ДЕРЖАВНА РЕГУЛЯТОРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.07.2016 N 345
Про відмову у погодженні проекту регуляторного акта
Державною регуляторною службою України відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" розглянуто проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення земельних відносин" та проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо плати за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні та спільно використовуються", а також документи, що додаються до даних проектів Законів, подані листом Держгеокадастру від 06.06.2016 N 6-28-0.13-9561/2-16.
За результатами проведеного аналізу проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення земельних відносин" та проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо плати за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні та спільно використовуються", а також відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено:
проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення земельних відносин", як зазначено в аналізі регуляторного впливу (далі - АРВ), доданого до нього, розроблено з метою забезпечення виконання пунктів 353, 354 плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік, ствердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року N 184-р, та плану дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу "Ведення бізнесу" на 2016 рік, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16 грудня 2015 року N 1406-р, та пункту 36 плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. N 357-р.
Проект Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо плати за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні та спільно використовуються" розроблено з метою законодавчого врегулювання питання щодо плати за використання земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних та комунальних підприємств, установ, організацій, на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Однак зазначені проекти Законів не можуть бути погоджені Службою з огляду на нижчезазначене.
Наданий розробником аналіз регуляторного впливу (далі - АРВ) до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення земельних відносин" не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 "Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 N 1151 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 13 Методики результати проведення аналізу впливу регуляторного акта (далі - АРВ), викладаються письмово згідно з додатком 1 цієї Методики.
Так, у розділі I АРВ "Визначення проблеми" розробнику необхідно оцінити важливість проблеми, а у разі існування даних, які підтверджують існування проблеми та характеризують її масштаб, навести значення цих даних у цифровому вимірі.
Натомість, у даному розділі АРВ не наведено жодних даних у числовій формі, які б обґрунтовували наявність проблеми, визначали її масштаб та важливість.
Зазначене, в свою чергу, не відповідає вимогам статті 4 Закону, зокрема, принципу доцільності, оскільки розробником неналежним чином обґрунтована наявність проблеми, що потребує державного регулювання.
У розділі II "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник повинен визначити всі можливі альтернативні способи вирішення існуючої проблеми, з яких обрати не менше двох альтернатив, стисло описати їх та оцінити вигоди і витрати держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожної з них.
Однак розробником альтернативні способи досягнення цілей визначено формально та не проаналізовано вигоди і витрати держави та населення, при тому, що в АРВ зазначено, що від діючого регулювання місцеві бюджети втрачають мільйони гривень.
У розділі III "Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей" розробник, при визначенні альтернативних способів досягнення цілей, обмежився лише текстовим описом вигод і витрат держави, населення та суб'єктів господарювання від застосування кожного з них. При цьому під час проведення оцінки впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання великого і середнього підприємництва окремо кількісно розробником взагалі не визначено витрати, які можуть виникнути внаслідок запровадження кожного з альтернативних способів досягнення цілей, що підтверджували б економічну доцільність обраного способу.
Зазначене, в свою чергу, унеможливлює надання об'єктивної оцінки тому, наскільки обраний розробником спосіб державного регулювання відповідає проблемі, що потребує врегулювання, та наскільки його застосування буде ефективним для її вирішення.
Крім того, у даному розділі у таблиці "Оцінка впливу на сферу інтересів суб'єктів господарювання" розробником зазначено, що малі та мікросуб'єкти господарювання взагалі відсутні у даній сфері правового регулювання. За позицією ДРС, надані показники не зовсім відповідають існуючому положенню, а відтак, розробнику необхідно обґрунтувати джерела отримання інформації щодо кількості суб'єктів господарювання, що підпадають під дію регулювання.
У розділі V АРВ "Механізми та заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми" розробником не описано механізм дії запропонованого регулювання з урахуванням основних бізнес-процесів, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації його вимог. При цьому розробником не враховано, що механізм реалізації регуляторного акта має бути безпосередньо пов'язаний із цілями та очікуваними результатами регуляторного акту, тобто необхідно встановити, яким чином будуть діяти норми проекту Закону та якою прогнозується ситуація після набрання регуляторним актом чинності.
Крім того, розробником не оцінено, які організаційні заходи мають здійснити органи влади для впровадження цього регуляторного акта після набрання ним чинності.
У розділі VI АРВ "Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги" розробником не обраховано витрати органів виконавчої влади на виконання вимог регуляторного акта згідно з додатком 3 до Методики, що не дозволяє зробити висновок щодо забезпечення балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави, та чи є обраний спосіб регулювання оптимальним з позиції мінімізації витрат держави.
У розділі VII АРВ "Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта" відсутнє, власне, обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта.
Розділ VIII АРВ "Визначення показників результативності дії регуляторного акта" заповнено з порушенням вимог пункту 10 Методики.
Так, розробником не наведено обов'язкових показників результативності регуляторного акта. Розробник обмежився лише додатковими показниками результативності, таких як: скорочення строку оформлення у власність земельних ділянок; здешевлення процедури виготовлення документації із землеустрою; зменшення правопорушень у сфері використання та охорони земель; збільшення надходжень до державного та місцевого бюджетів; стимулювання органів місцевого самоврядування до проведення земельних аукціонів; створення цілісного правового поля у сфері спільного використання земельних ділянок; прозорість надання у користування земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, для спільного обробітку.
При цьому додаткові показники, які безпосередньо характеризують результативність регуляторного акта, розробником сформульовані некоректно. Відповідно до вимог Методики ці показники повинні бути не описовими, а кількісними та вимірювальними.
Крім того, розробником не наведено прогнозних показників результативності дії регуляторного акта у кількісному виразі.
Також, у порушення вимог пункту 12 Методики у розділі IX "Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта" розробником не визначені заходи, з допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта, а саме, вид даних (статистичних, наукових досліджень або опитувань), які використовуватимуться для такого відстеження, та групи осіб, що відбиратимуться для участі у відповідному опитуванні.
Недотримання розробником вимог Закону та Методики в частині визначення показників результативності та заходів з проведення відстеження результативності регуляторного акта не дозволить в подальшому належним чином провести відстеження його результативності, як це передбачено статтею 10 Закону.
Аналогічні зауваження щодо розроблення АРВ стосуються і проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо плати за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні та спільно використовуються".
Щодо змістовного наповнення проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення земельних відносин" також зауважуємо наступне.
Вказаний проект Закону вже був предметом розгляду ДРС, у зв'язку з чим було прийняте рішення N 1023 від 30.11.2015 про відмову у погодженні регуляторного акта. Водночас наданий на розгляд проект Закону є аналогічним за своїм змістовним навантаженням проекту Закону, що вже розглядався Службою. При цьому розробником проекту регуляторного акта надані у вказаному рішенні про відмову зауваження не враховані та вмотивовано не відхилені.
Отже, проект Закону розроблено без дотримання ключових принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме:
доцільності, тобто обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;
передбачуваності - послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Ураховуючи викладене, керуючись частиною п'ятою статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Державною регуляторною службою України вирішено:
відмовити в погодженні проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення земельних відносин" та проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо плати за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні та спільно використовуються".
Голова Державної регуляторної служби України К. Ляпіна