ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
06.09.2016 р. N 826/3370/13-а
Про часткове визнання нечинними рішень
Київської міської ради N 208/1642 від 27.12.2001 та
N 282/2857 від 21.04.2005
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Огурцова О. П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Фармак" до Київської міської ради, треті особи Подільська районна у місті Києві рада в особі Комісії з припинення діяльності Подільської районної у місті Києві ради (ліквідаційна комісія), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані", Приватне підприємство "Ачи-Кале", про часткове визнання нечинними рішень Київської міської ради N 208/1642 від 27.12.2001 та N 282/2857 від 21.04.2005.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Фармак" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, треті особи: Подільська районна у місті Києві рада в особі Комісії з припинення діяльності Подільської районної у місті Києві ради (ліквідаційна комісія), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані", Приватне підприємство "Ачи-Кале", про часткове визнання нечинними рішень Київської міської ради N 208/1642 від 27.12.2001 та N 282/2857 від 21.04.2005.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 (Постанова N 826/3370/13-а) позов задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 (Постанова N 826/3370/13-а) залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 (Постанова N 826/3370/13-а) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна по вул. Фрунзе, 64-а в м. Києві що підтверджується листом Фонду державного майна України N 10-21-12804 від 14.08.2007 виданим відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, що затверджено наказом Фонду державного майна України N 2097 від 25.11.2003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 за N 1201/8522, та рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі N 32/95, яке відповідно до пункту 88 додатка N 8 таблиці 6 рішення Київської міської ради N 208/1642 від 27.12.2001 віднесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва та будинків, які визнані непридатними для проживання, але не переведені у нежитловий фонд (мешканці відселені), при цьому рішенням N 282/2857 від 21.04.2005 вказаний пункт викладено в наступній редакції "нежилий будинок за адресою: вул. Фрунзе, 64, літера Ц".
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засідання зазначив про те, що оспорювані позивачем рішення були прийняті в межах повноважень та наданій законом компетенції та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник третьої особи 2 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та проси суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судове засідання представники третіх осіб не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд встановив:
Згідно із наказом Фонду державного майна України N 590 від 31.12.92 "Про внесення змін та доповнень до засновницьких документів акціонерної фірми "Фармак" передано у власність Акціонерній фірмі "Фармак" (правонаступник ВАТ "Фармак"), а саме, включено до переліку майна, переданого до статутного фонду, будинок по вул. Фрунзе, 64-а, інвентарний номер 13445.
Рішенням Київської міської ради IX сесії XXIII скликання N 208/1642 від 27.12.2001 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва та будинків, які визнані непридатними для проживання, але не переведені у нежитловий фонд (мешканці відселені), до якого, серед іншого, пунктом 88 додатка 8 таблиці 6 віднесено будинок по вул. Фрунзе, 64-а.
Відповідно до змін, внесених до рішення сесії Подільської районної у місті Києві ради N 166 від 27.11.2003 нежила будівля за адресою вул. Фрунзе, 64, літера Ц (попередня адреса - вул. Фрунзе, 64, літера А) продана Приватному підприємству "АВК - 2000".
Рішенням XII сесії Подільської районної у місті Києві ради XXIV скликання N 166 від 27.11.2003 до переліку будинків, що підлягають викупу орендарем-інвестором в першому півріччі 2004 року віднесена нежила будівля за адресою вул. Фрунзе, 64, літера Ц (попередня адреса - вул. Фрунзе, 64, літера А), покупцем зазначено Приватне підприємство "АВК - 2000".
Рішенням Київської міської ради X сесії IV скликання N 282/2857 від 21.04.2005 "Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 N 51/1585 та до рішення Київради від 27 грудня 2001 року N 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" у додатку 8 до рішення (таблиця 6, розділ "Будинки, які визнані непридатними для проживання, але не переведені в нежитловий фонд (мешканці відселені)") позиції 88 та 104 викладено в такій редакції: пункт 88 нежилий будинок за адресою вул. Фрунзе, 64, літера Ц.
