцінки?
1. Зверніть увагу на визначення облікової оцінки у п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах":
«Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами».
Особливості виправлення помилок і зміни в облікових оцінках
Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.
Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація.
Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки.
Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
2. Зміна облікової політики, як правило, пов’язана зі змінами, які вносяться до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Ще один момент, коли змінюється облікова політика - це зміни до статутної діяльності підприємства.
І третій момент - якщо ви доведете, що зміна облікової політики дасть можливість достовірніше відображати дані у фінансовій звітності.
Чому бухгалтери насторожено відносяться до змін облікової політики?
Тому що під час внесення змін потрібно зробити ретро-перерахунок. Ми повинні повернутися на початок, коли зміни почалися застосовуватись. Уявляєте, зробити перерахунок, наприклад, за десять років, вивести, як це впливає на фінансовий результат, і якщо впливає на фінансовий результат, відкоригувати через сальдо нерозподіленого прибутку.
Оскільки це «невдячна» робота, бухгалтери бояться зміни податкової політики.
Особливості зміни в обліковій політиці 1. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
2. Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
2.1. Подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій. 2.2. Подій або операцій, які не відбувалися раніше.
3. Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, передбачених п.13 П(С)БО 6.
4. Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
4.1. Коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
4.2. Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
5. Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.
6. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.
Як скласти наказ про облікову політику
Наказ про облікову політику складається відповідно до:
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р. № 137
- Наказу Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р. № 635 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України”
- Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138
Приклад наказу про облікову політику
і організацію бухгалтерського обліку
Наказ №
про облікову політику та організацію
бухгалтерського обліку на підприємстві
м. “___” __________20__ р.
Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ наказую встановити такі принципи, методи і процедури, що будуть використовуватись підприємством для складання та подання фінансової звітності і формувати облікову політику підприємства.
І. Організація бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покласти на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером.
Застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволити головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків. Робочі рахунки наведені в додатку № 1 до цього наказу.
Облік витрат підприємства вести на рахунках класу 9 «Витрати діяльності» з використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами».
Бухгалтерський облік вести з використанням комп'ютерної програми «XXX». Перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію активів та зобов’язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Провадити один раз на місяць раптову ревізію каси. Для проведення інвентаризації створити постійно діючу комісію.
Завдання з визначення строку корисного використання основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, а також довгострокових біологічних активів покласти на постійно діючу інвентаризаційну комісію.
Перелік осіб, уповноважених підписувати первинні документи, наведено в додатку № 2. Зазначені особи несуть відповідальність за достовірність таких документів та своєчасність їх складання.
Перелік осіб, уповноважених отримувати товарно-матеріальні цінності від імені підприємства, наведено в додатку 3 до цього наказу.
Затвердити графік документообігу (додаток 4 до цього наказу).
Для визначення суттєвості окремих об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, за орієнтовний поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов'язань і власного капіталу.
Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтовним порогом суттєвості є величина, що дорівнює 2 відсоткам чистого прибутку (збитку) підприємства.
Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку приймається величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.
Для інших господарських операцій та об'єктів обліку поріг суттєвості визначається у межах 5 відсотків. (може бути 1-10 відсотків).
ІІ. Формування облікової політики
Запаси
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом …
обрати з наведених нижче:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
При обранні середньозваженої собівартості слід зазначити періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів (щомісяця чи на дату операції) ___________________
Облік транспортно-заготівельних витрат ведеться обрати ідентифіковано чи шляхом узагальнення на окремому рахунку обліку запасів.
Якщо обрано узагальнення, то зазначити наступне:
Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Одиницею аналітичного обліку запасів є їх найменування (однорідна група, тип, сорт, розмір тощо).
У місцях зберігання (на складах, в коморах) запаси обліковуються в натуральних одиницях.
Необоротні активи
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи і розкриття її у фінансовій звітності визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» і Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи».
Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів та нематеріальних активів наведено у додатку № 5 до цього наказу.
При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу у дооцінках. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об'єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, що відображений у складі капіталу у дооцінках.
Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується прямолінійним методом (або зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого, або декількома методами).
Аморизація нематеріальних активів нараховується прямолінійним методом (або іншим, що передбачений для основних засобів).
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом (або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості).
Вартісна ознака предметів, що відносяться до малоцінних необоротних матеріальних активів прийнята в розмірі, що не перевищує 6 000 грн.
Ліквідаційна вартість основних засобів і нематеріальних активів дорівнює 0 (або інший показник).
