КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Відділ регулювання умов і охорони праці
Про тривалість додаткової відпустки
ПИТАННЯ: На підприємстві до ухвалення Закону «Про відпустки» працівники підземних оздоровчих пунктів отримували додаткову відпустку за особливий характер праці - 24 календарних дні. За Списком, затвердженим постановою Кабміну від 17.11.97 р. № 1290, медичному персоналові підземних оздоровчих пунктів передбачено сім календарних днів додаткової відпустки за особливий характер праці.
За постановою Верховної Ради України від 15.11.96 р. № 505/96-ВР відпустки раніше встановленої загальної тривалості зберігаються за працівниками, які користувалися відпусткою більшої тривалості, ніж передбачено названим Законом. Чи поширюється чинність цієї постанови на працівників, прийнятих на роботу після набрання чинності цим Законом?
ВІДПОВІДЬ: Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (із змінами).
Відповідно до підрозділу «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров'я, соціального захисту населення та освіти» розділу XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» лікарям, молодшим спеціалістам з медичною освітою, молодшим медичним сестрам з догляду за хворими та молодшим медичним сестрам, які працюють у підземних оздоровчих пунктах, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до семи календарних днів (поз. 124).
Конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону України «Про відпустки»).
Згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін'юсті України 30.01.98 р. за № 57/2497, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для такої категорії працівників.
Згідно з п. 2 постанови Верховної Ради України від 15.11.96 р. № 505/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» (із змінами, внесеними Законом від 18.11.2000 р. № 2073 «Про внесення змін до Закону України «Про відпустки»), відпустки раніше встановленої загальної тривалості зберігаються за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їхньої роботи на такому підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за яких вона надавалася.
У разі зміни місця роботи, посади, професії право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.
До набрання чинності Законом України «Про відпустки» працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, щорічні додаткові відпустки надавалися за чинним на той час Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких давала право на додаткову відпустку і скорочений робочий тиждень, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 25.10.74 р. № 298/П-22, згідно з яким для працівників підземних здоровпунктів тривалість такої відпустки становила 12 робочих днів. При цьому базова щорічна основна відпустка становила 12 робочих днів.
Отже, загальна тривалість щорічної відпустки на той час для зазначеної категорії працівників становила 24 робочих або 28 календарних днів.
З 1 січня 1997 р. відпустка відповідних працівників складається із щорічної основної відпустки тривалістю календарних дні та щорічної додаткової відпустки максимальної тривалості сім календарних днів.
Головний спеціаліст,
Тетяна ХОРОМСЬКА
"Праця i зарплата" N 26 (990), 13 липня 2016 р.
Передплатний iндекс: 30214