13.03.2007 Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією складено на ім'я Генерального директора ВАТ "Фармак" лист N 309, в якому зазначено про те, що працівниками Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з виходом на місце було обстежено місцезнаходження будівлі за адресою: вул. Фрунзе, 64-а та встановлено, що в 1987 році жильці житлового будинку по вул. Фрунзе 64-а відселені за рахунок житлової площі Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М. В. Ломоносова (правонаступник ВАТ "Фармак"), яка будувалась в порядку дольової участі, а сам будинок відведений із житлового фонду. Також в зазначеному листі вказано про те, що будинок по вул. Фрунзе, 64-а з дати відселення не використовується, не був знесений, не належить до житлового фонду Подільського р-ну м. Києва, та не оформлений на праві власності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі N 32/95 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Фармак" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа - Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання права власності позов задоволено та визнано за Відкритим акціонерним товариством "Фармак" право власності на будинок у м. Києві по вул. Фрунзе, 64-а, загальною площею 1789,3 кв. м, інвентарний номер 13445.
29.12.2011 за Відкритим акціонерним товариством "Фармак" зареєстровано право приватної власності на об'єкт - будівля заг. пл. 1789,30 кв. м за адресою: вул. Фрунзе, будинок 64-а.
15.03.2012 Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Фармак" (протокол N 21) затверджено статуту Публічного акціонерного товариства "Фармак" відповідно до якого останньому передано усі майнові та немайнові права та обов'язки (в тому числі усі права інтелектуальної власності) Відкритого акціонерного товариства "Фармак" (код за ЄДРПОУ 00481198), що створено на базі Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М. В. Ломоносова шляхом перетворення акціонерного товариства "Фірма Фармак" відповідно до рішення загальних зборів трудового колективу акціонерного товариства "Фірма Фармак" (протокол N 13 від 17.02.94).
Публічне акціонерне товариство "Фармак" з метою оформлення оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля 64, літера "А", яка знаходиться по вулиці Фрунзе у місті Києві, звернулось до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У відповідь на зазначене звернення Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом N 03-459/6587 від 16.03.2012 повідомило, що земельна ділянка обліковується за ТОВ "Інновація інвест компані" площею 2270,16 кв. м, обліковий код 85:289:016 на вул. Фрунзе, 64, літ. "Ц" на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.
Публічне акціонерне товариство "Фармак" не погоджуючись з рішенням Київської міської ради N 208/1642 від 27.12.2001 в частині пункту 88 додатка 8 таблиці 6 та рішенням N 282/2857 від 21.04.2005 в частині внесення змін до пункту 88 додатка 8 таблиці 6 та рішенням N 282/2857 від 21.04.2005 звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 (Постанова N 826/3370/13-а) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013, зазначив наступне: "Так, спірні рішення були прийняті Київською міською радою 27.12.2001 року та 21.04.2005 року. Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, на цей момент, в обох випадках, існував лише єдиний документ - це зазначений вище наказ Фонду державного майна України "Про внесення змін та доповнень до засновницьких документів акціонерної фірми "Фармак" від 31 грудня 1992 року N 590.
Отже, вирішуючи справу по суті судам необхідно було перш за все встановити факт наявності у позивача права власності на об'єкт нерухомості - будинок по вул. Фрунзе, 64-а у м. Києві, загальною площею 1789,3 кв. м на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваних рішень. Чи було зареєстровано у передбаченому законом порядку таке право власності за позивачем та якими належними доказами це підтверджується.
Судами також не досліджувалось питання чи відображався та з якого часу будинок по вул. Фрунзе, 64-а у м. Києві, загальною площею 1789,3 кв. м на балансі позивача, як суб'єкта господарювання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2015 у справі N 826/3370/13-а позивачу було запропоновано надати додаткові письмові пояснення та документи щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.