Інвестиційна нерухомість
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість наведені в Положенні (стандарті) 32 «Інвестиційна нерухомість». Інвестиційна нерухомість на дату балансу відображається за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації.
Підприємство може відобажати на дату балансу інвестиційну нерухомість за спаведливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити.
Критерії розмежування об'єктів операційної нерухомості
та інвестиційної нерухомості
Якщо певний об'єкт основних засобів уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути продані окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову оренду), то ці частини відображаються як окремі інвентарні об'єкти. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, об'єкт основних засобів визнається інвестиційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу.
За наявності ознак, за яких об'єкт основних засобів може бути віднесеним і до операційної нерухомості, і до інвестиційної нерухомості, підприємство обирає розмір площі як критерій щодо їх розмежування.
Необоротні активи, утримувані для продажу
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»:
Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо: економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням; вони готові до продажу у їх теперішньому стані;
їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу; умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.
Первісне визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються вище наведені умови. (або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу).
Резерви і забезпечення
Порядок визначення резерву сумнівних боргів наведено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Величина резерву сумнівних боргів визначається за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (або за методом застосування коефіцієнта сумнівності).
Якщо величина резерву визначається за методом застосування коефіцієнта сумнівності, то необхідно яким способом розраховується такий коефіцієнт:
визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;
визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.
Створення забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання».
Підприємством створюється забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам.
Сума забезпечення на виплату відпусток визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці з урахуванням відповідної суми відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Можуть створюватись забезпечення на:
додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань;
реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності;
виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.
Дохід
Дохід визнається і оцінюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід".
Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:
можливості достовірної оцінки доходу;
імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;
можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.
Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг відображається в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню оскільки не може бути достовірно визначений.
Можуть бути також такі оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг:
вивченням виконаної роботи;
визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.
Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату. Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).
Ступень завершеності робіт за будівельним контрактом визначається згідно Положення (стандарту) 18 «Будівельні контракти».
Витрати
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
В додатку № 6 до цього наказу наведено Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат на базі заробітної плати виробничих робітників (або іншої бази розподілу: годин праці, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати виробничих робітників (або іншої бази розподілу) при нормальній потужності.
Встановити нормальну потужність ______________.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат у додатку № 7 до цього наказу.
Періодичність відображення відстрочених податкових активів
і відстрочених податкових зобов'язань
Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання відображаються Підприємством у річній фінансовій звітності.
Підходи до класифікації пов'язаних сторін
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін" визначає методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності.
Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством визначено в додатку № 8 до цього наказу.
Складання окремого балансу філіями
(представництвами, відділеннями та іншими відокремленими
підрозділами підприємства) (у разі наявності)
У нашого підприємства є дві філії - (найменування).
Зазначені філії складають окремий баланс (не складають окремий баланс).
Звіт про рух грошових коштів складається Підприємством за непрямим методом (за прямим методом).
ІІІ. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах
Облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Загальний контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою: Контроль за виконанням конкретних пунктів наказу покладається на: __________________________________________________________________
Зі змістом наказу ознайомити (під розписку) усіх посадових осіб, причетних до його виконання.
Керівник підприємства _______________________________________________
З наказом ознайомлені: _______________________________________________
Додаток № 1
Робочий план рахунків Підприємства
Додаток № 2
Перелік осіб,
уповноважених підписувати первинні документи
Додаток № 3
Перелік осіб, уповноважених отримувати
товарно-матеріальні цінності від імені підприємства
Додаток № 4
Графік документообороту
Додаток № 5
Строк корисного використання (експлуатації)
основних засобів та нематеріальних активів
Додаток № 6
Перелік і склад статей калькулювання
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) для цехів основних виробництв.
1. Сировина та матеріали:
сировина та матеріали, що входять до складу виготовлюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг); допоміжні матеріали, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг); МШП, що використовуються у процесі виробництва.
Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій:
- куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на підприємстві;
- роботи і послуги виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності (здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка споживаних сировини та матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів та виробів, інші послуги за умови, що вони відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції).
Паливо та енергія на технологічні цілі: витрати на всі види палива та енергії (як отримані від сторонніх підприємств та організацій, так і вироблені самим підприємством), що використовуються безпосередньо у процесі виробництва продукції та включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції на підставі показань контрольно-вимірювальних приладів.
Зворотні відходи (вираховуються): вартість залишків сировини, матеріалів, інших цінностей, що утворилися у процесі виробництва і частково або повністю втратили свої первісні споживчі властивості, у зв'язку з чим не можуть використовуватися за первісним призначенням або використовуються, але з підвищеними витратами. Зокрема, обрубки, обрізки, стружка.
Основна заробітна плата виробничих робітників: витрати на виплату основної заробітної плати, розрахованої відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом певної продукції.
Додаткова заробітна плата виробничих робітників: витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій, передбачені колективним договором).
Нарахування єдиного соціального внеску на суму оплати праці працівників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг).
Загальновиробничі витрати - перелік і склад загальновиробничих витрат наведено в додатку 2 до цього наказу.
Втрати внаслідок технічно неминучого браку:
- вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) із технологічних причин;
- витрати на усунення технічно неминучого браку.
II. Перелік І склад статей калькулювання виробничої собівартості
продукції (робіт, послуг) для цехів допоміжних виробництв*
Сировина та матеріали (за вирахуванням відходів).
Куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби.
Паливо та енергія на технологічні цілі.
Основна заробітна плата робітників.
Додаткова заробітна плата робітників.
Нарахування ЄСВ.
Загальновиробничі витрати.
Втрати внаслідок технічно неминучого браку.
* Склад статей калькулювання витрат цехів допоміжних виробництв не наводиться. Їх розшифрування аналогічне наведеному для цехів основних виробництв.
Додаток № 7
Перелік і склад змінних
та постійних загальновиробничих витрат
І. Перелік і склад постійних загальновиробничих витрат
1. Витрати на управління виробництвом:
а) оплата праці апарату управління цехами, дільницями, включаючи премії, матеріальну допомогу; б) нарахування ЄСВ і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями;
в) витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць; г) інші витрати:
- вартість поштово-телеграфних послуг;
- вартість послуг зв'язку;
- вартість канцелярського приладдя;
- вартість послуг з участі в семінарах;
- витрати на придбання періодичних видань і спеціальної літератури виробничої тематики тощо.
Амортизація основних засобів усього виробничого та загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.
Амортизація нематеріальних активів усього виробничого та загальновиробничого
(цехового, дільничного, лінійного) призначення.
4. Витрати на утримання та експлуатацію необоротних активів виробничого та загальновиробничого призначення:
а) вартість мастильних, обтиральних матеріалів та інших допоміжних матеріалів, необхідних для догляду за обладнанням і підтриманням його у працездатному стані;
б) оплата праці допоміжних робітників, які обслуговують обладнання, - наладників, мастильників, електромонтерів, слюсарів, ремонтних та інших допоміжних робітників; в) нарахування ЄСВ і медичне страхування перелічених вище робітників; г) вартість спожитого палива, електроенергії, води, пари та інших видів енергії на приведення в рух верстатів, насосів, пресів та інших виробничих механізмів загальновиробничого призначення;
д) вартість послуг допоміжних виробництв і послуг сторонніх організацій, пов'язаних з утриманням та експлуатацією обладнання; є) вартість витраченого інструменту і пристосувань;
ж) витрати на операційну оренду основних засобів тощо.
5. Витрати, пов'язані з утриманням пожежної та сторожової охорони:
а) оплата праці та нарахування ЄСВ і медичне страхування робітників, зайнятих охороною виробничих приміщень; б) послуги сторонніх організацій з охорони.
6. Витрати на ремонт основних засобів виробничого та загальновиробничого призначення:
а) витрати на ремонт будівель і споруд:
- вартість витрачених будівельних матеріалів і запасних частин;
- оплата праці та нарахування ЄСВ і медичне страхування робітників, які виконують ремонтні роботи;
- вартість послуг ремонтних цехів.
б) витрати на ремонт виробничого обладнання, інструментів і транспортних засобів:
- вартість запасних частин та інших матеріалів, витрачених при ремонті виробничого обладнання, транспортних засобів та інструментів;
- оплата праці та відрахування на соціальні заходи і медичне страхування робітників, які виконують ремонтні роботи (слюсарів, верстатників та інших);
- вартість послуг ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв з ремонту обладнання, транспортних засобів, інструментів.