21.09.2015 позивачем через канцелярію суду було подано додаткові пояснення, в яких він зазначивши про те, що реєстрація прав власності на будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а відбулась в 2011 році, водночас вказав про те, що відповідна обставина не може впливати на чинність його права власності на відповідну будівлю, оскільки редакція Закону України "Про власність", чинна на момент передачі відповідної будівлі йому у власність, не передбачала проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та такої вимоги у 1992 році не містив і Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.
З аналізу наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що проведення державної реєстрації права власності за позивачем на будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав N 32736704 від 29.12.2011 відповідно до якого рішення про державну реєстрацію права власності було прийнято 29.12.2011 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N 14237033 від 09.12.2013 відповідно до якого рішення про державну реєстрацію права власності було прийнято 09.12.2013.
На підтвердження факту того, що будівля за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а, перебувала на його балансі з моменту передачі її Фондом державного майна України згідно з наказом N 590 від 31.12.92, позивачем надано суду довідку N 17-9/3 від 05.02.2016 та копії листа Фонду державного майна України N 10-21-12804 від 14.08.2007, витягу відомості визначення оціночної вартості основних фондів і їх зносу акціонерної фірми "Фармак" (додається) та інвентарної карточки обліку основних засобів N 13445 на будівлю N 64-а по вул. Фрунзе.
Листом Фонду державного майна України N 10-21-12804 від 14.08.2007 на який посилається позивач засвідчується лише факт передачі до статутного фонду позивача відповідно до наказу N 590 від 31.12.92 будівлі за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а, водночас відомостей щодо відображення позивачем вказаної будівлі на балансі позивача вказаний лист не містить.
Суд критично ставить до наданої позивачем довідки N 17-9/3 від 05.02.2016, відповідно до якої згідно відомості визначення оціночної вартості основних фондів і їх зносу акціонерної фірми "Фармак", яка складалась на момент передачі майна до статутного фонду акціонерної фірми "Фармак" житлова будівля 64-а вул. Фрунзе, була передана у складі цеху 50, інвентарний номер 13445, оціночна вартість складає 264150,92 руб., дата вводу в експлуатацію вересень 1947 року та до відповідної відомості наданої позивачем суду, з огляду на те, що з неї є можливим встановити дату її складання та осіб, які її склали.
Факт наявності у позивача інвентарної картки обліку основних засобів N 13445 на житлову будівлю 64-а вул. Фрунзе складеної у лютому 1989, тобто до видання Фондом державного майна України наказу N 590 від 31.12.92, засвідчує факт передачі Фондом державного майна України позивачу документів на відповідну будівлю, водночас не є беззаперечним доказом відображення позивачем в подальшому вказаної будівлі на балансі.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для висновку про те, що позивач набув право власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а до 29.12.2011 та відобразив її на балансі.
Також Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 (Постанова N 826/3370/13-а) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013, вказав наступне: "Крім того, судам слід звернути увагу на наявність у позивача порушеного права з огляду на те, що спірні рішення прийнятті Київською міською радою в 2001 та 2005 роках, а державна реєстрація права власності відбулась 29.12.2011 р.".
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Відповідно до наявних в матеріалах справи Витягу про державну реєстрацію прав N 32736704 від 29.12.2011 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N 14237033 від 09.12.2013 судом встановлено, що станом на момент розгляду справи за позивачем відповідно до рішень від 29.12.2011 та N 8823674 від 09.12.2013 проведено державну реєстрацію права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а.
З огляду на зазначене, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалі N К/800/50418/13 від 09.06.2015, а також те, що рішення N 208/1642 від 27.12.2001 та N 282/2857 від 21.04.2005 були прийняті відповідачем до проведення державної реєстрації права власності за позивачем на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-а, відповідні рішення на момент розгляду справи судом безпосередньо не стосуються прав та інтересів позивача та у суду відсутні докази того, що вони породжують для позивачів настання будь-яких юридичних наслідків та впливають на його права та обов'язки, суд, дійшов висновку про те, що не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправним та скасування відповідних рішення.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69 - 71, 94, 160 - 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. П. Огурцов