7. Витрати на охорону праці й техніку безпеки:
а) поточні витрати на улаштування та утримання огорож машин та їх рухомих частин, люків, отворів, вентиляційних пристроїв; б) витрати на установлення сигналізації, необхідної з метою безпеки для швидкого зупинення механізмів;
в) витрати на улаштування та утримання дезінфекційних камер, умивальників,душів, лазень та пралень на виробництві (на підприємствах, де надання цих послуг працюючим пов'язане з особливостями виробництва і передбачено колективним договором), а також на утримання роздягалень, шаф для спецодягу, сушарок та іншого подібного обладнання; г) вартість матеріалів, використаних на улаштування та утримання засобів охорони праці;
д) вартість спецодягу, спецвзуття, обмундирування, окулярів та інших захисних пристосувань, що видаються найманим працівникам, необхідних їм для виконання професійних обов'язків, та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування згідно з переліком і нормами, установленими чинними нормативно-правовими актами, або на відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією; є) вартість послуг сторонніх організацій, пов'язаних із проведенням попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, або де необхідно провадити професійний добір (обов'язковий первинний та періодичний профілактичний наркологічний огляди), а також щорічний обов'язковий медичний огляд осіб віком до 21 року; ж) інші витрати на цілі, пов'язані з охороною праці (витрати на улаштування освітлення, що відповідає санітарним нормам і правилам (у тому числі місцевого освітлення робочих місць).
8. Витрати на охорону навколишнього природного середовища:
а) витрати на утримання та експлуатацію очисних споруд; б) витрати на зберігання, переробку та охорону екологічно небезпечних відходів; в) витрати на очищення стічних вод.
II. Перелік і склад змінних загальновиробничих витрат
Витрати на обслуговування виробничого процесу:
- оплата праці та нарахування ЄСВ загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням виробничого процесу;
- витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг.
Додаток № 8
Перелік пов’язаних осіб
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ:
В проекті наказу не враховано:
порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (для державних і комунальних підприємств) Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138. Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" , державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.
Сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
З метою формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 29 "Фінансова звітність за сегментами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19 травня 2005 року № 412, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2005 року за № 621/10901 (із змінами) (далі - Положення (стандарт) 29), підприємства, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність, підприємства, які мають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг), а також підприємства з державним регулюванням цін на їх продукцію, у тому числі підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають застосування: сегментів діяльності, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках.
Інформація формується у бухгалтерському обліку за господарськими та географічними сегментами, які визначаються підприємством на основі його організаційної структури. Інформацією про господарський сегмент вважаються відомості, які розкривають відокремлену частину діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) готової продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших: видом продукції (товарів, робіт, послуг); способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг); характером виробничого процесу; характерними для цієї діяльності ризиками; категорією покупців.
Інформація про географічний сегмент має надавати можливість характеризувати діяльність відокремленої частини підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) готової продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших: економічними і політичними умовами географічного регіону; територіальним розташуванням виробництва продукції (робіт і послуг) або покупців продукції (товарів, робіт, послуг); взаємозв'язком між діяльністю в різних географічних регіонах; правилами валютного контролю і валютними ризиками в регіонах.
Залежно від сутності ризиків та організаційної структури підприємства географічні сегменти поділяються на два види:
географічний виробничий сегмент виділяється за місцем розташування виробництва продукції (робіт, послуг) підприємства;
географічний збутовий сегмент виділяється за місцем розташування основних ринків
збуту та покупців продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.
Господарський або географічний сегмент, який визначений підприємством за критеріями, наведеними у пунктах 6 - 9 Положення (стандарту) 29, щодо якого має розкриватися у річній фінансовій звітності інформація, вважається звітним сегментом.
Підприємства, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг) або щодо продукції (товарів, робіт, послуг) яких до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін, у тому числі підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають такі види продукції (товарів, робіт, послуг) окремими пріоритетними звітними господарськими сегментами незалежно від того, чи відповідають показники їх діяльності критеріям, наведеним у пункті 9 Положення (стандарту) 29.
За характером впливу на фінансовий результат звичайної діяльності підприємства звітні сегменти поділяються на пріоритетні і допоміжні. У фінансовій звітності інформація про пріоритетні звітні сегменти (господарські або географічні) розкривається більш деталізовано. При визначенні пріоритетного виду звітного сегмента враховується організаційна структура підприємства.
Пріоритетним сегментом може бути визнаний один з таких: господарський, географічний виробничий, географічний збутовий.
Засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках - розрахунках, що виникають у результаті господарських операцій між структурними підрозділами підприємства, виділеними як сегменти з метою розкриття їх доходів, витрат, фінансових результатів, активів та зобов'язань, самостійно встановлюються підприємством.
Дату визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів; базу розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу; дату включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу.